Рішення № 79307487, 16.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 р. Справа№200/13444/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (пл. Соборна, б. 3, м. Слов’янськ, Донецька область, 84500; код ЄДПРОУ: 37803258) про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.11.2018 року на адресу суду надійшов адміністративний позов з позовними вимогами до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- скасування рішення № 48 від 31.10.2018 року про відмову у призначенні пенсії;

- зобов’язання зарахувати до пільгового стажу період роботи в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з 08.04.1991 року по 01.03.1998 року;

- зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 04.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 31 жовтня 2018 року Слов’янське об’єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 не має необхідного страхового та пільгового стажу.

До загального стажу роботи не зараховано період роботи з 08 квітня 1991 року по 01 березня 1998 року, так як печатка не відповідає назві підприємства (відсутня реорганізація підприємства), довідка про реорганізацію підприємства ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 201 від 31 травня 2018 року до розгляду відповідачем не прийнято. Окрім того, згідно з витягу з ОСОБА_2 державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі підприємців та громадських формувань від 07 вересня 2018 року № НОМЕР_2 ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» зареєстровано у м. Донецьк, тобто здійснити перевірку пільгової довідки № 201 від 31 травня 2014 року не має можливості, у зв’язку з вищевказаним періоди роботи в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» не зараховано до пільгового стажу по списку № 1 та довідки до розгляду не приймаються.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що рішенням № 48 від 31 жовтня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

До загального стажу роботи не зараховано період роботи з 08 квітня 1991 року по 01 березня 1998 року, так як печатка не відповідає назві підприємства (відсутня реорганізація підприємства). Довідка про реорганізацію підприємства ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 201 від 31 травня 2018 року до розгляду відповідачем не приймається оскільки згідно з ОСОБА_2 державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.09.2018 року № НОМЕР_2 ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» зареєстровано у м. Донецьк, тобто здійснити перевірку пільгової довідки № 201 від 31 травня 2014 року не має можливості, тому періоди роботи на підприємстві з 08 квітня 1991 року по 01 березня 1998 року не зараховано до пільгового стажу по Списку № 1 та довідки до розгляду не приймаються.

Таким чином, керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року ст. ст. 44, 47, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та відстрочено сплату судового збору.

29 грудня 2018 року ухвалою суду справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 10 год. 10 хв. 16 січня 2019 року.

Сторони до судового засідання не з’явились.

Представник позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, 16.01.2019 року суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження.

З’ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Відповідач, Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фону України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб’єктом владних повноважень - органами виконавчої влади, які в даних правовідносинах здійснюють повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011 (далі за текстом – Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

31 жовтня 2018 року рішенням Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 48 відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1

До пільгового стажу не зараховано періоду роботи з 08 квітня 1991 року по 01 березня 1998 року на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», оскільки згідно з витягу з ОСОБА_2 державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 вересня 2018 року № НОМЕР_2 ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» зареєстровано у м. Донецьк, тобто здійснити перевірку пільгової довідки № 201 від 31 травня 2014 року не має можливості та довідка № 201 від 31 квітня 2018 року до розгляду не приймається.

Відповідно до трудової книжки серії БТ-I № 5879565, ОСОБА_1 працював з 08 квітня 1991 року по 18 листопада 2002 року на шахтоуправлінні імені газети «Соціалістичний Донбас»:

- гірником підземним 3-го розряду на ділянку підготовчих робіт № 5 з повним підземним робочим днем;

- з 01 березня 1993 року учнем прохідника з повним робочим днем в шахті;

- з 22 березня 1993 року прохідником 4-го розряду УГКР з повним робочим днем у шахті;

- з 09 серпня 1993 року прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті на УГКР;

- з 01 вересня 1993 року прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті на ділянці підготовчих робіт;

- з 02 березня 1998 року гірничим майстром з повним підземним робочим днем в шахті.

Довідкою № 201 від 31 травня 2014 року виданої Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас», підтверджено наявний трудовий стаж для призначення пенсії за відсутності трудової крижки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 про те, що він працював в Публічному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Донбас» за період з 08 квітня 1991 року по 01 березня 1993 року підземним робітником з повним підземним робочим днем у шахті за професіями, що передбачені Списком 1 розділом 1 підрозділом 1.

Відповідно до довідки № 201 від 31 травня 2018 року, виданою Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас», підтверджено, що 17 вересня 1991 року наказом № 86 Шахтоуправління імені газети «Соціалістичний Донбас» перейменоване в Шахтоуправління «Донбас» виробничого об’єднання «Донецьквугілля», 28 червня 1996 року наказом № 309/а - в ДВАТ «Шахтоуправління Донбас» виробничого об’єднання «Донецьквугілля», надалі, наказом МВП України від 09 жовтня 1996 № 512 перетворено на ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас»-ДП ГХК «Донвугілля», згодом, наказом Міністерства палива та енергетики України від 01 грудня 2003 року № 713 реорганізовано в ДВАТ «Шахтоуправління Донбас». 25 липня 2008 року перейменовано юридичну особу в Відкрите (публічне) акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» наказом МВП України від 380.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною відмови у призначенні пенсії та зобов’язання вчинити такі дії.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Згідно п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_3 України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Відповідно до положень п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У відповідності до ч. 1ст. 14 Закону №1788, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_3 України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Таким чином, необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку є зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, що передбачені списком, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_3 України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом ОСОБА_3 України.

Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або записів у ній, стаж підтверджується у відповідності з Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Суд зазначає, що надані позивачем довідки від 31 травня 2014 року № 201 та від 31 травня 2018 № 201 Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» є виданими відповідно до вимог діючого законодавства підприємством, зареєстрованим на підконтрольній України території, підстави для неприйняття вказаних довідок відсутні.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці

ОСОБА_1 в період: працював з 08 квітня 1991 року по 18 листопада 2002 року на шахтоуправлінні імені газети «Соціалістичний Донбас»: гірником підземним 3-го розряду на ділянку підготовчих робіт № 5 з повним підземним робочим днем; з 01 березня 1993 року учнем прохідника з повним робочим днем в шахті; з 22 березня 1993 року прохідником 4-го розряду УГКР з повним робочим днем у шахті; з 09 серпня 1993 року прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті на УГКР; з 01 вересня 1993 року прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті на ділянці підготовчих робіт; з 02 березня 1998 року гірничим майстром з повним підземним робочим днем в шахті.

Таким чином, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Постанови КМУ № 637, у зв’язку з чим положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого вказаною постановою застосуванню у даному випадку не підлягають.

Відповідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати її внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, суб’єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 27.04.1993 року №301 “Про трудові книжки працівників”, згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб’єкта господарювання.

Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки за наявності уточнюючої довідки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Таким чином, позивачу неправомірно незараховано до трудового стажу період робот з 08 квітня 1991 року по 01 березня 1998 року на підприємстві з мотивів невідповідності печатки назві підприємства.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу його роботи у підприємстві ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» (правонаступник), оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, а підстав для перевірки такого запису судом не встановлено, оскільки обґрунтувань невідповідності записів відповідачем не наведено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 48 від 31 жовтня 2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав зазначених в рішенні є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з моменту його звернення з 04 вересня 2018 року суд зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету ОСОБА_3 Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності дій під час здійснення відмови в призначенні пенсії позивачу.

Однак, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з врахуванням вищенаведених обставин.

Отже відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, при цьому, відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив дії, що полягали у невірному застосуванні норм при здійснені перерахунку пенсії, а тому саме дії відповідача є протиправними.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджено квитанцією № 0.0.1198471082.1.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому стягненню підлягає судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (пл. Соборна, б. 3, м. Слов’янськ, Донецька область, 84500; код ЄДПРОУ: 37803258) про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнано протиправним та скасувати рішення Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області від 31 жовтня 2018 року № 48 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов’язати Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фону України Донецької області повторно розглянути заяву від 04 вересня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу в повному обсязі періоди роботи з 08 квітня 1991 року по 01 березня 1998 року в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (пл. Соборна, б. 3, м. Слов’янськ, Донецька область, 84500; код ЄДПРОУ: 37803258) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 грн.

Рішення складено та підписано 22 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування ОСОБА_2 судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в ОСОБА_2 державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Христофоров А.Б.