Рішення № 79308295, 21.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5887/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, 28, код ЄДРПОУ 39423546) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство “Дінекс-Трейд” з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2018 року № НОМЕР_1 та №0428481304.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства “Дінекс-Трейд” було складено акт від 07.08.2018р. №1678/15-32-14-07/39423546. На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області було видане ПП “Дінекс-Трейд” податкові повідомлення-рішення: від 27.08.2018р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання підприємства з податку на доходи фізичних осіб на 705.152,24 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 433.247,18 грн.; від 27.08.2018р. № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов’язання підприємства з військового збору на 59.227,20 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 36.220,06 грн.

У ході перевірки ГУ ДФС в Одеській області було встановлено, що «ПП “Дінекс - Трейд ” занизило базу оподаткованого доходу у вигляді орендної плати нарахованої на користь платників податків та не нарахувало за даними бухгалтерського обліку дохід у сумі 3948480,18 грн. у тому числі за 2015р. - 185806,27 грн., 2016р. - 1815145,29 грн., 2017р. - 1947528,62 грн., що призвело до не нарахування та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 705512,24 грн. у тому числі за 2015р. - 27870,94 грн., 2016р. - 326726,15 грн., 2017р. - 1947528,62 грн.» Крім цього, в частині оподаткування орендної плати нарахованої на користь платників податків, податковий орган вказав на заниження ПП “Дінекс - Трейд” зобов’язання з військового збору у загальній сумі 59227,20 грн., у тому числі за 2015р. - 2787,09 грн., 2016р. - 27727,18 грн., 2017р. - 29212,93 грн.

Позивач зазначає, що під час донарахування податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за змістом податкових повідомлень-рішень від 27.08.2018р. №0428501304, № НОМЕР_2, ГУ ДФС в Одеській області в порушення вимог ст. 19 Конституції України, положень ст. ст. 21, 23, 30 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998р. № 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) було неправомірно витлумачено сферу застосування вимог п/п 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п. 288.5 ст. 288 ПК України, у зв’язку з чим відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню

Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

10.12.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що ПП «ДІНЕКС-ТРЕЙД» (орендар) на підставі укладених договорів з фізичними особами (орендодавці), орендувало земельні ділянки (паї) сільськогосподарського призначення на території Багатянської сільської ради Ізмаїльського району, відповідно до яких визначено орендну плату, а саме: у 2015 році сума орендної плати за 120 паїв - 297,3569 га визначено у розмірі 1% від нормативно - грошової оцінки; у 2016 році за 1118 паїв - 2626,264 га визначено у розмірі 1% від нормативно - грошової оцінки та 5,72 га визначено у розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки; у 2017 році за 1289 паїв - 2761,8009 га визначено у розмірі 1% від нормативно - грошової оцінки та 2237,376 га визначено у розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки.

Поведеною перевіркою встановлено, що ПП «ДІНЕКС-ТРЕЙД» порушено вимоги п.1 Указу президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002 №92/2002 з урахуванням внесених змін, п.162.1 ст.162,п. 163.1 ст.163, п.168.1 ст.168, п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п.171.2 ст.171,п.176.2 ст.176, ст.288 Податкового кодексу України, яким визначено що об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендованого платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Актом констатовано, що ПП «ДІНЕКС-ТРЕЙД» занизило суму оподатковуваного доходу, у вигляді орендної плати нарахованої на користь платників податків. Крім того, встановлено порушення ПП «ДІНЕКС-ТРЕЙД» вимог пп. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, в частині заниження суми визначеного військового збору з вищезазначених доходів

З огляду на вищезазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що ГУ ДФС в Одеській області правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

08.10.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначив, що зміст відзиву фактично дублює зміст Акту перевірки, якій є підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень про нарахування пені. Відповідач у відзиві не надав жодного аргументу чому саме проведений залік на суму перерахованих валютних коштів (авансу) та документи, що надані до перевірки, не відповідають вимогам Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями. Відповідач не спростував позицію ВСУ та ВАСУ щодо можливості проведення заліку у ЗЕД в ситуаціях, які є аналогічними предмету спору. Сторони ЗЕД-контракту, інші особи, уповноважені на це відповідними нормами, що діють в Україні, або міжнародним законодавством, не позбавлені можливості визнати такий договір (контракт) недійсним в судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Але, недійсними Договори уступки права вимоги, які є предметом розгляду у даному спорі, ніким визнані не були. Договори уступки права вимоги та Угоди про заліках були проведені до закінчення терміну, встановленого законодавцем для здійснення розрахунків за імпортним контрактом (180 днів), тобто без порушення фінансової дисципліни, у зв’язку з чим нарахування штрафних санкцій Відповідачем не правомірне.

22.12.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив у якій Позивач додатково зазначив, що, позиція Відповідача збігається з позицією контролюючих органів, висловленою під час процедури адміністративного оскарження, у зв’язку з чим Позивач вважає недоцільним викладати додаткові пояснення щодо наведених Відповідачем у відзиві заперечень проти позову

Ухвалою суду від 27.12.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті

В судовому засіданні 09.01.2019 року представники Позивача підтримали адміністративний позов у повному обсязі та просили задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 09.01.2019 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

В період з 18.07.2018 року по 31.07.2018 року співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового та валютного законодавства ПП «ДІНЕКС-ТРЕЙД», за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, якою встановлено, що ПП «ДІНЕКС-ТРЕЙД» на підставі укладених договорів з фізичними особами, орендувало земельні ділянки (паї) сільськогосподарського призначення на території Багатянської сільської ради Ізмаїльського району, відповідно до яких визначено орендну плату, а саме: у 2015 році сума орендної плати за 120 паїв - 297,3569 га визначено у розмірі 1% від нормативно - грошової оцінки; у 2016 році за 1118 паїв - 2626,264 га визначено у розмірі 1% від нормативно - грошової оцінки та 5,72 га визначено у розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки; у 2017 році за 1289 паїв - 2761,8009 га визначено у розмірі 1% від нормативно - грошової оцінки та 2237,376 га визначено у розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки.

За результатами перевірки 07.08.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт перевірки №1678/15-32-14-07/39423546, яким встановлено наступні порушення:

п.1 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002р. №92/2002 з урахуванням внесених змін, п.162.1 ст.162, п. 163.1 ст.163, п.168.1 ст.,168, п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п.171.2 ст. 171,п.176.2 ст.176, ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755, у результаті не нарахування та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 705152,24 грн., у тому числі за 2015р. -27870,94грн, 2016р. - 326726,15грн., 2017р. - 1947528,62грн;

п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», п.162.1 ст.162,п. 163.1 ст.163, п.168.1 ст.168, п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176, ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями занижено зобов'язання з військового збору у загальній сумі 59227,20 грн, у т.ч. за 2015 рік - 2787,09 грн, 2016 рік -27727,18 грн, 2017 рік -29212,93 грн.

З наведених підстав ГУ ДФС в Одеській області було видане ПП “Дінекс-Трейд” податкові повідомлення-рішення: від 27.08.2018р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання підприємства з податку на доходи фізичних осіб на 705.152,24 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 433.247,18 грн.; від 27.08.2018р. № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов’язання підприємства з військового збору на 59.227,20 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 36.220,06 грн.

Не погоджуючись з правовими підставами донарахування підприємству податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, а також з військового збору на загальну суму ПП “Дінекс-Трейд” звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою від 31.08.2018р. про перегляд податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 27.08.2018р. №0428501304, № НОМЕР_2.

За результатами розгляду вищевказаної скарги Державною фіскальною службою України було прийняте рішення №35435/6/99-99-11-02-01-15 від 31.10.2018р. про результати розгляду скарги, яким скаргу ПП “Дінекс - Трейд” від 31.08.2018р. було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятими Головним управлінням ДФС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вказані рішення суб’єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

При цьому відповідно до ст. 14 ПК України:

плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів ;

орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Одночасно, за правилами пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України в редакції, що діяла до 01.04.2014, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України (в редакції Закону України № 1166 від 27.03.2014, чинній з 01.04.2014) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, враховуючи, що плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, вбачається, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

В абз. 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За визначенням п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а ст. 13 цього ж Закону встановлено обов’язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, саме нормативна грошова оцінка земель, є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, і зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 ПК.

З положень статті 15 вказаного Закону вбачається, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч. 2 ст. 18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок -у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

За змістом ст.ст. 21, 23, 30 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом № 725/2008 у ст. 1 Указу № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України 13 вересня 2002 року № 830) слова та цифри «у розмірі не менше 1,5 відсотка» замінено словами та цифрою «у розмірі не менше 3 відсотків». Цей Указ набрав чинності 1 вересня 2008 року.

Відповідно до пп. 170.1.1. ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Вищезазначена частина п.п. 170.1.1. ст. 170 ПК України є бланкетною, диспозицією даної норми не встановлено мінімальну суму орендного платежу, а передбачено існування інших норм в нормативно-правових актах, що стосуються законодавства з питань оренди землі, в яких такий розмір установлений.

Проте ані положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", ані ПК України, положення чинного законодавства України, якими врегульовані відносини з оренди землі, що перебуває у приватній власності громадян України, у тому числі ст. 1 Указу Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)”, не покладають на учасників правовідносин з оренди землі приватного сектору обов'язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до податкового законодавства України та змін, які відбулись у ньому.

При цьому в судовому засіданні 09.01.2019 року представник Відповідача зазначив, що невідомо на праві якої форми власності передавалась земля по договорам оренди.

Суд зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, податковим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не було взято до уваги норми ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 627, 629, 632 ЦК України, відсутність обставин ініціювання заінтересованими особами спору з приводу внесення змін до договорів оренди землі, а також не встановлено на праві якої форми власності передавалась земля по договорам оренди.

При цьому, як вбачається з вибірково наданих позивачем до суду договорів оренди та інформаційних довідок, орендовані ПП «Дінекс-Трейд» земельні ділянки належать орендодавцям на праві приватної власності, а чинне законодавство, як вже зазначалось, не покладає на учасників правовідносин з оренди землі приватного сектору обов'язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до податкового законодавства України та змін, які відбулись у ньому.

Враховуючи викладене, під час донарахування податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.08.2018р. №0428501304, № НОМЕР_2, ГУ ДФС в Одеській області в порушення вимог ст. 19 Конституції України, положень ст.ст. 21, 23, 30 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998р. N 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) було неправомірно витлумачено сферу застосування вимог п/п 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п. 288.5 ст. 288 ПК України, а також не встановлено на праві якої форми власності передавалась земля по договорам оренди, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у судовому порядку

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 18507,70 грн.

У зв’язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 18507,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, 28, код ЄДРПОУ 39423546) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.08.2018 року № НОМЕР_1 та №0428481304.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь приватного підприємства “Дінекс-Трейд” (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, 28, код ЄДРПОУ 39423546) судові витрати у розмірі 18507 (вісімнадцять тисяч п’ятсот сім) грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.01.2019 року.

Суддя А.А. Радчук.

.