Рішення № 79307870, 15.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року № 320/6192/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» доГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0173745005 від 01.11.2018.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 09.10.2018 №2698/10-36-50-05-00954544 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» з питань правомірності декларування від’ємного значення по ПДВ та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «ВДМ», ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «Сітібуд-Гарант», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару, актами виконаних робіт.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обгрунтованим.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов’язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та задіяні у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит, що мав вплив на формування показника від’ємного значення ПДВ, що заявлений до відшкодування з бюджету на рахунок у банку.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/6192/18 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.01.2019 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення. Повний текст рішення складений 21.01.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20 липня 2018 року ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року, у рядку 19 якої відображений показник від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 3414064,00 грн.

У рядку 20.2 цієї ж декларації частину від’ємного значення з ПДВ у розмірі 1269436,00 грн. було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

У період з 19.09.2018 по 02.10.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» з питань правомірності декларування від’ємного значення по ПДВ та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року.

Результати перевірки оформлені актом від 09.10.2018 №2698/10-36-50-05-00954544 (далі – Акт перевірки) (т.1, а.с. 7-19).

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» вимог податкового законодавства при визначені податкового кредиту, що мав вплив на від’ємне значення ПДВ, яке заявлене до бюджетного відшкодування на рахунок у банку, а саме:

- пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу ІІІ, підпункту 1, пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2018 року на суму ПДВ 316542,34 грн., що у свою чергу призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (липень 2018 року, рядок 19 декларації) на 316542,34 грн.;

- статті 200 Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2019 року, у зв’язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування в сумі 1258061,00 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що заявлена у податковій декларації з ПДВ за липень 2018 року сума від’ємного значення ПДВ у розмірі 3414064,00 грн. (рядок 19), була сформована за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, робіт і послуг, придбаних у ТОВ «ВДМ», ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «Сітібуд-Гарант», фінансово-господарським операціям з якими притаманні ознаки ризикових та/або нереальних.

У свою чергу висновки про ризиковість та/або нереальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «ВДМ», ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «Сітібуд-Гарант», наслідки яких мали вплив на показник податкового кредиту, що взяв участь у визначенні від’ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування, ґрунтуються на інформації, отриманій від оперативного управління ГУ ДФС у Київській області, що свідчить про фіктивний характер діяльності контрагентів позивача, зокрема:

- наявність порушених кримінальних проваджень відносно керівників зазначених підприємств за фактами фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків;

- неможливість відстеження походження товарів, робіт і послуг у ланцюгу їх постачання до позивача.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0173745005, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 1258061,00 грн. (т.1, а.с. 22).

З’ясовуючи зміст спірних правовідносин, судом встановлено що від’ємне значення ПДВ у розмірі 3414064,00 грн., відображене у рядку 19 податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року, утворилась унаслідок зменшення податкового зобов’язання (3673526,00 грн.) на суму податкового кредиту за липень 2018 року, загальний розмір якого з урахуванням попередніх податкових періодів склав 7087590,00 грн.

У свою чергу на формування показника податкового кредиту у розмірі 7087590,00 грн. мали вплив фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант», за наслідками яких до податкового кредиту було віднесено суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів робіт і послуг, постачальниками яких були ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант», у розмірі 316542,34 грн.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант», податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

30 травня 2018 року між ТОВ « Сквирський комбінат хлібопродуктів» (замовник) та ТОВ «Сітібуд-Гарант» (підрядник) був укладений договір підряду за №62, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався на власник ризик, власними силами, з використанням своїх матеріалів виконати ремонт покрівлі на будівлях елеватора (цех дієтичного борошна) за адресою: Київська область, м. Сквира (т.1, а.с. 226-230).

Судом встановлено, що у червні 2018 року ТОВ «Сітібуд-Гарант» були виконані роботи з поточного ремонту покрівлі цеху дієтичного борошна та поточний ремонт покрівлі лабораторно-побутового корпусу, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року №62 від 11.06.2018 на суму 56235,59 грн. та №63 від 08.06.2018 на суму 51599,26 грн. (т.1, а.с. 121-126).

В оплату за надані послуги позивачем у липні 2018 року було перераховано на користь ТОВ «Сітібуд-Гарант» кошти на загальну суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ 6666,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.07.2018 №5397 (т.2, а.с. 108).

Судом встановлено, що на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ «Сітібуд-Гарант» у Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2, а.с. 109-112), позивач відніс до податкового кредиту ПДВ у розмірі 6666,67 грн., сплачений ТОВ «Сітібуд-Гарант» у складі вартості відповідних робіт, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за липень 2018 року та додатком 5 до неї (рядок 186 додатку) (т.1, а.с. 31, зворотній бік).

14 травня 2018 року між ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (замовник) та ТОВ «ВДМ» (виконавець) був укладений договір підряду №198, у порядку та на умовах якого виконавець зобов’язувався виконати на наданих замовниках площах роботи по улаштуванню бетонної підлоги в будівлі «Склад готової продукції №2» на об’єкті, розташованому за адресою: м. Сквира, вул. Київська, 25, Склад готової продукції №2 (т.1, а.с. 231-233).

Додатковими угодами № 1 від 26.07.2018, №2 від 26.07.2018, №3 від 12.10.2018, №4 від 12.10.2018 сторони домовились про збільшення обсягів робіт за договором підряду від 14.05.2018 №198, а саме, улаштування бетонної підлоги з полімерним покриттям на рампі, вхідних групах, сходових клітинах, приміщенні акумуляторної, приміщенні для механіків, офісі (т.1, а.с. 234-237).

Судом встановлено, що у червні-листопаді 2018 року ТОВ «ВДМ» були виконані роботи з улаштування бетонної підлоги товщиною 200 мм з полімерним покриттям 2,5-3 мм, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 року на суму 818960,00 грн., за вересень 2018 року від 14.09.2018 на суму 1580040,00 грн., за вересень 2018 року від 28.09.2018 на суму 129234,29 грн., за вересень 2018 року від 28.09.2018 на суму 268225,93 грн., за листопад 2018 року від 06.11.2018 на суму 76468,80 грн., за листопад 2018 року від 06.11.2018 на суму 117059,82 грн. (т.1, а.с. 90-112).

В оплату за надані послуги позивачем у липні 2018 року було перераховано на користь ТОВ «ВДМ» кошти на загальну суму 1791419,14 грн., у тому числі ПДВ 298569,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.07.2018 №5017 на суму 68250,00 грн., від 17.07.2018 №5233 на суму 218960,48 грн., від 18.07.2018 №5308 на суму 300000,00 грн., від 20.07.2018 №5383 на суму 300000,00 грн., від 23.07.2018 №5401 на суму 300000,00 грн., від 24.07.2018 №5437 на суму 300000,00 грн., від 25.07.2018 №5462 на суму 250000,00 грн., від 26.07.2018 №5465 на суму 122458,66 грн. (т.1, а.с.242-248).

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ «ВДМ» у Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2, а.с. 113-120), позивач відніс до податкового кредиту ПДВ у розмірі 298569,86 грн., сплачений ТОВ «ВДМ» у складі вартості відповідних робіт, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за липень 2018 року та додатком 5 до неї (рядок 204 додатку) (т.1, а.с. 31, зворотній бік).

Судом встановлено, що об’єкти нерухомого майна, а саме, склад готової продукції №2, цех дієтичного борошна та лабораторно-побутовий корпус є складовими майнового комплексу загальною площею 13841,6 кв.м., який належить ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» на праві колективної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2, а.с. 8-9).

Судом також встановлено, що роботи з улаштування бетонної підлоги на складі готової продукції №2 ТОВ «ВДМ» виконувались відповідно до проектної документації, розробленої ПП «Сото» на замовлення позивача, після повідомлення Департаменту ДАБІ у Київській області про початок виконання будівельних робіт на об’єкті «Будівництво складу готової продукції №2», що підтверджується декларацією від 21.03.2017 №КС083170802305 (т.2, а.с. 10-13).

Як вбачається з матеріалів справи, роботи на об’єкті «Будівництво складу готової продукції №2», що здійснювались ТОВ «ВДМ», виконувались останнім власними та залученими трудовими ресурсами. При цьому відомості про перелік осіб та транспортних засобів ТОВ «ВДМ», що будуть виконувати відповідні роботи, узгоджувались з позивачем шляхом обміном листів (т.1, а.с. 113-115).

Фактичне виконання робіт, крім досліджених первинних документів, підтверджується також витягом з журналу обліку перетину території ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» за липень 2018 року, у якому зафіксовані прізвища осіб, які виконували роботи, та проміжок часу, який вказані особи перебували на території ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (т.1, а.с. 116-120).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично роботи, які виконувались ТОВ «ВДМ» зі сторони позивача приймались генеральним директором ОСОБА_4 за участю головного інженера ОСОБА_5 у присутності виконроба генерального підрядника ТОВ «БЗБВ «Моноліт»; зі сторони ТОВ «ВДМ» здавались директором ОСОБА_6

Роботи, які виконувались ТОВ «Сітібуд-Гарант зі сторони позивача приймались генеральним директором ОСОБА_4, за участю головного інженера ОСОБА_5 та заступника головного інженера з питань капітального будівництва ОСОБА_7, начальника цеху по виробництву борошна та пластівців ОСОБА_8, начальника цеху по виробництву круп ОСОБА_9; зі сторони ТОВ «Сітібуд-Гарант» здавались директором ОСОБА_10

Крім того судом встановлено, що 04.07.2017 між ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (покупець) та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» (постачальник) був укладений договір поставки №0407-17, у порядку та на умовах якого постачальник зобов’язувався передати у власність покупця товар (т.1, а.с. 218).

На виконання умов договору від 04.07.2017 №0407-17 ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» у липні 2018 року поставило позивачеві товар, а саме, піддони євро у кількості 700,00 шт. загальною вартістю 132997,20 грн., у тому числі ПДВ 22166,20 грн., що підтверджується видатковою накладною (т.1, а.с. 238).

Судом встановлено, що в оплату за поставлений товар позивачем у липні 2018 року було перераховано ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» кошти у розмірі 68250,00 грн., у тому числі ПДВ 11375,00 грн. (т.1, а.с. 241).

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення товару здійснювалось ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» зі залученням власного (орендованого) транспортного засобу, що підтверджуються товарно-транспортною накладною від 26.07.2017 №000045 (т.1, а.с. 240).

Відповідно до пояснень позивача фактично поставлений товар приймався за участю начальника складу готової продукції ОСОБА_11 та завідувача складу ТМЦ ОСОБА_12

Придбані у ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» були використані у межах господарської діяльності позивача при пакуванні товарів, експорт яких здійснює позивач, що підтверджується наявними у справі копіями електронних митних декларацій.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» у Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2, а.с. 121-124), позивач відніс до податкового кредиту ПДВ у розмірі 22750,00 грн., сплачений ТОВ «ОСОБА_3 Плюс» у складі вартості товарів, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за липень 2018 року та додатком 5 до неї (рядок 174 додатку) (т.1, а.с. 31, зворотній бік).

V. Норми права, які застосував суд

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

VI. Оцінка суду

Бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від’ємне значення.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від’ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Щодо відповідності первинних документів законодавчим вимогам

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант», був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та відзив відповідача також не містять зауважень щодо обсягу, форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку.

Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант», у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контролюваних) ними підприємств.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Щодо наявності кримінальних проваджень, порушених відносно контрагентів позивача, та вплив цих обставин на юридичне значення первинних документів, що слугували підставою для отримання спірних податкових вигод.

Суд зауважує, що стверджуючи в Акті перевірки про фіктивність ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант» внаслідок вжиття органами досудового розслідування до вказаних юридичних осіб заходів кримінально-процесуального характеру, контролюючий орган будь-яких доказів, здобутих у рамках таких кримінальних проваджень, не досліджував.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант» у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 08.11.2018 у справі № 826/15028/17).

Перевіряючи сумніви контролюючого органу стосовно легальності ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант» як учасника фінансово-господарських відносин, судом у контролюючого органу у судовому засіданні 17.12.2018 були витребувані:

- наявні в інформаційних системах контролюючого органу відомості про стан підприємств – контрагентів позивача; наявність у них реєстрації платником ПДВ, наявність/відсутність у них податкового боргу; відомості про факт декларування ними зобов’язань з ПДВ за наслідками отримання від позивача компенсації за поставлені товари, роботи і послуги;

- інформацію щодо кримінальних проваджень 42017000000003443, 3201811000000037, 320160741640000026, 3201604160000026, 32017100060000104, посилання на які містяться в Акті перевірки; усі матеріали з вказаних кримінальних проваджень, що стосуються предмета перевірки.

Разом з цим вимоги ухвали суду у цій частині відповідач не виконав, У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що контролюючий орган не володіє інформацією про наявність чи відсутність будь-яких кримінальних проваджень, фігурантами яких були б ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант» або їх посадові особи.

Суд також зазначає, що дослідивши зміст Акта перевірки судом з’ясовано, що чотири з п’яти кримінальних проваджень, а саме №№ 42017000000003443, 320160741640000026, 3201604160000026, 32017100060000104, наявність яких слугувала підґрунтям для висновку про нереальність фінансово-господарських операцій позивача, взагалі не мають відношення до контрагентів останнього – ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант», а стосувались ТОВ «Аморія», ТОВ «Сант Білдінг», ТОВ «Маріанс», ТОВ «Халбрейн».

Натомість будь-якої інформації щодо кримінального провадження №3201811000000037, яке за змістом Акта перевірки стосувалось ТОВ «Сітібуд-Гарант», відповідач надати не зміг, хоча відповідно до відомостей, наведених в Акті перевірки, його розслідуванням займається СУ Головного управління ДФС у Київській області, тобто структурний підрозділ відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов’язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі – суб’єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв’язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант».

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

VII. Висновок суду

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків у зв’язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ’єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «ОСОБА_3 Плюс», ТОВ «ВДМ», ТОВ «Сітібуд-Гарант» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 та статті 200 Податкового кодексу України, є необгрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0173745005 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів, робіт і послуг та реальність понесених витрат.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 18870,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2018 №8282 (т.1, а.с. 3).

Сплачена позивачем сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача у повному обсязі.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.11.2018 №0173745005.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 00954544, місцезнаходження: 09001, Київська область, м. Сквира, вул. Київська, 25) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 18870 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Київський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення суду 21.01.2019.

Суддя Леонтович А.М.