Ухвала суду № 79304450, 16.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14321/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (головуючий суддя Гончарук В.П.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

16 жовтня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання, про прийняття зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

12 березня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення без розгляду первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

07 вересня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, передано в провадження судді Савлук Т.В. в порядку визначеному п. 3 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України.

18 вересня 2018 року суддею Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В. постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільної справи та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 січня 2018 року (вх.№57556/1) позивач подала через канцелярію суду заяву про відвід головуючого у справі судді Савлук Т.В., з підстав викладених у письмовій заяві.

Позивач в судовому засіданні підтримала заяву про відвід судді та просила задовольнити з підстав, викладених у заяві про відвід.

Відповідач та представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви про відвід судді, вважають подано до суду заяву безпідставною та необґрунтованою, подану з порушенням строків, визначених ч.3 ст.39 Цивільного процесуального кодексу України, розцінюють процесуальну поведінку відповідача як зловживання процесуальними правами та спрямовану на затягування розгляду справу по суті.

Оцінивши наведені позивачем підстави для відводу судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року (далі ЦПК України), незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За змістом положень ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 та ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.

Правове регулювання відносин, пов'язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, здійснюється Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (далі по тексту - Положення) розроблено відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, затверджено Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 N 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 р. N 25) із подальшими змінами та доповненнями (останні 15.09.2016).

Підпунктом 2.3.43. Положення визначено: «судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа».

Підпунктом 2.3.51. Положення, судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу у разі, якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в підпункті 2.3.43 пункту 2.3 цього Положення, на момент повернення її із суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в цьому суді або таку судову справу неможливо передати судді з підстав, зазначених у пункті 2.3.3 цього Положення.

Отже, з системного аналізу підпунктів 2.3.43 та 2.3.51 Положення, можна зробити висновок, що йдеться про передачу справи саме головуючому судді (судді-доповідачу).

Згідно до підпункту 2.3.3. Положення не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: "...за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів)".

Перевіривши наведені підстави для відводу головуючого судді у справі, суд приходить до висновку, що після повернення справи судом апеляційної інстанції з постановою від 27 серпня 2018 року, якою скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва (головуючий суддя Гончарук В.П.) від 12 березня 2018 року про залишення первісного позову без розгляду, вказана цивільна справа передана в провадження судді Савлук Т.В. в порядку визначеному п. 3 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, порушення порядку визначення судді для розгляду справи не встановлено, а тому заява про відвід не підлягає задоволенню.

За положенням ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може з заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід.

Враховуючи, що зупинення провадження у справі, у випадку надходження заяви про відвід, є правом суду, вирішуючи дане питання, суд приходить до висновку про доцільність зупинення провадження у справі до вирішення по суті заяви про відвід судді в порядку ч.1 ст.33 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 252, 258, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі судді Савлук Т.В. - необґрунтованою.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - зупинити.

Передати заяву позивача ОСОБА_1 датовану 16 січня 2019 року (вх.№2601/1) про відвід головуючого у справі судді Савлук Т.В., яка подана в межах розгляду цивільної справи №755/14321/13-ц, для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)

С у д д я: