Рішення № 79307637, 17.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5418/18

категорія 8.3.13

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Магдич В.М.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кузьміної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області, третя особа - Новоград-Волинська міська рада Житомирської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2017 №39619-1301,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.06.2017 № 39619-1301 про визначення йому суми 42698,16 грн. податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб.

В обґрунтування позову зазначає, що він не володів та не користувався земельною ділянкою, яку мав отримати згідно попереднього договору з Новоград-Волинською міською радою від 25.08.2015; договір не був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства; передача земельної ділянки не здійснювалась; податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб визначено йому за податковий період 2017 рік, а нежитлова будівля гаражів була відчужена ним 22.02.2016 в обсязі 32/100 частин, та 05.12.2016 в обсязі 37/100 частин.

Ухвалою від 10.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 46-47), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що попередній договір оренди від 25.08.2015 був укладений після придбання позивачем 21.03.2015 32/100 частин та 37/100 частин нежитлової будівлі гаража; згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 14.08.2016 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та власником нежитлового приміщення, яке розташоване на ділянці площею 1 кв.м.; позивач не звертався з заявою про проведення звірки та з проханням припинити дію договору оренди.

В судовому засіданні:

- представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи надіслав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі та відмовити в задоволенні позовної заяви (а.с. 40).

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2017 Головне управління ДФС у Житомирській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 39619-1301 (а.с. 16), яким визначило суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб, за податковий період 2017 року в сумі податкового зобов'язання 42698,16 грн.

05.03.2018 відповідач прийняв податкову вимогу № 3798-17 (а.с. 17), в якій зазначив, що станом на 04.03.2018 сума податкового боргу ОСОБА_3 зі сплати орендної плати з фізичних осіб становить 39347,61 грн.

Не погоджуючись з податковою вимогою № 3798-17 від 05.03.2018 позивач подав до ДФС України скаргу, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 31.05.2018 № 7856/Р/99-99-17-05-14 (а.с. 44-45) про залишення скарги без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття спірного податкового-повідомлення рішення слугувало те, що на думку відповідача позивач повинен сплатити за 2017 рік орендну плату за земельну ділянку площею 0,28 га по АДРЕСА_1, на якої розташоване належне йому нерухоме майно (а.с.43), однак суд вважає дані висновки контролюючого органу хибними враховуючи слідуюче.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Суд звертає увагу, що відповідач доказів того, що в 2017 році земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебувала у власності позивача не надав.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Приписами ч. 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, платником земельного податку, орендної плати за землю є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок здійснювати плату за землю, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №815/5779/15.

На підставі рішення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 04.06.2015 № 753 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин" (а.с. 13), Новоград-Волинська міська рада уклала попередній договір оренди землі № 1 від 25.08.2015 (а.с. 9-11) з ФОП ОСОБА_3, відповідно до умов якого в оренду ОСОБА_3 передавалась земельна ділянка площею 0,2800 га за адресою: АДРЕСА_1 на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури гаражів.

Пунктом 20 даного попереднього договору було передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно пункту 44 попереднього договору оренди землі № 1 від 25.08.2015, цей договір набирав чинності після підписання його сторонами та його реєстрації.

Вказані вище пункти договору кореспондуються з п. 1.11 та реченням 2 п. 1.13 положення про оренду земельних ділянок у місті Новограді-Волинському та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, відповідно до яких договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами, за згодою однієї із сторін, посвідчення у нотаріальному порядку та державної реєстрації; копія договору оренди землі у п'ятиденний термін після проведення його державної реєстрації подається в ОДПІ.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду землі", об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для набрання чинності попереднім договором оренди землі № 1 від 25.08.2015 укладеного між Новоград-Волинською міською радою та ФОП ОСОБА_3, є його державна реєстрація, на підставі якої в подальшому могла бути передана за актом приймання-передачі земельна ділянка площею 0,2800 га за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що державна реєстрація попереднього договору оренди землі № 1 від 25.08.2015 не проводилась, як наслідок земельна ділянка, за користування якою позивачу нараховано податкове зобов'язання, Новоград-Волинською міською радою за актом приймання-передачі не була передана ФОП ОСОБА_3, то суд приходить до висновку, що договір оренди землі не був укладений, а тому не було підстав для нарахування орендної плати.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 32/100 та 37/100 частин будівлі гаражів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належали ФОП ОСОБА_3 на праві власності згідно договорів купівлі-продажу від 21.03.2015 (а.с. 18-19) останній, відповідно до договору дарування 32/100 частин будівлі гаражів від 22.02.2016 (а.с. 20) та 37/100 частин нежитлової будівлі гаражів від 05.12.2016 (а.с. 23) безоплатно передав у власність обдаровуваним особам, тобто у 2017 році ФОП ОСОБА_3 взагалі не користувався земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. та будівлями гаражів, які на ній розташовані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.06.2017 №39619-1301 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код 39459195), третя особа - Новоград-Волинська міська рада (вул. Шевченка, 16, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл., 11700, код 13576983), задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.06.2017 №39619-1301.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 22 січня 2019 року