Рішення № 79308563, 21.01.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2019 року м. Рівне №460/2782/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі – відповідач) про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,42 га у власність, що розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4200 га, яка розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, проте відповідач рішенням від 16.08.2018 відмовив у задоволенні даного клопотання. Позивач вважає, що така відмова є протиправною та такою, що не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України. Також, на переконання позивача, суб'єкт владних повноважень не мав правових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв’язку з затвердженням вказаної Стратегії, здійснено не було. Наголошує на тому, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі №817/2267/17 було встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області листом від 28.07.2017 було відмовлено у наданні позивачу такого дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі того, що бажана земельна ділянка не входить до переліку земель, сформованого відповідачем відповідно до Стратегії, що не є підставою для відмови, передбаченою вимогами ст. 118 Земельного кодексу України. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на неможливість видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою через знаходження на бажаній земельній ділянці покладів корисних копалин загальнодержавного значення, оскільки з наданих відповідачем на адвокатський запит документів не вбачається того, що була проведена інвентаризація такої земельної ділянки та наявність будь-яких покладів корисних копалин на ній. З огляду на наведене, вважає дії та рішення відповідача протиправними, а тому просить позов задовольнити повністю, зобов’язавши відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 07.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.12.2018 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 21.12.2018 о 10:15 год.

Ухвалою суду від 21.12.2018 вирішено перейти до розгляду справи №460/2782/18 у порядку письмового провадження.

Позиція відповідача висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позову. Вказує на його обґрунтування про те, що на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4200 га, яка розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. За результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення у вигляді листа від 16.08.2018, яким позивачу відмовлено у задоволенні такої заяви. Вважає вказане рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою законним, прийнятим Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Зокрема зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07.06.2017, Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ від 20.06.2018 №116, яким затверджено Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2018 року. Даний перелік опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача. Оскільки земельна ділянка, щодо якої позивач подав клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення у власність для ведення особистого селянського господарства відсутня у відповідному переліку, то відмова Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області є правомірною та обґрунтованою. Крім того, вказує на те, що згідно матеріалів інвентаризації земель на даній земельній ділянці знаходяться поклади корисних копалин, а тому надання земельної ділянки для користування надрами можливе лише після отримання позивачем відповідного спеціального дозволу. За наведеного, просив в позові відмовити повністю (а.с.33-36).

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із клопотанням від 10.07.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4200 га, яка розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

За результатами розгляду заяви, Головним управління Держгеокадастру у Рівненській області листом від 28.07.2017 №В-3385/0-6197/0/6-17, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суб’єкта владних повноважень обґрунтоване тим, постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 (дата набрання чинності – 17.06.2017) (далі іменується – Стратегія) затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою визначено порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації; даною Постановою встановлено обов’язок Держгеокадастру та його територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, які передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; проща земель, які можуть бути передані безоплатно у власність на території області протягом звітного кварталу, не можу перевищувати 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які були продані на території відповідної області у попередньому кварталі; Стратегією зобов’язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; на виконання даної Постанови, Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято Наказ №292-од від 21.06.2017, яким затверджено Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у III кварталі 2017 року; даний Перелік опублікований на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області; враховуючи вказані вище норми та те, що місце розташування бажаної земельної ділянки не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 та Переліку земельних ділянок, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі №817/2267/18 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,42 га у власність, що розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства; зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,42 га у власність, що розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі №817/2267/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "26" березня 2018 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,4200 га, яка розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В решті вимог відмовлено (а.с.16-19).

20.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою (вх. №В-2896/0/17-18 від 23.07.2018) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4200 га, яка розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. До вказаної заяви позивачем, зокрема, долучено викопіювання з планово-картографічного матеріалу по встановленню адміністративних границь Каноницької сільської ради Володимирецького району та копію постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 у справі №817/2267/17 (а.с.53-67).

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4200 га, яка розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, відповідач листом від 16.08.2018 №В-2896/0-3777/0/94-18 відмовив у її задоволенні. Повідомив позивача про те, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ від 20.06.2018 №116, яким затверджено Перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2018 року. Даний перелік опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача. Також вказав на те, що згідно матеріалів інвентаризації земель на даній земельній ділянці знаходяться поклади корисних копалин загальнодержавного значення, а також на те, що ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, у разі використання земельних ділянок для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів. Статтею 18 Кодексу України про надра, визначено, що земельні ділянки для користування надрами, надаються користувачам надр після одержання ним спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що земельна ділянка може бути надана користувачеві надр лише після держання ним спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 15, 52).

Крім того, судом встановлено, що 20.06.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ №116, яким відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017, затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані громадянам у власність у ІІІ кварталі 2018 року на території Рівненської області. Земельні ділянки для передачі у власність громадянам на території Каноницької сільської ради Володимирецького району у вказаному Переліку не зазначені. Загалом, Перелік складений шляхом визначення загальної кількості земельних ділянок, їх площі відповідно до районів і сільських, селищних рад, а ідентифікація ділянок проведена за номерами кадастрової зони та кадастрового кварталу, позаяк кадастрові номери відповідним земельним ділянкам не присвоєні (а.с.37-39).

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – ЗК України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності до вимог п. "в" ч.3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" ч.1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до приписів ч. 1, 7 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 № 742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність можливості у позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до приписів Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №14 від 03.02.2015, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у разі звернення до відповідного органу особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою він уповноважений: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, ст. 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.

При цьому, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України чинним законодавством України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17, від 17.04.2018 в справі №812/1557/17.

Жодних доказів тому, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає затвердженим у встановленому законом порядку генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а також проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, відповідачем не надано.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення від 16.08.2018 №В-2896/0-3777/0/94-18 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачеві фактично прийнято відповідачем з підстав невідповідності місця розташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність, а також з підстав знаходження на такій земельній ділянці покладів корисних копалин загальнодержавного значення.

Суд не приймає твердження відповідача на те, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність, судом не приймається як належна правова підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об'єкта не будь-яким нормативно-правовим актам, а лише тим, які прийняті відповідно до законів.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07.06.2017, не є нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. На користь цього свідчить і сам текст згаданої постанови, у вступній частині якої відсутнє посилання на норму закону, на виконання якої вона прийнята.

Текстуальне тлумачення Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 свідчить на користь того, що метою прийняття Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Тобто, Стратегія визначає певний алгоритм дій органів виконавчої влади на майбутнє, а тому вона не містить прямих правових норм для врегулювання земельних відносин з приводу отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Більше того, в постанові №413 від 07.06.2017 міститься пряма вказівка про те, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно - правових актів.

Разом з тим, Стратегія покладає на Держгеокадастр та його територіальні органи обов'язок під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою: Sбп = Sаук x 0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

З огляду на те, що право громадянина на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності вищенаведеною формулою поставлено в пряму залежність від того, право оренди та/або емфітевзису на які площі земельних ділянок було продано на території відповідної області у відповідному кварталі, тобто у залежність від виконання відповідним територіальним органом Держгеокадастру плану продажу права оренди та/або емфітевзису, суд вважає що це невиправдано звужує права громадян на отримання у власність земельної ділянки в рамках безкоштовної приватизації.

Право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь якого державного органу чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07.06.2017 суперечить вимогам Конституції України та Земельному кодексу України, оскільки встановлює для громадян України, які мають право на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, додаткові та законодавчо не передбачені обмеження на шляху реалізації цього права, а відтак не може застосовуватись судом при вирішенні даного спору, як і прийнятий на її реалізацію наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 20.06.2018 № 116.

Крім того, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність не передбачена ст. 118 ЗК України, як підстава для відмови у наданні відповідного дозволу.

Водночас, у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Також суд враховує, що Житомирським апеляційним адміністративним судом у постанові від 09.07.2018 по справі №817/2267/18 встановлено, що відмова Головного управлінням Держгеокадастру у Рівненській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1,4200 га, яка розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на підставі того, що така ділянка не входить до переліку земель, який сформований відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, не передбачена ст. 118 ЗК України, як підстава для відмови у наданні відповідного дозволу.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, повторне посилання відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність, як на підставу для відмови позивачеві, є необґрунтованим та безпідставним.

Твердження відповідача про неможливість надання відповідного дозволу позивачу, з огляду на знаходження на території земельної ділянки покладів корисних копалин загальнодержавного значення, судом вважаються помилковими, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.09.2018 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом №19/09/18, в якому, зокрема, просив письмово повідомити які саме корисні копалини відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення виявлені на земельній ділянці площею 1,42 га, що розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, стосовно якої звертався в управління ОСОБА_1, просив надати належним чином засвідчені копії матеріалів інвентаризації земельної ділянки із зображенням покладів корисних копалин загальнодержавного значення стосовно якої звертався ОСОБА_1, а також надати інші документи на підтвердження наявності корисних копалин на відповідній земельній ділянці (а.с.20).

Листом від 01.10.2018 за №29-17-0.6-4804/2-18 відповідач, розглянувши вказаний адвокатський запит, повідомив, що відповідно до листа Володимирецької райдержадміністрації від 28.12.2017 №5789/01-37/17, який він долучив до відповіді, встановлено, що робочою групою райдержадміністрації було обстежено землі Володимирецького району, в тому числі на території Каноницької сільської ради та виявлено факти несанкціонованого видобутку бурштину на території земель (68, 6925 га). Також відповідач повідомив про те, що інші запитувані документи у Головному управлінні відсутні (а.с. 21-25).

На переконання суду, надані відповідачем документи не свідчать про проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,42 га, що розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, стосовно якої звертався в управління ОСОБА_1, а також про безпосереднє розміщення на ній покладів корисних копалин загальнодержавного значення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №В-2896/0-3777/0/94-18 від 16.08.2018 підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст. 118 ЗК України, а тому така відмова кваліфікується судом як протиправна.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тому, у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повинне прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 ЗК України.

Разом з тим, суд враховує, що сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта являють собою дискреційні повноваження такого органу.

З огляду на наведене, враховуючи положення ст.13 вказаної Конвенції, дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень відповідача та з метою належного захисту права позивача, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у порядку та у спосіб, передбачені ч.7 ст. 118 ЗК України, та з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягають грошові кошти у розмірі 352,40 грн.

Оригінал квитанції про сплату судового збору міститься в матеріалах справи (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Нова, 24, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. Симона Петлюри, 37, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 39768252) про зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2018 (за вх. №В-2896/0/17-18 від 23.07.2018) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4200 га у власність, що розташована на території Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, у порядку та у спосіб, що передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судовий збір у розмірі 352, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 січня 2019 року.

Суддя Борискін С.А.