Рішення № 79307211, 16.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2019 р. Справа № 120/4444/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Північного офісу Держаудитслужби в особі управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області

до: Мурованокуриловецької селищної ради

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Північний офіс Держаудитслужби в особі управління Північного офісу Держадитслужби у Вінницькій області (далі - Управління, позивач) до Мурованокуриловецької селищної ради (далі - селищна рада, відповідач) про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Державної аудиторської служби на ІІ квартал 2018 року проведено ревізію селищного бюджету, фінансово-господарської діяльності Мурованокуриловецької селищної ради за період з 01 січня 2015 року по 01 червня 2018 року, під час проведення якої встановлено ряд порушень законодавства, викладених у акті ревізії від 29 серпня 2018 року № 08-30/7.

Позивач листом від 05 вересня 2018 року № 26-02-08-13/4525 на адресу Мурованокуриловецької селищної ради направив вимогу про усунення виявлених порушень у якій запропонував надіслати інформацію про стан усунення порушень до 03 жовтня 2018 року.

Станом на момент звернення до суду Мурованокуриловецькою селищною радою порушення не усунуто.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засідання з повідомлення учасників справи.

26 грудня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки відрахування до Вінницького обласного бюджету частини чистого прибутку (доходу) від ДП "Мурованокуриловецький водоканал" КП "Вінницяоблводоканал" можливе лише при умові наявності відповідного рішення Вінницької обласної ради та у його відповідності. Крім того зазначив, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевого бюджету частини чистого прибутку (доходу) від ДП "Мурованокуриловецький водоканал" КП "Вінницяоблводоканал" можливе лише при умові подання платником податків заяви та відповідного висновку Держаудитслужби про повернення сум коштів з відповідного бюджету.

02 січня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої, позивач вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи, з підстав викладених у позові. Додатково вказує, що у своїй діяльності Управління керується Конституцією України, Законом України від 26 січня 1993 №2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 та іншими законодавчими актами, відповідно до яких зазначає, що Управління діяло правомірно при виявленні зайво зарахованих коштів в бюджет Мурованокуриловецької селищної ради та відповідно до чинного законодавства, у відповідача є можливість повернення зайво зарахованих коштів.

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов визнала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконання п. 2.5.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2018 року Управлінням проведено ревізію Мурованокуриловецької селищної ради за період з 01 січня 2015 року по 01 червня 2018 рік.

В ході проведення ревізії посадовими особами ради представлено статут дочірнього підприємства "Мурованокуриловецький водоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (далі - Підприємство), затверджений наказом комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" від 2 лютого 2012 року № 56 (далі - Статут).

Пунктом п.1.2 Статуту визначено, що Підприємство створене на базі майна спільної власності територіальних громад переданого комунальному підприємстві "Вінницяоблводоканал".

Також, п. 6.3 Статуту Підприємства визначено, що частина прибутку останнім перераховується до обласного бюджету відповідно до рішення обласної ради.

Ревізією встановлено, що у період з 29 січня 2015 року по 12 вересня 2016 рік в порушення вимог п.16 ч.1 ст. 66 та п.9 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу зайво зараховано частину прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету від ДП "Мурованокуриловецький водоканал" КП "Вінницяоблводоканал" на загальну суму 44074,11 грн. належного Вінницькому обласному бюджету.

Відповідно до казначейських виписок, Підприємством перераховано до селищного бюджету кошти на рахунок № 1414806700355 УДКСУ у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, після розмежування податку на прибуток підприємств і організацій на загальну суму 44074,11 грн. (у 2015 році - 6000,0 грн., у 2016 році - 38074,11 грн.), а саме: 29 січня 2015 року - 6000,0 грн., 9 лютого 2015 року - 7675,0 грн., 7 квітня 2016 року - 4739,17 грн., 8 квітня 2016 - 574,29 грн., 6 травня 2016 року - 4739,17 грн., 10 травня 2016 року - 546,95 грн., 6 червня 2016 року - 4739,17 грн., 7 червня 2016 року - 350,0 грн., 6 липня 2016 року - 4739,17 грн., 7 липня 2016 року - 251,72 грн., 5 серпня 2016 року - 4739,17 грн., 10 серпня 2016 року - 164,08 грн., 9 вересня 2016 року - 4739,15 грн. та 12 вересня 2016 року - 77,07 грн., з призначенням: частина прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету.

За результатами ревізії Управлінням складено акт ревізії селищного бюджету, фінансово-господарської діяльності Мурованокуриловецької селищної ради за період з 01 січня 2015 року по 01 червня 2018 рік № 08-30/7 від 29 серпня 2018 року.

На підставі зазначеного акту ревізії позивачем складено письмову вимогу № 26-02-08-13/4525 від 05 вересня 2018 року про усунення виявлених порушень, відповідно до якої відповідачеві потрібно усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та надати управлінню до 03 жовтня 2018 року вичерпну інформацію про вжитті заходи з усунення порушення разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів.

Станом на момент подання позовної заяви вказані порушення не усунуто

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі – Закон № 2939-XII).

Відповідно до Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Закону № 2939-XII визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пунктів 1, 7, 9, 10 частини 1 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно зі статтею 11 Закону № 2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Кабінет Міністрів України постановою від 20 квітня 2006 року № 550 затвердив Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (далі – Порядок).

Пунктами 1 Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб’єктів господарювання.

Відповідно до пункту 16 Порядку ревізія проводиться шляхом, зокрема, документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об’єкта контролю, пов’язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об’єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи органу державного фінансового контролю керівник об’єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об’єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об’єкта чи його заступником.

Згідно пункту 35 Порядку результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).

Відповідно пункту 46 Порядку встановлено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об’єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об’єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Пунктом 50, 52 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення, зокрема: звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Органи державного фінансового контролю здійснюють контроль за усуненням об’єктами контролю порушень законодавства за результатами аналізу їх зворотного інформування про вжиті заходи, а також під час наступних ревізій цих об’єктів контролю, систематично вивчають матеріали ревізій і на підставі їх узагальнення вносять відповідним органам державної влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо перегляду нормативно-правових актів, усунення причин і умов, що сприяли порушенням законодавства.

Правові засади діяльності Північного офісу Держаудитслужби в особі управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області визначаються Положенням про Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, затвердженим наказом Північного офісу Держаудитслужби від 20 жовтня 2016 року № 18, а також положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Окрім того, орган державного фінансового контролю має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 12 Закону № 280, передбачає, що селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного селища.

Згідно пп.1 п. 6 ст.28 Закону № 280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема делеговані повноваження в галузі бюджету та фінансів, цін, а саме здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності.

Пунктом 13 частини 4 статті 42 Закону №280 визначено, що селищний голова є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети - це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетним кодексом України визначено перелік доходів, які зараховуються до державного, обласного, районного та селищного бюджетів.

Пунктом 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що селищний голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом.

Згідно з пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника.

Частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що за обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями визначеними рішеннями про місцеві бюджети є виконавчі органи місцевих рад в особі їх керівників.

Пунктом 9 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень.

Відповідно до пункту 3.15 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 серпня 2012 року № 938 (далі - Порядок № 938) щодня у регламентований час органи Казначейства формують виписки з рахунків для зарахування надходжень місцевих бюджетів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та у разі потреби роздруковують їх.

Пунктом 19.1. Порядку № 938 визначено, що звіти "Звіт про виконання місцевих бюджетів за доходами" (додаток 32 до цього Порядку), "Звіт про виконання місцевих бюджетів за видатками" (додаток 33 до цього Порядку) складаються щодня органами Казначейства в розрізі місцевих бюджетів окремо за загальним та спеціальним фондами. Зазначені звіти передаються фінансовим органам у встановленому порядку.

Таким чином, рада щоденно отримує від органів казначейства інформацію щодо зарахування на її рахунки будь-яких платежів, в тому числі адміністративних штрафів, частини чистого прибутку та податку на прибуток комунальних підприємств.

За ч. 2 ст. 111 Бюджетного кодексу місцеві фінансові органи здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо місцевих бюджетів.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів.

В свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року № 787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 8 Порядку № 787, передбачено, що подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача була можливість повернути кошти, звернувшись до платника із зверненням щодо повернення помилково сплачених коштів.

Так, через неналежне виконання селищним головою своїх повноважень до загального фонду селищного бюджету за період з 29 січня 2015 року по 12 вересня 2016 рік в порушення вимог п.16 ч.1 ст.66 та п.9 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу зайво зараховано частину прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету від ДП "Мурованокуриловецький водоканал" КП "Віннйцяоблводоканал" на загальну суму 44074,11 грн., належного Вінницькому обласному бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини четвертої статті 47 КАС України визначено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Згідно з положеннями частини 1 статті 189 КАС України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог (ч. 4 ст. 189 КАС України).

Частиною 5 статті 189 КАС України, яка кореспондується із частиною 6 статті 47 цього Кодексу, визначено, що суд не приймає визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідач погоджується із пред'явленими у даному позові вимогами, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відтак, суд вважає за можливе прийняти визнання представником відповідача даного адміністративного позову та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем адміністративний позов визнано повністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Частинами 1, 2статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, Управління є суб’єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у даному випадку відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Мурованокуриловецької селищної ради до Вінницького обласного бюджету безпідставно зараховані кошти в сумі 44074 (сорок чотири тисячі сімдесят чотири) гривні 11 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Північний офіс Держаудитслужби (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560);

Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7);

Мурованокуриловецька селищна рада (місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, смт. Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45, код ЄДРПОУ 04325974).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 22.01.2019

Суддя Мультян Марина Бондівна