Рішення № 79307502, 14.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 р. Справа№200/13439/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними щодо відмови у призначення пенсії на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1С.) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі, відповідач), в якому позивач просить: визнати неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; скасувати рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №493 від 23.11.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.10.2016 по 31.10.2018 року на ВП “Шахта “Торецька” ДП “Торецьквугілля” та період роботи з 27.12.1986 року по 24.04.1987 року пільгового стажу на шахті “Нова” і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення з відповідною письмовою заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 08.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії та надав усі необхідні документи. Рішенням від 23.11.2018 року №493 відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу, посилаючись на недостатність на момент звернення необхідного страхового стажу. Вважає що відповідачем неправомірно не зараховано до загального стажу роботи період з 01.10.2016 року по 31.10.2018 року на шахті «Торецька» ДП «Торецьквугілля» мотивуючи таке не зарахування відсутністю даних про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку. Крім цього, відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу період роботи на шахті «Нова» у зв’язку із відсутністю довідки, яка підтверджує сплату тарифної ставки. Позивач вважає, що ним для призначення пенсії надано всі наявні документи, у тому числі трудову книжку, що підтверджують наявний стаж роботи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що згідно наданих документів для призначення пенсії загальний стаж позивача складає : 21 рік 08 місяці 13 дні, в тому числі стаж по списку №1 – 05 років. Згідно приписів частини 2 ст. 114 Закону України №1058 працівника зайнятим повний робочий день на підземних роботах, роботах зі шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим КМУ та за результатами атестації робочих місць – після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За результатами розгляду документів наданих позивачем для призначення пенсії до пільгового стажу не враховано період навчання в учбовому пункті з 25.12.1986 року по 26.12.1986 року, з 27.12.1986 року по 24.04.1987 у якості підземного учня гірничого у зв’язку із відсутністю довідки яка підтверджує сплату тарифної ставки. Крім цього до страхового стажу не враховано період роботи позивача з 01.10.2016 року по 31.10.2018 року у зв’язку із відсутністю сплати підприємством страхових внесків. На підставі викладеного вважають рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним та обґрунтованим.

З 29.12.2018 року по 11.01.2019 року (включно) суддя перебувала у відпустці, вирішення справи по суті здійснюється у перший робочий день судді.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п. 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до положень п. 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до п. пп.1 п. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.(далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Відповідно до оскарженого рішення відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача:не враховано період навчання в учбовому пункті з 25.12.1986 року по 26.12.1986 року, з 27.12.1986 року по 24.04.1987 у якості підземного учня гірничого у зв’язку із відсутністю довідки яка підтверджує сплату тарифної ставки.

Суд зазначає, що згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 БТ-І № 9990049, щодо спірних періодів роботи позивача, міститься запис №5 – 25.12.1986 прийнято на період виробничої практики підземним учнем гірничого (Наказ 177к від 24.12.1986).

Згідно архівної довідки №16/967-1 (628) від 06.11.2017 року про підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній з 27.12.1986 року по 24.04.1987 року позивач працював повний робочий день у якості підземного учня гірничого з повним робочим днем на підземних роботах , що передбачено списком №1, розділом 1, підрозділом 1. Підстави: особова картка №1360 (2109), особовий рахунок №1360 (2109), справа 02/30-152, лист 35,29. Атестація робочих місць: накази №286/0 від 06.09.1994 року, №2293/0 від 30.09.1999 року, №377/0 від 13.12.2004.

Характер роботи позивача детально підтверджено відповідними записами у трудовій книжці та архівною довідкою №16/967-1 (628) від 06.11.2017 року.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пп.4 п 2.4. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб відповідні документи, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, проводити перевірки інших документів, пов'язаних із призначенням пенсії отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок.

Тобто у разі виникнення питань які стосуються пільгового стажу, Відповідач для виконання покладеного на нього державою обов'язку по призначенню та виплаті пенсії, мав право здійснити перевірку первинних документів з виїздом на підприємство.

Враховуючи вказані норми чинного законодавства Відповідач, у разі виникнення у пенсійного органу сумнівів щодо достовірності відомостей вказаних у трудовій книжці та довідці ДП «Торецьквугілля» має здійснити перевірку первинних документів щодо трудової діяльності позивача з виходом на підприємство ДП «Торецьквугілля». Однак, Відповідач такої перевірки не провів.

Щодо вимог про зарахування до страхового стажу період роботи на підприємстві ВП «Шахта «Торецька» ДП «Торецьквугілля»: за період з 01.10.2016 року по 24.04.1987 суд зазначає наступне.

Трудовою книжкою позивача підтверджено, що позивач з 2009 року по теперішній час працює на підприємстві «Шахта «Торецька» ДП «Торецьквугілля». Підставою для відмови у зарахуванні зазначена відсутність сплати страхових внесків в системі персоніфікованого обліку.

Згідно довідки №7/1261 від 24.10.2018 року, що видана ОСОБА_1 відокремленим підрозділом «Шахта «Торецька» за період з жовтня 2016 року по вересень 2018 року з його заробітної плати щомісячно утримувався податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18%.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-XV (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-XV.

Так, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до ч. 2 цієї статті, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно ч. 10 вищенаведеної статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.10.2016 року по 31.10.2018 року, а також не зарахування до пільгового стажу роботи позивача з 27.12.1986 року по 24.01.1987 року є неправомірною і ці періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем – суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності свого рішення в цій частині.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що УПФ повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об’єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що УПФ не використало всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 23.11.2018 №493 року про відмову позивачу у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання УПФ повторно розглянути заяву позивача від 08.11.2018 року №3211 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням до страхового стажу роботи період з 01.10.2016 року по 31.10.2018 року, до пільгового стажу роботу період роботи з 27.12.1986 року по 24.04.1987 року.

Вказана правова позиція, щодо дискреційності повноважень, викладена в п. 37 постанови Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі справа № 233/2084/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними щодо відмови у призначення пенсії на пільгових умовах підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Лісна, 14А/60, РНОКПП 25148018111) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) про визнання дій неправомірними щодо відмови у призначення пенсії на пільгових умовах задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №493 від 23.11.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 08.11.2018 року №3211 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу роботи період з 01.10.2016 року по 31.10.2018 року, до пільгового стажу період роботи з 27.12.1986 року по 24.04.1987 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Лісна, 14А/60, РНОКПП 25148018111) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 32 копійки.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 14 січня 2019 року.

Суддя Буряк І. В.