Рішення № 79307935, 21.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року справа № 320/6229/18

Київський окружний адміністративний суд розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.09.2017 №0039941203.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач зазначає, що КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» подало до податкового органу декларації з податку на додану вартість за вересень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року, червень-липень 2017 року, якими самостійно визначило суму грошового зобов’язання, що підлягає сплаті до бюджету.

У межах строків, встановлених Податковим кодексом України, позивач платіжними дорученнями перерахував суму самостійно узгоджених зобов’язань з ПДВ за вказані періоди до бюджету. Разом з цим, кошти, сплачені позивачем як суму податкових зобов’язань з ПДВ за вересень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року, червень-липень 2017 року податковий орган самостійно спрямував у рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів та визначив штрафні санкції за порушення строків сплати податків.

Позивач стверджує, що КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» своєчасно та у повному обсязі сплачує податкові зобов’язання, тому висновок податкового органу про наявність податкового боргу з ПДВ за попередні періоди є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач також звертає увагу суду, що своєчасність сплати КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» податкових зобов’язань та неправомірність дій податкового органу зі зміни призначення платежів підтверджується низкою судових рішень.

Таким чином позивач вважає, що податковий орган не мав правових підстав для зміни призначення платежів та застосування до КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на правомірність проведеної податковим органом камеральної перевірки та встановлений Податковим кодексом України порядок нарахування платникам податків штрафних санкцій.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/6229/18 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.12.2018.

У судове засідання, призначене на 27.12.2018 учасники справи не з’явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені завчасно.

Натомість 27.12.2018 від уповноважених представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, зважаючи на волевиявлення сторін, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа».

Результати перевірки оформлені Актом від 31.08.2017 №3298/10-36-12-03/20598264 (а.с. 14-17).

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2015 року; січень, лютий, березень 2015 року.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.09.2017 №0039941203, яким позивачеві за порушення граничних термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань визначено штраф у розмірі 164144,68 грн. (а.с. 18).

З’ясовуючи зміст спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

19 жовтня 2016 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року, зареєстровану за № НОМЕР_1, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 37766,00 грн. (а.с. 21-23).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2016 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1025 від 28.10.2016 на суму 27766,00 грн., № 1005 від 26.10.2016 на суму 10000,00 грн. (а.с. 24-25).

19 листопада 2016 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016 року, зареєстровану за №9222756737, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 75170,00 грн. (а.с. 26-27).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за жовтень 2016 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1285 від 23.11.2016 на суму 10000,00 грн., № 1313 від 28.11.16 на суму 20000,00 грн., № 1347 від 29.11.2016 на суму 10000,00 грн., № 83 від 29.11.2016 на суму 25170,00 грн., № 1348 від 29.11.2016 на суму 10000,00 грн. (а.с. 28-31).

19 грудня 2016 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 року, зареєстровану за № НОМЕР_2, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 65880,00 грн. (а.с. 32-33)

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за листопад 2016 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № п-252 від 20.12.2016 на суму 15000,00 грн., № 44 від 21.12.2016 на суму 20000,00 грн., № п-259 від 22.12.2016 на суму 20000,00 грн., № п-267 від 26.12.2016 на суму 10880,00 грн. (а.с. 34-35).

19 січня 2017 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року, зареєстровану за № НОМЕР_3, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 156964,00 грн. (а.с. 36-38).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2016 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 74 від 20.01.2017 на суму 20 000,00 грн., № 78 від 23.01.17 на суму 20000,00 грн., № 82 від 24.01.2017 на суму 20000,00 грн., № п-286 від 30.01.2017 на суму 50 000,00 грн., № п-289 від 31.01.2017 на суму 46964,00 грн. (а.с. 39-40, 47)

Платіжним дорученням № 664 від 05.07.2017 позивачем було сплачено штрафну санкцію у розмірі 4696,40 грн. у зв’язку з тим, що за грудень 2016 року частина суми податку на додану вартість була сплачена із затримкою платежу на 1 (один) календарний день (а.с.133).

20 лютого 2017 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2017 року, зареєстровану за № НОМЕР_4, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 325467,00 грн. (а.с. 42-43).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2017 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 214 від 22.02.17 на суму 100000,00 грн., № 219 від 27.02.17 на суму 225467,00 грн. (а.с. 46).

20 березня 2017 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2017 року, зареєстровану за № НОМЕР_5, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 117488,00 грн.

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за лютий 2017 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 331 від 27.03.17 на суму 50000,00 грн., № п-333 від 27.03.17 на суму 67488,00 грн. (а.с. 48).

20 квітня 2017 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2017 року, зареєстровану за № НОМЕР_6, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 113000,00 грн. (а.с. 49-50).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2017 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № п-372 від 24.04.17 на суму 113000,00 грн. (а.с. 51).

19 травня 2017 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2017 року, зареєстровану за № НОМЕР_7, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 44748,00 грн. (а.с. 52-53).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за квітень 2017 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № п-424 від 23.05.17 на суму 44748,00 грн. (а.с. 54а).

19 липня 2017 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2017 року, зареєстровану за № НОМЕР_8, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 34980,00 грн. (а.с. 55).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за червень 2017 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 707 від 20.07.2017 на суму 35000,00 грн. (а.с. 56).

17 серпня 2017 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2017 року, зареєстровану за № НОМЕР_9, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 39497,00 грн. (а.с. 57-58).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2017 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 780 від 22.08.2017 на суму 39500,00 грн. (а.с. 59).

Деклараціями з ПДВ та платіжними дорученнями підтверджується, що за період вересень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року, червень-липень 2017 року позивачем було самостійно задекларовано та сплачено податкових зобов’язань з ПДВ у загальному розмірі 1010960,00 грн.

Судом встановлено, що зі сплаченого позивачем ПДВ за вересень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року, червень-липень 2017 року на загальну суму 1010960,00 грн., відповідач, змінивши призначення платежів, зазначених у платіжних дорученнях, самостійно зарахував 820723,40 грн. на погашення податкового боргу, який, відповідно до висновків Акта перевірки, виник у зв’язку з несплатою позивачем самостійно визначених податкових зобов’язань з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; січень, лютий, березень 2015 року.

Досліджуючи обставини сплати позивачем податкових зобов’язань за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; січень, лютий, березень 2015 року, судом встановлено наступне.

15 липня 2014 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2014 року, зареєстровану за № НОМЕР_10, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 73953,00 грн. (а.с. 61-63).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за червень 2014 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 731 від 24.07.2014 на суму 73953,00 грн. (а.с. 64).

18 серпня 2014 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року, зареєстровану за № НОМЕР_11, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 69511,00 грн. (а.с. 65-66).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2014 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 799 від 20.08.2014 на суму 69511,00 грн. (а.с. 69).

15 вересня 2014 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014 року, зареєстровану за № НОМЕР_12, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 91451,00 грн. (а.с. 67-68).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2014 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 887 від 22.09.2014 на суму 91451,00 грн. (а.с. 71).

14 жовтня 2014 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року, зареєстровану за № НОМЕР_13, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 141019,00 (а.с. 72-73).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2014 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 988 від 20.10.2014 на суму 141019,00 грн. (а.с. 77).

20 січня 2015 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, зареєстровану за № НОМЕР_14 , у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 199452,00 грн. (а.с. 74-75).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2014 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 22.01.2015 на суму 199452,00 грн. (а.с. 76).

19 лютого 2015 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, зареєстровану за № НОМЕР_15, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 134303,00 грн. (а.с. 78-80).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2015 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 187 від 23.02.2015 на суму 134303,00 грн. (а.с. 81).

18 березня 2015 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, зареєстровану за № НОМЕР_16, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 159866,00 грн. (а.с. 82-84).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за лютий 2015 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 262 від 19.03.2015 на суму 159866,00 грн. (а.с. 85).

16 квітня 2015 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року, зареєстровану за № НОМЕР_17, у якій самостійно визначив суму грошового зобов’язання у розмірі 85684,00 грн. (а.с. 86-88).

Самостійно визначену суму податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2015 року позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 456 від 30.04.2015 на суму 85684,00 грн. (а.с. 83).

Норми права, які застосував суд

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків повинен сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

VI. Оцінка суду

Виходячи із змісту пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань.

Таким чином, правильність вирішення спору, предметом якого є рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань, залежить від встановлення того, чи має платник податку узгоджене грошове зобов’язання, яке він сплатив із затримкою, та кількість днів затримки.

Фактичні обставини справи свідчать, що штраф позивачеві було визначено у зв’язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов’язань, самостійно визначених у податкових деклараціях з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; січень, лютий, березень 2015 року, у рахунок сплати яких контролюючий орган самостійно, у порядку черговості їх надходження скеровував платежі, якими позивач сплачував податкові зобов’язання з ПДВ за період вересень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року, червень-липень 2017.

Зокрема, у декларації з ПДВ за липень 2014 року позивачем було визначено податкове зобов’язання у розмірі 69511,00 грн.

Судом з’ясовано, що вказане податкове зобов’язання в інтегрованій картці позивача з ПДВ погашалось поетапно за рахунок коштів, що сплачувались позивачем відповідно до платіжних доручень №1025 від 28.10.2016 на суму 27766,00 грн., № 1285 від 23.11.2016 на суму 10000,00 грн., № 1313 від 28.11.16 на суму 20000,00 грн., № 1347 від 29.11.2016 на суму 10000,00 грн., № 83 від 29.11.2016 на суму 25170,00 грн., № 1348 від 29.11.2016 на суму 10000,00 грн. (а.с. 24, 28-31).

Одночасно з частковим погашенням податкового зобов’язання контролюючий орган визначав в інтегрованій картці необхідну суму штрафних санкцій, які були визначені позивачеві за наслідками проведення камеральної перевірки, оформленої актом від 31.08.2017.

Тобто, особливістю цієї справи є те, що контролюючий орган самостійно визначав призначення платежів, які здійснювались позивачем.

Виходячи з положень 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право змінювати призначення платежів платника лише у разі наявності у такого платника податків податкового боргу, і лише для його сплати.

У такому випадку платежі, що надходять від платника податків, незалежно від їх призначення, зараховуються у сплату податкового боргу до повного його погашення.

Дослідивши подані позивачем податкові декларації з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; січень, лютий, березень 2015 року та кореспондуючі їм платіжні доручення № 731 від 24.07.2014 на суму 73953,00 грн., № 799 від 20.08.2014 на суму 69511,00 грн., № 887 від 22.09.2014 на суму 91451,00 грн., № 988 від 20.10.2014 на суму 141019,00 грн., № 67 від 22.01.2015 на суму 199452,00 грн., № 187 від 23.02.2015 на суму 134303,00 грн., № 262 від 19.03.2015 на суму 159866,00 грн., № 456 від 30.04.2015 на суму 85684,00 грн., судом встановлено, що позивач у повному обсязі сплатив визначені у вказаних податкових деклараціях податкові зобов’язання.

Таким чином, дослідженими судом доказами повністю спростовуються викладені в Акті перевірки висновки про те, що позивач не сплатив самостійно визначене ним податкове зобов’язання з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; січень, лютий, березень 2015 року.

Доказів, які б свідчили про наявність у позивача податкового боргу, що виник з інших підстав, та який би міг вплинути на черговість зарахування коштів, якими позивач сплачував самостійно визначенні податкові зобов’язання у деклараціях за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; січень, лютий, березень 2015 року, відповідач під час розгляду справи не надав.

Відзив на позовну заяву відповідача також не містить доводів про те, що контролюючий орган під час визначення позивачеві штрафних санкцій з’ясовував підставу виникнення податкового боргу, у рахунок погашення якого ним змінювалось призначення платежів позивача.

VII. Висновок суду

Оскільки наявність у позивача не сплачених зобов’язань з ПДВ за червень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 року; січень, лютий, березень 2015 року спростовується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для застосування до позивача штрафу з підстав, визначених у пункті 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 20.09.2017 №0039941203 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.11.2018 №932.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому за рахунок асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 20.09.2017 №0039941203.

Стягнути на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (ідентифікаційний код 20598264, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, 33) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Київський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення суду 21.01.2019.

Суддя Леонтович А.М.