Рішення № 79307033, 08.01.2019, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/621/17

Провадження № 2/506/34/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.01.2019 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря Нечитайло Є.О.

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

Головного управління Держгеокадастру в

Одеській області ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи - Окнянська районна рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень Красноокнянської райдержадміністрації, права власності, державних актів, кадастрових номерів,

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1, ОСОБА_2 , Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи - Окнянська районна рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень Красноокнянської районної державної адміністрації , права власності, державних актів, кадастрових номерів, .

12 жовтня 2017 року на підставі ст.121 ЦПК України позовна заява була залишена без руху.

Після виправлення недоліків позовної заяви та отримання відомостей про місце проживання відповідачів 07 листопада 2017 року було відкрито провадження по справі.

17 листопада 2017 року було задоволено клопотання позивача і справу передано у провадження судді Бурдинюк О.С. для вирішення питання про об'єднання зі справою №506/292/16-ц за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Окнянської районної ради, треті особи Окнянська районна державна адміністрація Одеської області, відділ Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування державного акту .

05 грудня 2017 року було відмовлено в об'єднанні в одне провадження позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи - Окнянська районна рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень Красноокнянської районної державної адміністрації , права власності, державних актів, кадастрових номерів та позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Окнянської районної ради, треті особи Окнянська районна державна адміністрація Одеської області, відділ Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування державного акту.

12 грудня 2017 року справа була прийнята в провадження суддею Чеботаренко О.Л.

25 січня 2018 року було задоволено клопотання відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та були роз'єднані позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи - Окнянська районна рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень Красноокнянської районної державної адміністрації , права власності, державних актів, кадастрових номерів та виділені в окреме провадження, а провадження по виділеним матеріалам зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі №506/292/16-ц за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Окнянської районної ради, треті особи Окнянська районна державна адміністрація Одеської області, відділ Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування державного акту .

02 лютого 2018 року ухвалою Красноокнянського районного суду була призначена судова земельно-технічна експертиза і провадження по справі було зупинено на час проведення експертизи.

10 травня 2018 року ухвала Красноокнянського районного суду від 25 січня 2018 року була скасована апеляційним судом Одеської області.

26 червня 2018 року провадження по справі було поновлено та призначено справу до слухання.

13 липня 2018 року на підставі ч.7 ст.33 ЦПК України справа була передана до канцелярії Красноокнянського районного суду для проведення повторного авторозподілу.

18 липня 2018 року справа була прийнята до провадження суддею Криворучком П.В. та ухвалою суду було продовжено підготовче провадження.

24 липня 2018 року провадження по справі було зупинено у зв'язку із направленням справи до апеляційного суду Одеської області для усунення описки в ухвалі апеляційного суду від 10 травня 2018 року.

У зв'язку із звільненням судді Криворучка П.В. у відставку зазначена справа 22 жовтня 2018 року була прийнята у провадження суддею Чеботаренко О.Л. і провадження по справі було поновлено

14 листопада 2018 року підготовче провадження по справі було закрито.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що на підставі рішення сесії ХХІІІ скликання Красноокнянської районної ради від 24 листопада 2000 року №114-ХХІІІ отримав із земель запасу у постійне користування на території Федосіївської сільської ради земельну ділянку площею 49,50 га .В тому ж році було встановлено межі земельної ділянки в натурі та він фактично приступив до її оброблення ,а державний акт було видано пізніше через проблеми з бланками державних актів. З того часу він використовує зазначену земельну ділянку згідно із цільовим призначенням

Після подання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду позовної заяви про скасування його державного акту на право постійного користування землею йому стало відомо, що останніми на підставі розпорядження Красноокнянської РДА № 179/А -2008 від 07 травня 2008 року отримано у власність земельні ділянки ,які повністю перебувають в межах земельної ділянки ,яка передана йому в користування згідно із Державним актом на право постійного користування серії І-ОД №005426. Крім того, в процесі з’ясування обставин передачі ОСОБА_7 земельних ділянок із земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею ним було з’ясовано, що ще трьом особам було видано державні акти на земельні ділянки, із тієї ж земельної ділянки , що знаходиться у його постійному користуванні- а саме ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 При цьому останнім земельні ділянки були передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифікатів. На його думку , відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право на отримання у власність земельних ділянок із земель колишнього КСП «Мир» ,а у разі недостатності зазначених земель із земель резерву, а Красноокнянська РДА ,передаючи у власність відповідачів земельні ділянки із земель запасу ,а не із земель резерву ,порушила вимоги ст.141 ЗК України. Саме тому позивач просив визнати недійсними та скасувати розпорядження Красноокнянської районної державної адміністрації, право власності, державні акти, кадастрові номери.

У судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат ОСОБА_9 наполягали на задоволенні позову, надавши аналогічні пояснення, доповнивши, що вважають, що відповідачі мають право на отримання земельних ділянок із земель запасу і порушення їх прав відбулося з вини посадових осіб, які затверджували землевпорядну та геодезичну документацію і тому їх право має бути відновлено шляхом надання інших земельних ділянок .

В подальшому позивач та представник позивача в судове засідання не з’явилися, просили розглядати у їх відсутність та надали письмові пояснення. / т.2, а.с.116/

Відповідач ОСОБА_5 спочатку позов не визнав, обґрунтовуючи тим, що він вже тривалий час на законних підставах використовує свою земельну ділянку ,отриману ним відповідно до рішення суду і жодних перешкод ні він ОСОБА_4, ні ОСОБА_4 йому не чинить. В подальшому, після ознайомлення із висновком судової земельно-технічної експертизи , відповідач ОСОБА_5 позов визнав, зазначаючи, що він згоден переоформити земельно-технічну документацію на власну земельну ділянку, яка лише формально, за технічною документацією ,знаходиться нібито на землі ОСОБА_4, а фактично знаходиться в іншому місці. При цьому зазначив, що у відділі ГУ ДГК в Окнянському районі його запевнили , що жодних проблем з його правом власності не землю при належному оформленні земельно-технічної документації не виникне.

В подальшому відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, надавши заяву, у якій просив розглядати справу у його відсутність / т.2,а.с. 112 /.

Відповідач ОСОБА_1 спочатку позов не визнав, обґрунтовуючи тим, що він вже тривалий час на законних підставах використовує свою земельну ділянку ,отриману ним в порядку спадкування після смерті матері , передав її в оренду ПСП «Мир» відповідно до договору оренди і орендар не повідомляв, що він ОСОБА_4 або ОСОБА_4 йому чинить перешкоди.. В подальшому, після ознайомлення із висновком судової земельно-технічної експертизи , відповідач ОСОБА_1 позов визнав, зазначаючи, що він згоден переоформити земельно-технічну документацію на власну земельну ділянку, яка лише формально, за технічною документацією ,знаходиться нібито на землі ОСОБА_4, а фактично знаходиться в іншому місці. При цьому зазначив, що у відділі ГУ ДГК в Окнянському районі його запевнили , що жодних проблем з його правом власності на землю при належному оформленні земельно-технічної документації не виникне.

Відповідач ОСОБА_2 також спочатку позов не визнав, обґрунтовуючи тим, що він вже тривалий час на законних підставах використовує свою земельну ділянку ,отриману ним відповідно до рішення суду , і яка фактично розташована в іншому місці, так як деякий час він особисто самостійно обробляв свою ділянку , яка фактично навіть не межує з ділянкою ОСОБА_10 В подальшому, після ознайомлення із висновком судової земельно-технічної експертизи , відповідач ОСОБА_2 позов визнав, зазначаючи, що він згоден переоформити земельно-технічну документацію на власну земельну ділянку, яка лише формально, за технічною документацією ,знаходиться нібито на землі ОСОБА_4, а фактично знаходиться в іншому місці. При цьому зазначив, що у відділі ГУ ДГК в Окнянському районі його запевнили , що жодних проблем з його правом власності на землю при належному оформленні земельно-технічної документації не виникне.

Представник відповідача - Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, повідомлений належним чином, до суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність та повідомив, що проти задоволення позову не заперечує./ т.2, а.с.74/.

Представник третьої особи – Окнянської районної ради, повідомлений належним чином, до суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність / т.2,а.с.86/

Представник третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області – ОСОБА_3 у судовому засіданні висловила позицію щодо часткового задоволення позову, так як скасування кадастрових номерів неможливо провести з технічної точки зору . Щодо іншої частини позову представник ГУ ДГК повідомила, що ситуація щодо накладення земельних ділянок виникла через те, що у 2002 році, коли позивач ОСОБА_4 на законних підставах отримав Державний акт на право користування землею , не існувало єдиної Публічної кадастрової карти і тому пізніше при видачі Державних актів відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулися фактично технічні помилки та земельні ділянки останніх наклалися на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ОСОБА_4 Ці помилки були виявлені у зв’язку із іншою справою – за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким реально земля не була передана в користування. А що стосується відповідачів у цій справі, то і ОСОБА_5, і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 фактично мають у власності і використовують за призначенням свої земельні ділянки, які фактично розташовані поза межами земельної ділянки ОСОБА_4 , однак без скасування державних актів ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо відновити ні право ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою , ні право ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпорядитися на власний розсуд належними їм земельними ділянками.

Вислухавши пояснення сторін та учасників справи, дослідивши матеріали справи , суд прийшов до такого.

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 005426, виданого 07.05.2002 року , надана у постійне користування земельна ділянка площею 49,50 га, яка розташована на території Федосіївської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства /а.с7/.

Даний державний акт виданий на підставі рішення Красноокнянської районної ради від 24.11.2000 року № 114-ХХІІІ «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства» /а.с.22/.

ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер № 5123184900:01:002:0204 площею 4,05 га на території Федосіївської сільської ради Окнянського району Одеської області на підставі державного акту від 07.12.2007 року серії ЯГ № 941933. (т.1, а.с.17-19).

ОСОБА_1 на праві власності, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва на право на спадщину належить земельна ділянка кадастровий номер № 5123184900:01:002:0203 площею 4,05 га на території Федосіївської сільської ради Окнянського району Одеської області (т.1, а.с.зворт.23-26, т.2,а.с.126).

Право на спадщину на вказану земельну ділянку після смерті спадкодавця отримано ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.12.2007 року серії ЯГ № 941935 / т.2, а.с.127/.

ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер № 5123184900:01:002:0205 площею 4,05 га на території Федосіївської сільської ради Окнянського району Одеської області на підставі державного акту від 07.12.2007 року серії ЯГ № 941934, (т.1, а.с.20-22).

Дані державні акти видані на підставі розпорядження Красноокнянської районної державної адміністрації Одеської області від 10.05.2007 року № 178/А-2007./ т.1, а.с.198/.

При цьому вказаним розпорядженням було доручено відділу земельних ресурсів спільно із землевпорядною організацією забезпечити організацію робіт з установлення меж земельних ділянок в натурі /на місцевості/ та складання державних актів .

Разом з тим, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 02/ 2018 від 05.06.2018 року, земельні ділянки ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 площею по 4,05 га повністю входять до складу земельної ділянки площею 21,89 га, наданої у постійне користування ОСОБА_4, згідно державного акту серії І-ОД № 005426 від 07.05.2002 року і мінімальна відстань від земельної ділянки ОСОБА_4 до земельних ділянок ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутня. (т.1, а.с.17-30).

Відповідно до ст.152 ЗК України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).

Правові акти індивідуальної дії можуть видавати різні органи влади, починаючи від Президента України, закінчуючи органами місцевого самоврядування. Форма акта в даному випадку не має значення. Це можуть бути розпорядження, постанови, накази, листи та інші документи, що містять відповідну розпорядчу дію, яка стосується цивільних прав та обов'язків

Крім того, ч.1 ст.393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи, що ОСОБА_4 правомірно користується земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 005426, виданого 07.05.2002 року, його право користування вказаною земельною ділянкою та Державний акт на право постійного користування не скасовано , то видача відповідачам на цю ж земельну ділянку державних актів 11 грудня 2008 року на підставі розпорядження Красноокнянської РДА від 07 травня 2008 року є неправомірною.

Тому позовні вимоги в частині скасування державних актів, виданих відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_2, та розпорядження Красноокнянської РДА, на підставі яких видані зазначені державні акти , підлягають задоволенню.

Що стосується скасування права власності ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельні ділянки та скасування кадастрових номерів, суд прийшов до наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, виходячи із змісту вказаної норми Конституції України особа може бути позбавлена права власності, лише у випадках передбачених законом, при наявності відповідних правових підстав.

Статтею 378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини Україні є Земельний Кодекс України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава гарантує захист прав на землю, тобто наявних у особи і дійсних прав на землю, зареєстрованих у встановленому законом порядку, а також встановлює способи такого захисту.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені ст. 140 ЗК України, відповідно до якої, такими підставами є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Підстави примусового припинення права на земельну ділянку саме у судовому порядку передбачено ст. 143 ЗК України у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому слід зазначити, що терміну «скасування права власності» не міститься ні у ЦК України, ні у ЗК України.

Судом встановлено, що жодних встановлених законом підстав для припинення права власності відповідачів немає, а посилання позивача щодо порушення порядку отримання відповідачами земельних ділянок жодним чином необґрунтовано та не доведено відповідними доказами.

При цьому суд зазначає , що відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Так, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2, виходячи із матеріалів справи / рішення суду – т.1, а.с. 230,232 / отримали земельні ділянки відповідно до п. ґ) ч.1 ст.81 ЗК України , а відповідач ОСОБА_1 – на підставі п.г) ч.1 ст.81 ЗК України і позивачем не надано доказів того, що зазначені підстави на час набуття відповідачами права власності були відсутні.

Судом констатовано, що видача відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а також спадкодавцю ОСОБА_1 - ОСОБА_12 Державних актів про право власності на земельні ділянки на земельному масиві, на який раніше вже був виданий ОСОБА_4 Державний акт на право постійного користування землею фактично відбулася не з вини відповідачів або позивача, а тих органів та посадових осіб, які надавали згоду на розроблення відповідної технічної документації, її затвердження, перенесення меж земельної ділянки в натурі тощо.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 визначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Конституція України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі № 29979/04 від 20.10.2011 року «Рисовський проти України» зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Тому і припиняти право власності відповідачів на земельні ділянки немає жодних правових підстав і в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується відповідача ОСОБА_1, то суд не може прийняти визнання останнім позову, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, так як скасування його права власності на земельну ділянку порушить його цивільне право, а визнання ним позову по суті стосується лише скасування документу, який посвідчує його право власності ,для можливості у подальшому усунути неточності у земельно-технічній документації . При цьому вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину , на підставі якого відповідач ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку , позивачем не заявлялися , а суд розглядає справу лише у межах заявлених позовних вимог.

Тому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити.

Також слід зауважити , що відповідно до п.4 Розділу VІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.

Таким чином, для вирішення вказаного питання громадянам, власникам земельних ділянок, або громадянину за погодженням з суміжними землевласниками, необхідно виготовити відповідну документацію із землеустрою, на основі якої будуть виправлені помилки, що внесені до Державного земельного кадастру.

Що стосується скасування кадастрових номерів, до відповідно до ст.16 ЗУ «Про державний земельний кадастр» ,кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Однак позовних вимог щодо скасування державної реєстрації позивачем не заявлялося, а у задоволенні позовних вимог щодо припинення речового права / хоча у позовній заяві зазначено невідповідний термін «скасування» права/,на підставі якого можливо було , відповідно до ст.31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , провести відповідну реєстраційну дію, відмовлено.

Тому у задоволенні цієї частині позову слід відмовити.

Що стосується судових витрат, то ні у позовній заяві, ні у судових засіданнях позивач не просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати .

Керуючись .ст. ст. 10 - 13,76-81, 141,259, 263-265 ЦПК України ,суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 , Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи - Окнянська районна рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень Красноокнянської райдержадміністрації, права власності, державних актів, кадастрових номерів задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Красноокнянської РДА Одеської області від 10 травня 2007 року № 178/А-2007 про передачу ОСОБА_13 , ОСОБА_2 земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Скасувати виданий ОСОБА_13 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 941933, для товарного сільськогосподарського виробництва , площею 4,0500 га ,яка розташована на території Федосіївської сільської ради Окнянського району Одеської області, кадастровий номер № 5123184900:01:002:0204.

Скасувати виданий ОСОБА_14 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 941934, для товарного сільськогосподарського виробництва , площею 4,0500 га ,яка розташована на території Федосіївської сільської ради Окнянського району Одеської області, кадастровий номер № 5123184900:01:002:0205.

В задоволенні позову до ОСОБА_1 у скасуванні права власності на земельну ділянку ,розташовану на території Федосіївської сільської ради Окнянського району Одеської області ,кадастровий номер 5123184900:01:002:0203 відмовити.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до п.п.15,5) Перехідних положень ЦПК України ,на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 18 січня 2019 року.

СуддяОСОБА_15