Рішення № 79307773, 17.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Справа № 280/5351/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, об’єднане управління), в якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу призначити та виплачувати пенсії за вислугу років, на підставі п.5 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIІ;

зобов’язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років, на підставі п.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIІ, у розмірі пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті з дня звернення, тобто з 11.07.2018;

зобов’язати відповідача зарахувати до стажу роботи на прокурорських посадах, що дає право на пенсію за вислугою років, період роботи на усіх займаних позивачем посадах з 08.04.1998 по теперішній час.

Ухвалою суду від 22.12.2018 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.07.2018 вона у встановленому порядку звернулася до Гуляйпільського об’єднаного УПФУ з заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, разом з тим, відповідачем було безпідставно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на те, що стаж роботи позивача на прокурорських посадах становить 6 років 25 днів, при мінімально необхідному 13 років 6 місяців. Разом з тим, позивач вважає, що її стаж на прокурорських посадах становить більше 20 років, загальний страховий стаж понад 37 років, що є достатнім для призначення пенсії за п.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року – 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Разом з тим, з поданих документів встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, стаж складає 19 років 11 місяців 27 днів, що є меншим за 23 роки 6 місяців, у зв’язку з чим права на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі Закону №1697 у позивача не виникало. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 11.07.2018 позивач звернулася до об’єднаного управління з заявою про призначення пенсії, в якій просила призначити та нарахувати їй пенсію за вислугою років, відповідно до п.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (а.с.15).

Листом об’єднаного управління позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, згідно ч.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, з посиланням на те, що на день звернення стаж роботи, який зараховується до вислуги років становить 19 років 11 місяців 27 днів, стаж роботи на посадах прокурорів – 6 років 25 днів, загальний страховий стаж – 37 років 8 місяців 6 днів. А відтак, призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не має можливості так як на момент звернення стаж роботи на посадах прокурорів менше 13 років 6 місяців.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.16 Закону №1697, незалежність прокурора забезпечується, серед іншого належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

Згідно ч.1 ст.86 Закону №1697, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

В свою чергу, частино 5 статті 86 Закону №1697 передбачено, що працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п’ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.

Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Вказана норма набрала законної сили після 01 червня 2015 року, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону №213-VII на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у зв'язку з чим з 15 липня 2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення законодавцем відновлено і прокурори з вказаної дати мають таке право за наявності на день звернення необхідного стажу роботи та досягнення віку, передбаченої ч. 5 ст. 86 Закону №1697-VII.

З наданої до матеріалів адміністративної справи копії трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач працювала:

з 08.04.1998 по 24.03.1999 – стажистом на посаді помічника прокурора Гуляйпільського району;

з 24.03.1999 по 07.01.2002 – помічником прокурора Гуляйпільського району;

з 07.01.2002 по 20.06.2002 – старшим помічником прокурора Гуляйпільського району;

з 18.09.2002 по 05.06.2012 – старший помічник прокурора Гуляйпільського району;

з 05.06.2012 по 15.12.2015 – старший прокурор прокуратури Гуляйпільського району;

з 15.12.2015 по теперішній час – прокурор Гуляйпільського відділу Токмацької місцевої прокуратури.

Частиною 6 статті 86 Закону №1697 передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Тобто, за вищенаведених положень Закону №1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу – стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Так, з матеріалів справи встановлено, що з 08.04.1998 по 24.03.1999 позивач працювала стажистом на посаді помічника прокурора, з 24.03.1999 по 07.01.2002 – помічником прокурора, з 07.01.2002 по 20.06.2002 – старшим помічником прокурора, з 18.09.2002 по 05.06.2012 – старшим помічником прокурора.

Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз'яснення поняття «прокурор», а саме: Під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, спірні періоди роботи позивача на посадах помічника та старшого помічника прокурора належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону №1789-ХІІ, який був чинним на час роботи позивача.

Вказана позицію суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка зокрема викладена в постанові суду від 22.11.2018 по справі №428/11348/16-а (адміністративне провадження №К/9901/36974/18).

Також, слід звернути увагу і на ту обставину, що відповідно до довідки прокуратури Запорізької області від 10.07.2018 №11-748вих-18 встановлено, що станом на 10.07.2018 стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури Запорізької області на прокурорських посадах складає 20 років 00 місяців 04 дні (а.с.29).

Отже, з досліджених доказів встановлено, що станом на 11 липня 2018 року ОСОБА_1, не мала вислуги років, передбачених ч.1 ст.86 Закону №1697, проте мала необхідний стаж роботи на прокурорських посадах, а також страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», після досягнення віку, що на п’ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому позивач мала право на призначення пенсії у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана правова позиція суду узгоджується з судовими рішеннями Верховного Суду від 11.01.2019 у справі №751/2210/17.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за вислугу років, на підставі ч.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Зобов’язати Гуляйпільське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах, що дає право на пенсію за вислугою років, період роботи ОСОБА_1 на посадах: стажиста на посаді помічника прокурора Гуляйпільського району з 08.04.1998 по 24.03.1999; помічника прокурора Гуляйпільського району з 24.03.1999 по 07.01.2002; старшого помічника прокурора Гуляйпільського району з 07.01.2002 по 20.06.2002; старшого помічника прокурора Гуляйпільського району з 18.09.2002 по 05.06.2012; старшого прокурора прокуратури Гуляйпільського району з 05.06.2012 по 15.12.2015; прокурора Гуляйпільського відділу Токмацької місцевої прокуратури з 15.12.2015 по теперішній час.

Зобов’язати Гуляйпільське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, на підставі ч.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, з 11.07.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 17.01.2019.

Суддя І.В. Новікова