Рішення № 79307644, 21.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Житомир справа № 0640/4402/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки з підстав вказаних в рішенні від 28.08.2018 №518;

- скасувати рішення відповідача від 28.02.2018 №518 в частині відмови позивачу в наданні дозволу на виготовлення документації з землеустрою про відведення земельної ділянки;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача в його присутності відповідно до норм чинного законодавства.

В обґрунтування позову зазначає, що 28.08.2018 Коростишівською міською радою на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 по справі №806/1301/18 прийнято рішення №518 про відмову йому у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки в зв'язку з невідповідністю вимог статті 118 Земельного кодексу України. Вказує, що підстави для відмови у рішенні №518 визнані протиправними судом у рішенні, що набрало законної сили.

Ухвалою судді Липи В.А. від 14.09.2018 відкрито провадження у справі №0640/4402/18.

Ухвалою судді Панкеєвої В.А. від 21.11.2018 відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду справу №0640/4402/18 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 5 грудня 2018 року о 09:00.

Позивач 19 листопада 2018 року подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача (а.с.54).

Представник відповідача 12.10.2018 подав до суду заяву про проведення судових засідань без участі представника міської ради (а.с.45).

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протоколом судового засідання від 05.12.2018 відбувся перехід до розгляду справи в письмову провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як встановлено з матеріалів справи 4 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Коростишівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га для передачі в приватну власність для індивідуального житлового будівництва.

Рішенням Коростишівської міської ради від 20.02.2018 №342 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах міста Коростишева для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв'язку з відсутністю в натурі (на місцевості) бажаної площі земельної ділянки та враховуючи викопіювання з детального плану, згідно якого дана земельна ділянка необхідна для обслуговування водоводу, що проходить по ній та перебуває на балансі МКП "Водоканал".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 по справі №806/1301/18 зобов'язано Коростишівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2017, та прийняти рішення з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду у даній справі (а.с.7-9).

На виконання вищезазначеного рішення суду, рішенням Коростишівської міської ради від 28.08.2018 №518 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (згідно наданого графічного матеріалу від 07.04.2017, на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки) орієнтовною площею 0,10 га в межах міста Коростишева для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.118 Земельного кодексу України (а.с.6 зворот).

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування" органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету є постійні комісії.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

За приписами ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 Земельного кодексу України).

За приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Встановлено, що рішенням Коростишівської міської ради від 28.08.2018 №518 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (згідно наданого графічного матеріалу від 07.04.2017, на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки) орієнтовною площею 0,10 га в межах міста Коростишева для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.118 Земельного кодексу України (а.с.6 зворот).

Позивач, обґрунтовуючи неправомірність відмови та самого рішення вказує на те, що приймаючи таке рішення з підстав, які визнано неправомірними рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №806/1301/18, не врахував таке рішення. Крім того, зі змісту рішення суду встановлено, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що бажана земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб (в тому числі МКП "Водоканал") чи наявності будь-яких інших перешкод для передання її у власність позивачу відповідачем в ході розгляду справи не надано. Позивач вказує на те, що повторно його заява на сесії міської ради розглядалась без його участі.

Суд зауважує, що повторна відмова відповідача надана ОСОБА_1 після винесення рішення суду, яким зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву 04.08.2017 та прийняти рішення з урахуванням норм Земельного кодексу України, не вмотивована належним чином.

Як встановлено зі змісту рішення від 28.08.2018 підставою відмови зазначено невідповідність статті 118 Земельного кодексу України.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Таким чином, норми статті 118 Земельного кодексу України не визначають підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і ніяким чином не вказують на обставини такої відмови.

Іншого обгрунтування відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 у рішенні Коростишівської міської ради від 28.08.2018 №518 не зазначено.

Отже, відповідач, повторно відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказуючи порушення норм статті 118 Земельного кодексу, але не конкретизуючи їх суть, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням. Враховуючи зазначене, вимога позивача про визнання дій неправомірними підлягає задоволенню.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення Коростишівської міської ради №518 не відповідає вимогам норм чинного законодавства щодо його обґрунтованості, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлених ст.118 ЗК України, а тому підлягає скасуванню.

Так, Верховний Суд України у постанові від 18 жовтня 2018 в справі №805/2296/17-а дійшов висновку, що відповідачем у ускаржуваному рішенні не наведено жодної з підстав, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому відмова відповідача є незаконною.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву в присутності позивача у відповідності до норм чинного законодавства суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Як встановлено з матеріалів справи, Коростишівська міська рада рішеннями неодноразово відмовляла ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення документації з землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га.

Такі відмови не визнані судом обґрунтованими належним чином, у зв'язку з чим, саме по собі судове рішення про визнання дій щодо відмови у розробленні проекту землеустрою неправомірними та скасування рішення не відновить порушених прав позивача.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Вимога позивача щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву у його присутності жодною нормою не обґрунтована, у зв'язку з чим, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства.

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено правомірність дій щодо відмови у розробленні проекту землеустрою, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Коростишівської міської ради (вул.Володимирська,1, м.Коростишів, Житомирська обл., 12501, код ЄДРПОУ 04053660) щодо відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, вказаних у рішенні №518 від 28.08.2018.

Скасувати рішення Коростишівської міської ради №518 від 28.08.2018 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов'язати Коростишівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2017, та прийняти рішення з урахуванням норм Земельного кодексу України та висновків суду у даній справі.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва