Ухвала суду № 79308313, 21.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5608/18

УХВАЛА

21 січня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 жовтня 2018 року надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, в якому позивач просить суд зобов'язати Одеську філію державного підприємства «Національні інформаційні системи» скасувати реєстраційну дію - запис №58988116 від 19.05.2016 року у Спадковому реєстрі заповітів про реєстрацію заповіту під №17 від 11.02.2008 року.

Ухвалою суду від 05 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано 5-денний термін на усунення недоліків позову та вказано, що недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду доказів, визначених судом, належним чином оформленої позовної заяви із викладено позовних вимог у відповідності до ст.5 КАС України, зазначенням вірного найменування відповідача у прохальній частині позовної заяви та відомостей про третю особу, а також інформації щодо дати, коли позивач дізнався про внесення Спадкового реєстру заповітів реєстратором Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України» заповіту №17 від 11.02.2008 року, якому присвоєно номер у спадковому реєстрі - 58988116 та у разі, якщо позивачем пропущено строк звернення до суду - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення.

13 листопада 2018 року за вх. №34483/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшла позовна заява (уточнена) з копіями ухвали по справі №754/8630/17 від 13.05.2018 року та супровідного листа №754/8630/18/15325/18 (у трьох екземплярах).

Ухвалою суду від 03.12.2018 року судом продовжено позивачу строк усунення недоліків позовної заяви та надано 5-денний термін. В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви та належним чином засвідчених доказів на підтвердження зазначених у позові обставин (з копією сторонам).

26 грудня 2018 року до суду за вх.№40280/18 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків та належним чином оформлена позовна заява з копіями ухвали по справі №754/8630/17 від 13.05.2018 року та супровідного листа №754/8630/18/15325/18 (у трьох екземплярах). У позовній заяві позовні вимоги викладені в такій редакції:

1. Визнати протиправним внесення до Спадкового реєстру заповітів реєстратором Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» запису (реєстраційної дії) № 58988116 від 19.05.2016 року про заповіт піл № 17 віл 11.02.2008 р., складений спадкодавцем - ОСОБА_3, на моє, ОСОБА_1, ім'я, посвідчений ОСОБА_4 - секретарем виконавчого комітету Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області,

2. Зобов'язати відповідача, Одеську філію державного підприємства «Національні інформаційні системи», скасувати реєстраційну дію - запис № 58988116 від 19.05.2016 року у Спадковому реєстрі заповітів про реєстрацію заповіту під № 17 від 11.02.2008 р.

02 січня 2019 року ухвалою суду продовжено позивачу строк усунення недоліків позовної заяви та надано 5-денний термін. В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином засвідчених доказів на підтвердження зазначених у позові обставин (з копією сторонам), доказів звернення до суду у строк, встановлений статтею 122 КАС України чи заяви про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши адміністративний позов, суддя дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, виходячи з наступного

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну «адміністративна справа», а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2554цс16 суд вказав, що аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (в редакціях, які діяли до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Нормами Цивільного кодексу України регулюється питання спадкування за заповітом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Отже, за своєю сутністю заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Суд зазначає, що з позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на твердженні про підроблення заповіту, дії по реєстрації якого оскаржуються, оскільки позивачу незрозуміло, чому заповідач, будучи людиною похилого віку, яка хворіла, поїхала до с.Будеї Кодимського району Одеської області посвідчувати заповіт на ім'я позивача а також у зв'язку з недоліками самого заповіту та документів, які підтверджують його посвідчення та ґрунтуються на поясненнях секретаря Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області ОСОБА_5.

Таким чином, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не порушенням реєстратором Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України законодавства, на підставі якого здійснюється реєстрація в Спадковому реєстрі щодо заповітів, а доводами, які можуть свідчити про наявність підстав для визнання заповіту нікчемним.

Підставою виникнення спору є заповіт, складений ОСОБА_6 11.02.2008 року на ім'я ОСОБА_1. Скасування державної реєстрації вказаного заповіту не скасовує вищезгадану підставу, а отже не усуває спір між сторонами і не призводить до правової визначеності. Навпаки, скасування реєстрації заповіту без визнання заповіту нікчемним призводить до правової невизначеності і дезорієнтує учасників цивільного обороту.

Аналізуючи заявлені у справі позовні вимоги, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у межах цивільного спору щодо визнання заповіту нікчемним, складеного ОСОБА_6 11.02.2008 року на ім'я ОСОБА_1, оскільки спрямований на захист приватних/майнових прав та інтересів позивача. Участь Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію заповіту з дотриманням реєстратором вимог законодавства.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?д;…&? ; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?в;…&?в;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, зважаючи на викладене, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який «встановлений законом» при розгляді даної справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов в висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Одночасно суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст.170, 256, 294 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та про зобов'язання вчинити певні дії.

Суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Вовченко