Рішення № 79307808, 21.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2019 року

(о 17 год. 45 хв.)

Справа № 280/139/19

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфарм-Дніпро» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 26, офіс 67-Б, код ЄДРПОУ 32814527) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код ЄДРПОУ 35037170), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфарм-Дніпро» (далі – позивач ТОВ «Трансфарм-Дніпро») до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач або Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держпраці у Запорізькій області (далі – третя особа або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2018 ВП № 57749475;

визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.11.2018 ВП № 57749475.

В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність оскаржуваних постанов, яка полягає у тому, що виконавче провадження № 57749475 відкрито на підставі постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018, яка не набрала законної сили, оскільки оскарження в судовому порядку. Разом з цим, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі № 280/4115/18, зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №280/4115/18. Наразі рішення у справі №280/4115/18 не винесено. Таким чином, у відповідача були відсутні законні підстави для відкриття виконавчого провадження № 57749475, оскільки виконавчий документ – постанова №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018, на момент відкриття виконавчого провадження не набрала законної сили. За таких обставин, дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та, відповідно, стягнення виконавчого збору є передчасними, оскільки відповідачем при відкритті виконавчого провадження не було з’ясовано факту набрання законної сили виконавчим документом у встановленому законом порядку. Посилається на положення ст.ст. 4, 12 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили. Разом з цим, оскільки постанову про стягнення виконавчого збору відповідач виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору також є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 17.01.2019.

17.01.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №2072), в якому зазначає, що дії відповідача є правомірними з приводу прийняття оскаржуваних постанов, оскільки виконавчий документ – постанова №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 відповідала вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку із чим відповідачем, у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2018 ВП № 57749475 та, відповідно постанову про стягнення виконавчого збору від 22.11.2018 ВП № 57749475. Вважає, що оскаржувані постанови є правомірними та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.01.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 2146). Представники відповідача та третьої особи проти задоволення клопотання не заперечують, про що свідчать відповідні відмітки на клопотанні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Постановою №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018, уповноваженою посадовою особою – Першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на «Трансфарм-Дніпро», за порушення вимог частини шостої статті ч. 3 ст. 24 КЗпП України, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 335 070,00 грн. (а.с.14).

Не погоджуюсь із постановою №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018, позивачем 02.10.2018 оскаржено її у судовому порядку (справа № 280/4115/18)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі № 280/4115/18, зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №280/4115/18 (а.с.17-18).

Листом від 14.11.2018 №08/03.4/05/8783 ГУ Держпраці у Запорізькій області направило до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області постанову №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018, для примусового виконання.

Згідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції виконавчий документ надійшов до виконання 21.11.2018 (вх.№22157.16.114/14).

Постановою старшого державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.11.2018 відкрито виконавче провадження №57749475 з виконання постанови №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018.

Разом з цим, 22.11.2018 старшим державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову №57749475 про стягнення виконавчого збору у розмірі 33507,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із такими рішеннями відповідача звернувся до суду із вказаним позовом.

Наразі вчинення виконавчих дій з примусового виконання постанови №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018, зупинено.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документа визначено статтею 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до частини 1 якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Підстави та строки повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання передбачено частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої такий повертається протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V(далі - Закон № 877-V).

Відповідно до наведеного у статті 1 Закону № 877-V терміну, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Дія Закону № 877-V поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Пунктом 8 Порядку № 509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Згідно до пункту 9 Порядку № 509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

У відповідності до пункту 11 цього ж Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, стягуються органами державної виконавчої служби.

Даючи оцінку постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018, суд встановив, що вказана постанова містить всі необхідні реквізити, передбачені частинами 1 та 3 статті 4 Закону № 1404-VІІІ, прийнята уповноваженою посадовою особу територіального органу Держпраці, відповідає формі, встановленій наказом Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 №1338, тобто повністю відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим до виконавчого документа.

Суд зазначає, що у даному спорі надається оцінка постанові №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 виключно як виконавчому документу.

Наявність підстав прийняття ГУ Держпраці у Запорізькій області та законності такої постанови є предметом оцінки при розгляді справи №280/4115/18.

Постанова №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 містить дату набрання законної сили «20.09.2018» та строк пред'явлення до виконання до «20.12.2018».

Вказане спростовує твердження позивача про те, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ, який не набрав законної сили.

Постанова №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 була пред'явлена ГУ Держпраці у Запорізькій області у межах трьохмісячного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, у державного виконавця не було передбачених частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VІІІ підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Встановлені судом обставини свідчать про правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2018 ВП № 57749475, та, відповідно, постанови про стягнення виконавчого збору від 22.11.2018 ВП № 57749475.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що виконавчий документ - постанова №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 не набрала законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону № 877-V, у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Диспозиція вказаної норми чи будь-якої іншої Закону № 877-V не регулює питання набрання законної сили постановою про накладення штрафу, яка приймається уповноваженою особою Держпраці, рівно як і не містять заборони щодо пред'явлення до примусового виконання документа, стягувачем за яким є держава або державний орган.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1404-VІІІ, виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено судом, постанова ГУ Держпраці у Запорізькій області №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 оскаржена в судовому порядку і є предметом спору у справі №280/4115/18 та ухвалою суду від 04.10.2018 зупинено дію постанови №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018.

Як зазначено представником відповідача у відзиві, вказана обставина державному виконавцю на час надходження до примусового виконання №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 не була відома. За усіма реквізитами, наявність яких перевіряє державний виконавець при вирішенні питання про прийняття документа до виконання, вказана постанова відповідала вимогам до виконавчого документа, встановленим частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VІІІ.

Постановою старшого державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 10.01.2018 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання постанови №ЗП1557/315/АН/ТД-ФС від 20.09.2018 на підставі п.2 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону № 1404-VІІІ.

Обов'язки державного виконавця визначено частиною 2, а права - частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, серед яких відсутні повноваження державного виконавця надавати оцінку правильності визначення стягувачем дати набрання виконавчого документа законної сили. Тому твердження позивача що відповідачем не було з’ясовано факту набрання законної сили виконавчим документом у встановленому порядку є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфарм-Дніпро» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 26, офіс 67-Б, код ЄДРПОУ 32814527) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код ЄДРПОУ 35037170), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.01.2019.

Суддя Ю.В. Калашник