Рішення № 79308237, 21.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 р. № 400/2860/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:приватного акціонерного товариства "Есті Колор Сервіс", вул. Потьомкінська, 41, м. Миколаїв, 54017

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2018 року № 0011151301,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Есті Колор Сервіс" звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 24.09.2018 р. № 0011151301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що своєчасно перераховував єдиний соціальний внесок, який несвоєчасно надійшов до бюджету з вини банку, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності. Первинне рішення контролюючого органу скасоване контролюючим органом вищого рівня.

11.01.2019 р. відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого позивачем несвоєчасно сплачено ЄСВ, отже, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Представники сторін подали клопотання про прийняття рішення без їхньої участі.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

24.09.2018 р. відповідачем прийнято рішення № 0011151301, яким на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф у розмірі 4524,90 грн за період з 21.02.2014 р. до 23.12.2014 р., штраф у розмірі 28534,15 грн за період з 21.01.2015 р. до 20.09.2018 р. та нараховано пеню в розмірі 3437,75 грн.

Оскарження рішення до Державної фіскальної служби України не призвело до його скасування.

23.04.2014 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва вже приймалося аналогічне рішення № 0005461702, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф у розмірі 825,55 грн та нараховано пеню в розмірі 200,76 грн за період з 21.02.2014 р. до 14.04.2014 р.

Вказане рішення оскаржене позивачем до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, рішенням якого від 13.06.2014 р. скасоване. Мотивами скасування рішення стало те, що позивачем на розрахунковий рахунок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 20.02.2014 р. здійснено оплату єдиного внеску в сумі 5800,00 грн через АТ "Брокбізнесбанк" (відділення № 13 Миколаївського РВ), що підтверджується квитанцією № 239. Проте зазначена сума від АТ "Брокбізнесбанк" до контролюючого органу не надійшла. Листом від 16.05.2014 р. № 17 АТ "Брокбізнесбанк" повідомило позивача про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних згідно з постановою Правління національного Банку України від 28.02.2014 р. № 107. Враховуючи викладене, Головне управління Міндоходів у Миколаївській області дійшло висновку про неправомірне застосування до позивача фінансових санкцій.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 9 Закону № 2464 окрім іншого передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону № 2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон № 2346).

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346 переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Пунктом 1.30 ст. 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346 передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Вимоги п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346 узгоджуються з положеннями п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346 з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу викладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07.09.2018 р. по справі № 823/1985/17.

Матеріалами справи підтверджено, що квитанцією від 20.02.2014 р. № 239 позивач оформив своє доручення ПАТ "Брокбізнесбанк" на перерахування до бюджету єдиного внеску за січень 2014 р. у сумі 5800,00 грн. При цьому, квитанція містить штамп банку, що підтверджує її прийняття банком. Листом від 16.05.2014 р. № 17 банк повідомив позивача про віднесення його до категорії неплатоспроможних.

Позивач надав суду докази своєчасної сплати єдиного внеску, починаючи з лютого 2014 р., а відповідач не зазначив про факт несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску за період після січня 2014 р. Неперерахування 5800,00 грн за січень 2014 р. призвело до накопичення боргу, що, в свою чергу, призвело до нарахування штрафних санкцій та пені оскаржуваним рішенням.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства"), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

У даній справі позивач вчинив всі залежні від нього дії для своєчасної сплати єдиного внеску до бюджету і правомірно очікував зарахування такої суми до бюджету, що позбавило б його від нарахування фінансових санкцій з боку держави.

Таким чином, неперерахування єдиного внеску з вини банку не є наслідком винних дій платника податку у даній справі, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня за таке порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не навів суду переконливих аргументів та доказів на їх підтвердження, які б обґрунтовували правомірність оскаржуваного рішення. Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1762,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Есті Колор Сервіс" (вул. Потьомкінська, 41, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 24791012) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2018 р. № 0011151301 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 24.09.2018 р. № 0011151301.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп.) на користь приватного акціонерного товариства "Есті Колор Сервіс" (вул. Потьомкінська, 41, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 24791012).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21.01.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська