Ухвала суду № 79307945, 21.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 січня 2019 року м. Київ № 320/265/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1845,90 грн.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Згідно із ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить одну вимогу майнового характеру, а саме щодо стягнення з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1845,90 грн.

Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, в якому заявлено одну вимогу майнового характеру, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (1845,90 грн. х 1,5% : 100% = 27,69 грн., що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ).

У той же час, позивачем в якості доказів сплати судового збору додано платіжне доручення №136 від 23.08.2018 на суму 1762,00 грн.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви слід надати до суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 159,00 грн. (1921,00 грн. - 1762,00 грн.), який слід сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: 34316206084081;

код класифікації доходів бюджету: 22030101.

У рядку "призначення платежу" платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова "судовий збір за позовом", ПІБ чи назва установи, організації позивача, "Київський окружний адміністративний суд", код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду: 35919304).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Також, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Як убачається з частини 1 статті 123 Кодексу адміністративно судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративно судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зокрема, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, відповідач до 15.04.2018 включно повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції.

З'ясовуючи момент, коли у позивача виникли підстави для звернення з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, суд виходив з такого.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Згідно із пунктом 1 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (далі - Порядок №70), цей Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Абзацом 1 пункту 2 Порядку №70 передбачено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Суд зазначає, що 05.02.2018 ФОП ОСОБА_1 подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, який надійшов до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 07.02.2018 за вх. №1381.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У постанові від 21.02.2011 у справі №21-9а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що за змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону. На думку Верховного Суду України, саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №813/1897/17 (номер рішення в ЄДРСР 72338390).

Відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що датою, з якої розпочинається перебіг трьохмісячного строку звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є день, який слідує за останнім днем строку, передбаченого для самостійної сплати підприємствами, установами, організаціями адміністративно-господарських санкцій, тобто 16 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Суд звертає увагу, що трьохмісячний строк звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені щодо звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік розпочався 16 квітня 2018 року та закінчився 16 липня 2018 року.

Разом з тим, позивач звернувся до суду лише 16 січня 2019 року, що підтверджується печаткою Київського окружного адміністративного суду, тобто після спливу строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду.

При цьому, як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивач просить суд поновити строк звернення до суду із даним позовом, як такий, що міг бути попущений за поважних причин, а саме: відсутність у позивача юристів та неможливості оплати адвокатської допомоги.

Позивач в позовній заяві наголошує, що Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо встановленого трьохмісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень на позивача не поширюється.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає таке.

Так, на думку позивача, оскільки Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача поширюється загальний строк звернення до суду.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено вище судом, строк звернення позивача до суду відповідно до вимог законодавства з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені щодо звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік розпочався 16 квітня 2018 року.

При цьому, враховуючи думку позивача щодо поширення на Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів шестимісячного строку звернення до суду, строк звернення з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені щодо звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік закінчився 16 жовтня 2018 року.

Таким чином, звернувшись 16.01.2019 до суду з позовною заявою, позивачем було пропущено й шестимісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позивач у позовній заяві щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду вказує, що у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів у період з 20.11.2017 до 12.06.2018 був повністю не укомплектований відділ правової та кадрової роботи через неможливості повноцінної плати праці юриста та виконання обов'язків з правових питань ні на кого не покладались.

На підтвердження відсутності у штаті позивача юриста позивачем було додано наказ Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 20.11.2017 №44-к про звільнення ОСОБА_2, провідного юрисконсульта відділу правової та кадрової роботи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, з 21.11.2017 за власним бажанням, наказ Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 12.06.2018 №5-к про призначення ОСОБА_3 13.06.2018 на посаду провідного юрисконсульта відділу правової та кадрової роботи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а також наказ Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 17.07.2018 №9-к про призначення ОСОБА_4 на посаду начальника відділу правової та кадрової роботи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з 18.07.2018.

У той же час, зауваження позивача про брак юристів у штаті не приймаються судом до уваги, оскільки юрист у штаті позивача з'явився 12.06.2018, тобто до закінчення строку звернення до суду із адміністративним позовом (16.07.2018).

Щодо доводів позивача, що Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не є суб'єктом владних повноважень, суд зазначає наступне.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) державне управління з питань забезпечення прав осіб з інвалідністю та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики), про що зазначено в пункті 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 27.03.2017 №477), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за №528/19266 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення Фонд як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу.

Відповідно до пункту 5 Положення основними завданнями Фонду є: 1) фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні; 2) забезпечення в межах своїх повноважень реалізації заходів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, створення робочих місць.

Фонд утворює, ліквідовує та реорганізовує територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності працівників Фонду і коштів, передбачених на утримання Фонду, за погодженням з Мінсоцполітики, що передбачено пунктом 12 Положення.

Згідно з частиною 9 статті 20 Закону №875-XII спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону № 875-XII Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, звертаючись із даним позовом до адміністративного суду позивач просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені, у зв'язку із покладенням на позивача обов'язку проводити стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у судовому порядку.

Суд зазначає, що Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є суб'єктом владних повноважень на якого покладено виконання делегованих повноважень для здійснення покладених на нього функцій. Саме наявність у цього відділення Фонду статусу суб'єкта владних повноважень і обумовлює його право на звернення саме до адміністративно суду у порядку адміністративного судочинства з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів діє як суб'єкт владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах, та відповідно на позивача поширюються вимоги абзацу 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачем будь-яких доказів чи переконливих пояснень щодо існування причин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до адміністративного суду з цим позовом позовна заява не містить.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та належні докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 159,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу)

- надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1845,90 грн. та належні докази поважності причин його пропуску.

3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.