Рішення № 79307473, 18.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 р. Справа№200/14334/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним і скасування рішення від 16.10.2018 та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним і скасування рішення від 16.10.2018 та зобов’язання з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву №3500 від 23.07.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до спеціального (пільгового) стажу періодів роботи з 10.10.2008 по 07.12.2008, з 01.11.2016 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 по 22.07.2018, періоду навчання з 01.09.1992 по 28.06.1993.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.07.2018 він звернувся до відповідача із заявою № 3500 про призначення пільгової пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і надав всі необхідні документи. Відповідач, розглянувши заяву та надані документи, прийняв рішення від 18.10.2018, яким відмовив позивачеві у призначенні пенсії з підстав відсутності у нього необхідного пільгового та страхового стажу роботи, так як вважає, що періоди роботи позивача з 10.10.2008 по 07.12.2008, з 01.11.2016 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 по 22.07.2018 неможливо зарахувати, оскільки позивачем не надані пільгові довідки, відсутні відомості про сплату щомісячних внесків до МДЗ України та суми нарахування заробітної плати за окремі періоди до МДЗ України. Крім того, відповідачем без жодних пояснень не зараховано до пільгового стажу період з 03.09.1992 по 26.09.1993, в рамках якого, а саме з 01.09.1992 по 28.06.1993 позивач здобув освіту та був зарахований на роботу за набутою професією.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Відповідач відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах даної категорії, заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи те, що спірним питанням є призначення пенсії, яка є джерелом існування для позивача, а для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, в даному випадку неподання відповідачем відзиву на позов суд приймає як визнання позову.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2018 відкрито провадженні в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія паспорту серії ВА № 142602, наявна в матеріалах справи (а.с. 7-8).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2018 позивач звернувся до Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 3500 про призначення пенсії згідно п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

18.10.2018 рішенням Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачеві відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у зв’язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах (а.с. 23).

Рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.10.2018 вмотивовано тим, що до пільгового стажу роботи не зараховано період з 10.10.2008 по 07.12.2008 на підприємстві ВАТ «Донбасвуглерозробка», оскільки не надана пільгова довідка. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.11.2016 по 30.06.2018 на підприємстві ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 23.07.2018), та з 01.07.2018 по 22.07.2018 на підприємстві ВП Шахта «Новогродівка» ДП «Селидіввугілля», у зв’язку з відсутністю нарахованої суми заробітної плати за цей період до МДЗ України (форма ОК-5 від 23.07.2018).

Крім того, в рішенні відповідача від 18.10.2018 не був розглянутий період з 03.09.1992 по 26.09.1993, в рамках якого, а саме з 01.09.1992 по 28.06.1993 позивач здобув освіту по спеціальності «електрослюсар підземний» та був зарахований на роботу за набутою професією.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно п. 2 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – Закон № 1788-XII).

Відповідно до положень п. 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.

Право на пенсію за віком, у відповідності до ст. 12 Закону № 1788-XII, мають:

- чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку за нормами п.3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та надав відповідні документи.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз вищезазначених положень свідчить, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за даними трудової книжки необхідна наявність в трудовій книжці відомостей щодо стажу роботи не менше 25 років на роботах з повним робочим днем на підземних гірничих роботах.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 10.10.2008 по 07.12.2008 на підприємстві ВАТ «Донбасвуглерозробка» суд зазначає наступне.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи спірного періоду за рішенням відповідача є те, що заявником не було надано пільгової довідки.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача серії БТ-ІІ № 7370582 (а.с. 12-19), в якій за спірний період є наступні відомості:

№ 21 від 10.10.2008 про прийняття на підприємство ВАТ «Донбасвуглерозробка» підземним учнем прохідника з повним робочим днем в шахті;

№ 22 від 13.11.2008 про присвоєння кваліфікації прохідника 5-го розряду з повним робочим днем в шахті;

№ 23 від 07.12.2008 про звільнення з підприємства ВАТ «Донбасвуглерозробка» за власним бажанням.

Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті прохідником, тобто під землею. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.11.2016 по 30.06.2018 на підприємстві ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» та з 01.07.2018 по 22.07.2018 на підприємстві ВП Шахта «Новогродівка» ДП «Селидіввугілля», суд зазначає наступне.

Підставою для не зарахування до страхового стажу роботи спірних періодів за рішенням відповідача є те, що у позивача відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 23.07.2018) та відсутні нарахування сум заробітної плати за цей період до МДЗ України (форма ОК-5 від 23.07.2018).

В трудовій книжці позивача серії БТ-ІІ № 7370582, за спірні періоди є наступні відомості:

№ 35 від 09.12.2013 про прийняття на підприємство ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» прохідником 4-го розряду з повним робочим днем в шахті;

№ 36 від 20.01.2014 про переведення прохідником 5-го розряду з повним робочим днем в шахті;

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 продовжує працювати на даному підприємстві.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» № 627 від 04.12.2018, з якої вбачається, що заробітна плата за період з 01.11.2016 по 31.05.2018 та з 01.07.2018 до 31.07.2018 виплачена позивачу в повному обсязі, сума нарахованих страхових внесків за цей період в повному обсязі перерахована в Селидівське відділення ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Заробітна плата з 01.06.2018 по 30.06.2018 виплачена частково, сума нарахованих страхових внесків за цей період частково перерахована в Селидівське відділення ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 11).

Як вже зазначалось судом, у відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, оскільки факт трудових відносин та зайнятості повний робочий день на підприємстві позивача підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці в шахті відповідачем не надано.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об’єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1992 по 28.06.1993 в СПТУ № 41 м. Селидове по спеціальності «електрослюсар підземний», суд зазначає наступне.

В трудовій книжці позивача серії БТ-ІІ № 7370582, за спірний період є наступні відомості:

№1 про прийняття на Шахту «Курахівська» учнем та направлений до електромеханічного відділу;

№ 3 про навчання в СПТУ № 41 м. Селидове по спеціальності «електрослюсар підземний»;

№ 5 про переведення електрослюсар підземний 4-го розряду на ділянку;

№ 6 про звільнення з підприємства у зв’язку з проходженням військової служби.

Також, в підтвердження обставин проходження навчання в період з 01.09.1992 по 28.06.1993 в СПТУ № 41 м. Селидове, позивачем надано до матеріалів справи диплом серії Д № 742369, який був виданий ОСОБА_1 28.06.1993 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійної (професійно-технічної) освіти з метою: забезпечення громадянам України, у тому числі особам з особливими освітніми потребами, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійної (професійно-технічної) освіти та закладів професійної (професійно-технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.

Згідно з ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, з наведеного вбачається, що позивачем вимоги зазначеного Закону були виконані, тобто згідно запису № 5 трудової книжки позивача серії БТ-ІІ № 7370582, ОСОБА_1 був зарахований на роботу за набутою професією «електрослюсар підземний» впродовж трьох місяців після закінчення навчання в СПТ № 41 м. Селидове.

Отже, виходячи з даних трудової книжки та наданих до справи документів, суд приходить до висновку, що позивачем доведено його право на зарахування спірного періоду роботи до його спеціального стажу. Тому, неврахування вказаного періоду навчання позивача при винесенні рішення від 18.10.2018 свідчить про те, що Пенсійний органи при прийнятті такого рішення діяв неправомірно.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 18.10.2018 про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним і скасування рішення від 16.10.2018 та зобов’язання вчинити певні дії підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 16 від 10.12.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн. судового збору.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним і скасування рішення від 16.10.2018 та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6) від 16.10.2018 про відмову в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; 85487, Донецька область, м. Гірник, пров. Шахтарський, 19) пенсії.

Зобов’язати Селидовське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1; 85487, Донецька область, м. Гірник, пров. Шахтарський, 19), № 3550 від 23 липня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням:

- до його пільгового стажу періодів роботи з 10.10.2008 по 07.12.2008 на підприємстві ВАТ “Донбасвуглерозробка”; з 01.09.1992 по 28.06.1993 період навчання в СПТУ № 41 м. Селидове по спеціальності електрослюсар підземний за даними трудової книжки БТ-ІІ № 7370582;

- до його страхового стажу періодів роботи з 01.11.2016 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 по 22.07.2018 на підприємстві ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» за даними трудової книжки БТ-ІІ № 7370582.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274; 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6) на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1; 85487, Донецька область, м. Гірник, пров. Шахтарський, 19) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 січня 2019 року.

Суддя Ушенко С.В.