Рішення № 79308892, 09.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року справа № 2340/4069/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

представника позивача Мельника А.Ю. - за довіреністю,

представника відповідача Радченко О.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2018 №0006371402 Форма "Р" за платежем частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного, яким визначено суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями (+ збільшення; - зменшення;) в розмірі + 44 550 грн. 00 коп.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2018р. №0006391402 Форма "ПС" за платежем частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного, яким нараховано суму за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) 1 870 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані рішення прийняті за результатами перевірки, яка проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою від 09.10.2018 відкрито провадження за даним позовом у порядку загального позовного провадження.

Відповідач заперечуючи проти позову 29.10.2018 надав відзив, у якому зазначає, що перевіркою позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 достовірно та в повному обсязі враховано обставини, які існували на час проведення перевірки, факти порушень є доведеними, а податкові повідомлення-рішення винесені у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України.

12 листопада 2018 року позивачем надано відповідь на відзив, а 18.12.2018 письмові пояснення до відповіді на відзив, в яких посилається на обставини тотожні тим, що вказані у позові.

Ухвалою від 10.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у позові, відповіді на відзив до додаткових поясненнях до відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що у період з 27.04.2018 по 29.05.2018 на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 16.04.2018 №740 та направлень на перевірку виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області від 26.04.2018 №771/23-00-14-010 та №733/23-00-13-0409 головним державним ревізор-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Черкаській області, інспектором податкової та митної справи III рангу Ковтун Тетяною Андріївною, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Черкаській області, радником податкової та митної справи ПІ рангу Меркотан Володимиром Васильовичем відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, проведена документальна планова виїзна, перевірка Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з урахуванням п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.06.2018 № №226/23-00-14-0107/24359125.

Згідно з вказаним актом у ході проведення перевірки перевіряючими було зокрема встановлено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 КВП «Водоканал» не декларувало частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету Ватутінської міської ради.

Перевіркою повноти визначення частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету Ватутінської міської ради за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, встановлено його заниження за півріччя 2016 року на суму 9 050 грн 00 коп., 1 квартал 2017 року на суму 700 грн 00 коп., півріччя 2017 року на суму 2900 грн 00 коп., 3 квартали 2017 року на суму 14550 грн 00 коп., 2017 рік на суму 44550 грн 00 коп. та завищення за 3 квартали 2016 року на суму 90 580 грн 00 коп.

Відповідно до п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 27.01.2015 №69-3/VI "Про міський бюджет на 2015 рік», п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 30.12.2015 №5-1/VІІ "Про міський бюджет на 2016 рік», п. 15 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 29.12.2016 №25-4/VІІ "Про міський бюджет на 2017 рік» встановлено норматив відрахування частини чистого прибутку у розмірі 5 відсотків чистого прибутку підприємствами комунальної власності.

Підприємства комунальної власності сплачують частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за рік та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Відтак перевіркою в цій частині встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 27.01.2015 №69-3/VI "Про міський бюджет на 2015 рік», п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 30.12.2015 №5-1/VІІ "Про міський бюджет на 2016 рік», п. 15 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 29.12.2016 №25-4/VІІ "Про міський бюджет на 2017 рік», в результаті чого занижено частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету Ватутінської міської ради, за півріччя 2016 року на суму 9050 грн 00 коп., 1 квартал 2017 року на суму 700 грн 00 коп., півріччя 2017 року на суму 2900 грн 00 коп., 3 квартали 2017 року 14 550 грн 00 коп., 2017 рік на суму 44550 грн 00 коп. та завищено за 3 квартали 2016 року на суму 90580 грн 00 коп.

На підставі акта перевірки від 05.06.2018 № №226/23-00-14-0107/24359125 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 26.06.2018 № 0006371402, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з частини чистого прибутку у сумі 44 550 грн 00 коп.

- від 26.06.2018 № 0006391402, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 870 грн 00 коп.

Вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам, а прийняті за результатами її проведення рішення прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністравтиного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Посадові особи контролюючих органів, згідно зі ст. 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями з урахуванням перехідних положень), зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Згідно з пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

При вирішенні спору суд вважає за потрібне зазначити, що суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок може мати місце лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення державного контролю (нагляду) щодо себе.

Враховуючи вищевикладене, оскільки контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, посилання позивача в обґрунтування позову на протиправність дій відповідача при проведенні перевірки та складанні за її результатами є безпідставними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки проведеної документальної планової виїзної перевірки Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з урахуванням п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, викладені в акті від 05.06.2018 № №226/23-00-14-0107/24359125. Згідно з висновком акту Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» порушено вимоги п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 27.01.2015 №69-3/VI "Про міський бюджет на 2015 рік», п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 30.12.2015 №5-1/VІІ "Про міський бюджет на 2016 рік», п. 15 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 29.12.2016 №25-4/VІІ "Про міський бюджет на 2017 рік», в результаті чого занижено частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету Ватутінської міської ради, за півріччя 2016 року на суму 9050 грн 00 коп., 1 квартал 2017 року на суму 700 грн 00 коп., півріччя 2017 року на суму 2900 грн 00 коп., 3 квартали 2017 року 14 550 грн 00 коп., 2017 рік на суму 44550 грн 00 коп. та завищено за 3 квартали 2016 року на суму 90 580 грн 00 коп.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу доходу та на витрати в податковому обліку.

Згідно з абзацом третім ст. 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону (ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Пунктом 2 статті 327 Цивільного кодексу України встановлено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При цьому п.п. 29 ч. 1 ст. 26 Закону встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету, що вирішуються на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 1 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Згідно п. 35 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу визначено, що до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належить, зокрема, частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, в порядку, визначеному відповідними місцевими радами.

В контексті викладеного, суд зазначає, що відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями здійснюється відповідно до порядку та нормативів, визначених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.

Відповідно до п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 27.01.2015 №69-3/VI «Про міський бюджет на 2015 рік», п. 14 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 30.12.2015 №5-1/VII «Про міський бюджет на 2016 рік», п. 15 рішення Ватутінської міської ради Черкаської області від 29.12.2016 №25-4/VІІ «Про міський бюджет на 2017 рік" встановлено норматив відрахування частини чистого прибутку у розмірі 5 відсотків прибутку підприємствами комунальної власності.

Вказаними пунктами рішень зазначених Ватутінської міської ради Черкаської області встановлено, що частина чистого прибутку зараховується на відповідний рахунок з обліку надходжень до загального фонду міського бюджету, відкритий в управлін6ні Державної казначейської служби України у м. Ватутіному. Підприємства комунальної власності сплачують частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за рік та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

При цьому, у разі відсутності порядку та нормативів відрахування частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затверджених відповідними місцевими радами, відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями не здійснюється.

Враховуючи те, що рішеннями Ватутінської міської ради Черкаської області від 27.01.2015 №69-3/VI «Про міський бюджет на 2015 рік», від 30.12.2015 №5-1/VII «Про міський бюджет на 2016 рік», 29.12.2016 №25-4/VІІ «Про міський бюджет на 2017 рік" визначено Порядок відрахування до загального фонду міського бюджету частини чистого прибутку (доходу) який підлягає сплаті, суд доходить висновку що в даному випадку суб'єкти господарювання з комунальною формою власності повинні надавати до органів ДПС звітність, на підставі якої здійснюється нарахування та сплата такого платежу.

Згідно з п. 47.1 ст. 47 Кодексу відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначеній документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Кодексу неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Статтею 86 Податкового кодексу України врегульовані питання щодо оформлення результатів перевірок.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 102.1 статі 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Системний аналіз наведених законодавчих норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, та вручено платнику податків у порядку, передбаченому статтею 58 Податкового кодексу України, прийняття такого рішення після спливу десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Щодо посилання позивача в обґрунтування позову на те, що визначення чистого прибутку не встановлено нормами Податкового кодексу України, суд зазначає про таке.

Пунктом 20.1.43 ч. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи зокрема мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 165.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, згідно з додатком.

Відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, саме на податковий орган покладено контроль за кодом бюджетної класифікації - 21010300, що у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" віднесений до платежу "частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету".

А тому суд висновує про безпідставність посилань позивача в цій частині.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал».

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.01.2019.

Суддя С.О. Кульчицький