Рішення № 79308840, 21.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 р. № 520/10693/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/10693/18 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради щодо відмови у виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.09.2018;

- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.09.2018 негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради протиправно відмовив у виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.09.2018. У зв'язку з чим, просить суд зобов'язати управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.09.2018 негайно після проголошення судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 відкрито спрощене провадження по справі № 520/10693/18 в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, однак, поштове відправлення не було вручено адресату з незалежних від суду причин.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії ААБ № 078051 й довідкою МСЕК серії 10 ААВ № 391835 та відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 18.09.2018 має статус внутрішньо переміщеної особи.

Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради.

Листом № К-641 від 29.10.2018 відповідач повідомив позивача, що на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї на засіданні комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол № 115 від 10.10.2017) прийнято рішення: призначити (відновити) виплату вищезазначеної допомоги. Також, у вказаному листі зазначено, що відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки, станом на 25.10.2018 такий Порядок не прийнято, поновити виплату допомоги особі з інвалідністю з дитинства з серпня 2014 року по серпень 2018 року управління не має можливості. Відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу з 01.09.2018 у розмірі 1452,00 грн.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться. […].

Відповідно до п. 15 постанови КМУ № 365 від 25.04.2018 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України,Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 №226/293/169 (далі - Порядок), розроблений відповідно до Закону № 2109-III і визначає умови призначення та порядок надання і виплати: державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам віком до 18 років; надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами віком до 18 років; допомоги на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 18 років.

Відповідно до п.1.2 Порядку державна соціальна допомога призначається і виплачується громадянам України, які постійно проживають на території України; іноземним громадянам та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особам, які набули статусу біженців.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (далі - місцеві органи з питань соціального захисту населення).

Згідно з п. 2.1 Порядку право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства та діти-інваліди віком до 18 років.

Пунктом 2.3 Порядку встановлено, що органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров'я у триденний строк зобов'язані надіслати виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - виписка з акта огляду МСЕК) інваліда з дитинства або медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років (далі - медичний висновок про дитину-інваліда) до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника дитини-інваліда.

Відповідно до абзацу 2 п.2.3 Порядку, а також, згідно з ч.2 ст. Закону № 2109-III не пізніше 10 днів після надходження зазначених документів місцевий орган з питань соціального захисту населення зобов'язаний направити письмове повідомлення інваліду з дитинства, законному представнику дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення.

Статтею 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" № 2109-III (далі - Закон № 2109-III) визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Приписами статті 2 Закону № 2109-III встановлено розмір державної соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Окрім того, згідно статті 4 Закону № 2109-III державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Відповідно частини другої статті 12 Закону № 2109-III суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що виплата допомоги за минулий період (з серпня 2014 року по серпень 2018) неможлива, у зв'язку з відсутністю відповідного нормативного акту (окремого порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів).

Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому, відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно припинив виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.08.2018.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на виплату соціальної допомоги позивачу з 01.08.2014 по 01.08.2018 та той факт, що судовим розглядом не встановлено, що відповідачем виносилось рішення щодо відмови у виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.08.2018, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних та визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради щодо відмови у виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.08.2018.

Також, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.08.2018.

Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу особі з інвалідністю негайно після проголошення судового рішення, суд зазначає, що відповідно за приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1, 61064, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (місцезнаходження - вул. Різдвяна, буд. 1,м. Харків,61052, ідентифікаційний код - 03196676) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради щодо відмови у виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.08.2018.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 01.08.2018.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко