Рішення № 79307897, 21.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року справа № 810/2823/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2018 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог, встановлених законодавством України сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, є безпідставними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі, прийнято рішення про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в ході фактичної перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог законодавства у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, а саме – факт реалізації алкогольного напою за відсутності діючої ліцензії.

Позивачем подано до суду письмову відповідь на відзив відповідача на позов, у якій позивач не погодився з доводами відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та прийнято рішення її розгляд у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

За результатами перевірки складено Акт від 22.02.2018 № 55/10-36-40/НОМЕР_2 (далі – Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено факт реалізації пляшки пива світлого «Чернігівське світле» об’ємом 0,5 л міцністю 4,8 % об, виробництва ПАТ «Санінбев Україна», розливу 17.01.2018, по ціні 17,00 грн. за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР (а.с. 10 – 11).

В акті перевірки зазначено про те, що під час перевірки була здійснена фотофіксація, а факт порушення відповідачем вимог закону, на думку податкового органу, підтверджується фотокарткою та розрахунковим документом від 21.02.2018 (а.с. 45, 46).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 000,00 грн. (а.с. 12).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його оскарження.

З матеріалів справи слідує, що позивачем здійснюється господарська діяльність у кафе «Шашлична», яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 105.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1. ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 109.1 ст. 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 113.1 ст. 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 113.3. вказаної статті встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, на відповідача покладено обов'язок щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства, зокрема, Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481/95-ВР), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону.

Згідно ст. 15 Закон № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Частиною 2 ст. 17 цього ж Закону визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, підставою для застосування контролюючим органом до суб’єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу на підставі ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР є встановлення факту, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.

Як зазначено вище, в обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР відповідач посилається на те, що в ході фактичної перевірки кафе «Шашлична» за адресою: Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 105, встановлено факт реалізації пляшки пива світлого «Чернігівське світле» об’ємом 0,5 л міцністю 4,8 % об, виробництва ПАТ «Санінбев Україна», розливу 17.01.2018, по ціні 17,00 грн. за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом).

На підтвердження обґрунтованості таких висновків відповідачем надано суду фотокартку із зображенням однієї пляшки пива «Чернігівське» та, як стверджує відповідач, розрахункового документу від 21.02.2018, фотокопію вказаного документу (а.с. 45, 46).

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд керується наступним.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.ст. 71, 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши надані відповідачем фотокартку та фотокопію документу від 21.02.2018 з написом «Шашлична», суд приходить до висновку, що вони не підтверджують факт продажу саме позивачем будь-якого алкогольного напою.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що названий відповідачем як розрахунковий документ не містить ознак, що давали б змогу підтвердити його оформлення саме в кафе, що використовується позивачем у господарській діяльності, принаймні адреси, чи реквізитів позивача.

Крім того, судом враховується наявний в матеріалах справи Акт обстеження ділянки місцевості від 22.09.2018, згідно якого у м. Тараща Київської області по вул. Сікевича Володимира, 4 також розташоване кафе «Шашлична».

Отже, надана відповідачем фотокопія документу від 21.02.2018 з написом «Шашлична» не може вважатись належним доказом фату роздрібної торгівлі саме позивачем 21.02.2018 алкогольним напоєм.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому останнє підлягаює скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 704,80 грн. (квитанція від 06.06.2018 № 71).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають судові витрати у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 71, 72, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 14.03.2018 № НОМЕР_1.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (09701, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.