Ухвала суду № 79306744, 21.01.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/17230/18

н/п 1-кс/640/1081/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12018220000000977 від 02.09.2018 за ч. 3 ст. 190 КК України, -

встановив:

Сторона обвинувачення просить накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, громадянину України, із забороною відчуження та розпорядження нею; клопотання розглядати без повідомлення власника майна.

Сторона обвинувачення на обґрунтування клопотання зазначає, що 01.09.2018 до СУ ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_3, в якій вона просить прийняти заходів до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та приватних нотаріусів, які шахрайським шляхом, використовуючи підроблені документи, заволоділи правом на належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, внаслідок чого їй спричинено матеріальної шкоди 450000 грн.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_3 пояснила, що після смерті її чоловіка – ОСОБА_6 - який помер в 2009 році, вона отримала у спадщину належну йому квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, в якій після його смерті не мешкала. У серпні 2018 року до неї стала навідуватися молода жінка на ім’я ОСОБА_3, яка назвалася представницею соціальної служби, привозила ОСОБА_3 продукти харчування, обіцяла допомогти в оформленні документів, на підставі яких ОСОБА_3 мала б заощадити на комунальних платежах. На пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_3 склала письмовий документ, в якому повідомляла про належне їй майно, проте який саме документ, вона не пам’ятає. Про те, що квартира АДРЕСА_3 вже не належить їй на праві приватної власності, ОСОБА_3 дізналася наприкінці серпня 2018 року. Відповідно до її показань, вона не продавала та не мала наміру відчужувати зазначену квартиру, не складала жодних довіреностей щодо цієї нерухомості.

За заявою потерпілої ОСОБА_3 до матеріалів кримінального провадження долучено листи паперу, на яких вищезазначена жінка на ім’я ОСОБА_3 власноруч записала свій номер мобільного телефону та текст заяви, написаної ОСОБА_3 під диктовку ОСОБА_3 на пропозицію останньої.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 137880941 від 15.09.2018, 08.10.2009 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-880 від 21.09.2009.

01.08.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, та право приватної власності на квартиру зареєстровано на ім’я ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2018, під час укладання угоди від імені продавця – ОСОБА_3, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 30.09.2005 за реєстровим № 6794, діяв ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3. В подальшому, 13.09.2018, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 посвідчено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, та право приватної власності зареєстровано на ім’я ОСОБА_10

На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова здійснено тимчасовий доступ до речей і документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8, а саме до документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса за фактом вчинення нотаріальної дії - посвідчення довіреності, складеної від імені ОСОБА_3, від 30.09.2005, реєстровий номер 6794, та запису за номером 6794 від 30.09.2005 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2005 рік. Під час тимчасового доступу встановлено, що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_8 за 2005 рік за реєстровим номером 6794 наявний запис про вчинення нотаріальної дій іншою особою, а саме – ОСОБА_11

Допитаний за даним фактом в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_8 пояснив, що 30.09.2005 за реєстровим номером 6794 ним посвідчено довіреність від імені ОСОБА_11 на право розпорядження транспортним засобом на нотаріальному бланку ВСЕ 034440. З ОСОБА_3 він не знайомий та йому про неї нічого не відомо. До протоколу допиту свідка ним надана відповідна інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів та скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреностей).

На виконання доручення в порядку ст. 40 КПК України в Харківській області, 17.01.2019 до СУ ГУНП в Харківській області надійшли матеріали, що містять копію довіреності, складеної від імені ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, посвідченої приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 30.09.2005 за реєстровим номером 6794, відповідно до якої нібито ОСОБА_3 на підставі усного договору доручення, укладеного між нею та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уповноважує останнього діяти від її імені, зокрема продавати, обмінювати, здавати в оренду все належне їй майно, за суму та на умовах за його власним розсудом.

Відповідно до інформаційної довідки № 153004511 від 17.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру, в якій мешкає ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_4, на праві приватної власності належить ОСОБА_2, реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, громадянину України. Право приватної власності набуто ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_12 за реєстровим номером 6946 від 29.11.2018.

Допитана в якості потерпілої 17.01.2019 ОСОБА_3 пояснила, що ніколи нікому не надавала довіреності на продаж своїх квартир, ніколи не відвідувала м. Бердичів, ніколи не планувала продавати квартири, в тому числі квартиру, в якій мешкає (за адресою: АДРЕСА_4), бо це її рідна квартира, вона в ній мешкає та планує в ній померти.

Постановою СУ ГУНП в Харківській області від 17.01.2019 квартира АДРЕСА_5 приєднана до кримінального провадження в якості речового доказу.

На теперішній час існують підстави вважати, що власник квартири АДРЕСА_6 – ОСОБА_2 - може бути причетним до вчинення даного злочину, тож з метою забезпечення арешту майна орган досудового розслідування вважає за доцільне розгляд клопотання без повідомлення власника майна.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що зазначена квартира є доказом злочину, з метою запобігання можливості її пошкодження, знищення, перетворення, відчуження, а також з метою збереження речового доказу.

В судове засідання слідчий не з’явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 21.01.2019 надійшла заява від слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Яценко М.Л., в якій вона просить провести розгляд клопотання без її участі у зв’язку з службовою завантаженістю. Клопотання підтримує в повному обсязі.

Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018220000000977 від 02.09.2018, за ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказі.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що вказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вказаних слідчим у клопотаннях обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказана квартира може бути об’єктом кримінально протиправних дій, або набута кримінально протиправним шляхом.

Тому, вказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого – задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 (триста десять), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, шляхом заборони відчуження та розпорядження нею – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова