Рішення № 79307829, 15.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2019 року (16 год. 04 хв.)Справа № 280/4234/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

позивача – ОСОБА_1

представників сторін:

позивача – ОСОБА_2,

відповідача 1 – ОСОБА_3,

відповідача 2- не з’явився,

відповідача 3 – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кари, буд. 13/1)

до 1. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29)

2. Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка, Богомольця,10)

3. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29)

про стягнення виплат та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – відповідач 1), Міністерство внутрішніх справ України (далі – відповідач 2), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі – відповідач 3) в якому позивач просить суд:

стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Міністерства внутрішніх справ України на мою користь середній заробіток за весь час затримки щодо виплати належних мені виплат при звільненні, а саме з 30.10.2010 року по 30.09.2018 року у сумі 245053, 30 грн.

стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Ухвалою суду від 10.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.11.2018.

07.11.2018 відкладалося підготовче засідання на 28.11.2018.

Ухвалою суду від 28.11.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, наступне підготовче засідання призначено на 18.12.2018.

Протокольною ухвалою суду від 18.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в режимі відео конференції на 15.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення суду по справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 від11.04.2017 належні позивачу суми виплачені не були , що надає йому право звернутися до суду з вимогою про сплату суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Разом з цим позивач зазначає, що Головне управлінням Національної поліції в Запорізькій області, яке є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, не виконано вказаний обов’язок щодо сплати вищезазначеної суми та посилаючись на ст. 117, 118 КЗпП України, просить стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також позивач зазначає, що, внаслідок несвоєчасної сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, він зазнав душевних та моральних страждань, змушений був додати додаткові зусилля для організації життя. Таким чином позивач просив стягнути спричинену моральну шкоду.

Представники відповідачів1,3 через канцелярію суду надали відзив на позовну заяву відповідно змісту яких просили відмовити у задоволенні позову.

Зокрема Відповідач 1 та 3 зазначили, що позовні вимоги не можуть пред'являтись до них оскільки були відсутні правовідносини з позивачем, останній проходив службу в органах внутрішніх справ України, а ні в Головному управлінні Національної поліції в Запорізькій області або в МВС України. Вважають, що не вчиняли жодних дій, які б порушували права та інтереси позивача, зазначали про те, що не є належними відповідачами по справі, а вимоги позивача до відповідача 1 та 3 є безпідставними. Просили у позові відмовити.

Щодо заміни відповідача 1 та 2 позивач заперечив, а оскільки ОСОБА_1 проходив службу в Приморському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, приймало та звільняло зі служби саме Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, тому суд 28.11.2018 судовому засіданні залучив його в якості 3 відповідача.

Від відповідач 2 відзив на позовну заяви у письмовому вигляді до суду не надходив, однак у судовому засіданні представник відповідача 3 підтримав пояснення надані відповідачем 1.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до Наказу ГУМВС України в Запорізькій області №388 о/с від 30.11.2010 згідно з п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України майор міліції ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України.

11 квітня 2017 року Запорізьким окружним адміністративним судом було прийнято Постанову по справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 за позовом ОСОБА_1, якою позовні вимоги було задоволено частково, а саме: стягнуто з Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області 12024 (дванадцять тисяч двадцять чотири) грн.15коп. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, 5574 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 06 коп. заборгованості за роботу у понаднормовий час з урахуванням індексації та 4125 (чотири тисячі сто двадцять п'ять) грн. 83 коп. заборгованості за роботу у нічний час з урахуванням індексації.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

15 серпня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд залишив вищезазначену постанову в силі.

Відповідно до Постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 від 11.04.2017 , були вирішені наступні питання.

Щодо стягнення грошової суми за прострочення розрахунку при звільненні несвоєчасно виплаченої вихідної допомоги з урахуванням інфляції, судом вирішено наступне.

Відповідно до довідки Приморського районного відділу ГУ МВС України в Запорізькій області від 30.06.2011 № 48/5058 ОСОБА_1 18.04.2011 виплачена вихідна допомога у розмірі 12 798,91 грн. Тобто, період не проведення з позивачем остаточного розрахунку становить з 01.12.2010 по 18.04.2011 та сторонами не оспорювався.

Судом було задоволено стягнення грошової суми у розмірі 12024,15 грн. за прострочення розрахунку при звільненні за період з 01.12.2010 по 18.04.2011 несвоєчасно виплаченої вихідної допомоги, однак без урахування інфляції.

Щодо стягнення на користь позивача грошової суми за роботу у понаднормовий час з урахуванням індексу інфляції, судом було вирішено наступне.

Суд у справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та зазначив, що сума оплати за понаднормовий час з урахуванням індексації за час затримки (з 01.12.2010 по 02.2017 складає 5574,06 грн.).

Що стосується оплати служби позивача у нічний час, то суд у справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та зазначив, що оплата за понаднормовий час з урахуванням індексації за час затримки з 01.12.2010 по 02.2017 складає 4125,83 грн.

Що стосується позовних вимог у даній справі то позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки належних позивачу виплат при звільненні за період з 30.10.2010 по 30.09.2018, обґрунтовуючи це тим, що на даний час вищезазначені суми позивачу не виплачені та рішення суду по справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 від 11.04.2017 не виконане, що надає позивачу право звернутися у відповідності до ст. 117 КЗпП України за стягненням з відповідача середнього заробітку за весь час затримки.

До моменту прийняття остаточного рішення по даній справі 04.12.2018 позивачу були виплачені кошти за рішенням суду по справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 від 11.04.2017 у сумі 21 398,18 гривень, що підтверджується меморіальними ордерами від 04.12.2018 №№665,667,666.

Щодо отримання зазначеної суми позивач не заперечував, однак на позовних вимог позивач наполягав.

Спір, що є предметом розгляду в цій справі, виник у зв'язку з тим, що після того як постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 від 11.04.2017, яка набрала законної сили 15.08.2017 відповідача зобов'язано було виплати позивачу середній заробітку за весь період затримки розрахунку, заборгованості за роботу у понаднормовий час з урахуванням індексації та заборгованості за роботу у нічний час з урахуванням індексації, який тривалий час не виплачував цих коштів.

При зверненні до суду позивач виходив з того, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Надаючи оцінку правовідносинам які виникли , суд виходив з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Положення частини першої і частини другої статті 117 КЗпП стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.

Так, частина перша статті 117 КЗпП передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.

Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.

Водночас за частиною другою статті 117 КЗпП, на що звертає суд увагу, виплата цього відшкодування не залежить від дати фактичного розрахунку, як це передбачено частиною першою статті 117 КЗпП, і положення цієї статті 117 КЗпП(загалом) не містять положень, які б давали підстави вважати, що вони є застосовними також і до правовідносин, які виникають після того, як суд постановив рішення щодо виплати як заборгованості із заробітної плати, так і відшкодування на затримку її виплати (зокрема, у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили).

Наведене судом праворозуміння дає також підстави вважати, що положення частини першої статті 117 КЗпП щодо дати фактичного розрахунку як події, з якою, зокрема, пов'язується обов'язок роботодавця відшкодувати звільненому працівникові компенсацію у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні (цією датою окреслюється період, за який підлягає нарахуванню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) не можуть застосовуватися до ситуації, коли спір щодо заробітної плати, яка підлягає виплаті при звільненні, вирішується в судовому порядку.

З прийняттям судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати та відшкодування/компенсацію у роботодавця (колишнього) виникає обов'язок виконати це судове рішення і на правовідносини, які виникають у зв'язку з таким виконанням, положення трудового законодавства (зокрема статей 116, 117 КЗпП) не поширюються.

Схожа позиція висловлена в Ухвалі Верховного суду від 08 листопада 2018 року по справі №821/1083/17.

Такий висновок на думку суду є логічним, так як в такому випадку це позбавляє можливості заявників зловживати своїм правом щодо звернення за компенсацією за затримку виплати належних їм сум при звільненні.

У судовому засіданні представник відповідача 1 та 3 зазначив, що позивач звернувся до казначейської служби лише 02.11.2018, однак позивач зазначає, що неодноразово звертався до казначейської служби, але належних доказів на підтвердження цього не надає. Крім того, позивач зазначив, що законодавством не передбачений термін звернення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що сума виплати заборгованості із заробітної плати по справі № 2а-0870/8972/11 СН/808/87/16 складала 21 398,18 гривень , а сума компенсації за затримку виплати належних їм сум при звільненні у даній справі складає 245 053, 30 гривень (без врахування моральної шкоди 50 000 грн.), що є не співрозмірним із заборгованістю із заробітної плати.

Тобто при відсутності спору щодо заробітної плати, яка підлягає виплаті при звільненні, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі якщо наявний спір, суд постановляє рішення щодо виплати заборгованості із заробітної плати та відшкодування за затримку виплати заробітної плати при звільненні,а на правовідносин, які виникають після прийняття такого рішення, норми ст.ст.116,117 КЗпП не поширюються.

Як вже було з’ясовано, між позивачем та роботодавцем був наявний судовий спір щодо заробітної плати, яка підлягає виплаті при звільненні, тому на правовідносини, які виникли після прийняття такого рішення, норми ст.ст.116,117 КЗпП не поширюються.

Тобто в даному випадку, компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю могла вимагатись позивачем лише за період до присудження судом заборгованості із заробітної плати. Після чого виникають зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється нормами трудового права.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що так як дані позовні вимоги є похідними від позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виплати середнього заробітку, а останні є такими, що не підлягають задоволенню, то суд також приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кари, буд. 13/1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688), Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка, Богомольця,10, код ЄДРПОУ 00032684), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 08592187 ) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 22.01.2019.

Суддя О.В. Конишева