Рішення № 79304253, 10.01.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1251/19

Справа №754/4508/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання: Базік А.В., Смолко А.В., Вільховченко І.І., Козловець К.П.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представників відповідача: Гришиної Н.В. та Мельничук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державної служби України з питань праці, Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради, третя особа: Міністерство охорони здоров'я України про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2018 позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до відповідачів про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2018 заяву від 23.04.2018 про забезпечення доказів повернуто позивачу ОСОБА_1

Ухвалою від 23.05.2018 зупинене провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Бабко В.В. Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А. від 24.05.2018 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бабко В.В. відмовлено, внаслідок чого ухвалою від 25.05.2018 відновлено провадження у справі.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні 03.07.2018 залучено співвідповідачів: Департамент охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації (далі - ДОЗ КМДА), Державну службу України з питань праці (далі - Держслужба України з питань праці), Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Мін'юсту), та третю особу: Міністерство охорони здоров'я України.

Ухвалами Деснянського районного суду м. Києва від 04.07.2018, 02.08.2018 клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволені, витребувані у відповідача КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва письмові документи

Ухвалами від 02.08.2018 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволені та витребувані у відповідачів Департаменту охорони здоров'я Київської МДА Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві та у третьої особи Міністерства охорони здоров'я письмові документи.

Крім того, ухвалами від 02.08.2018 задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 та витребувані у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації, Головному управлінні Держпраці у Київській області письмові документи.

На виконання ухвали суду від 02.08.2018 Деснянським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у місті Києві надано належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 56645395 та № 56123995.

Листом від 18.08.2018 № 14.2-02/256 Міністерство охорони здоров'я України повідомило про неможливість виконати ухвалу від 02.08.2018 про витребування доказів по справі, а саме: відомості ліцензії серії АЕ № 571198 від 18.04.2014 на медичну практику КНП «КДЦ Деснянського району м. Києва, оскільки зазначені документи вилучені слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві 24.05.2017.

Листом від 19.08.2018 № 1911 відповідач КНП «КДЦ» Деснянського району м.Києва повідомило про неможливість виконати ухвали суду від 02.08.2018 в повному обсязі, надано копії таких документів: ліцензія серії АЕ № 571198 від 18.09.2014; лист МОЗ України від 22.09.2014 № 4279, що є невід'ємною частиною ліцензії; висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.07.2014 № 05.03.02-04/45380; особова картка ОСОБА_1; витяги з журналу обліку трудових книжок.

Листом від 19.08.2018 № 1910 на виконання ухвали суду від 02.08.2018 відповідачем КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва надано завірену належним чином копію Статуту підприємства, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» від 14.10.2013 № 1821.

Листом від 18.09.2018 б/н Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на виконання ухвали суду від 02.08.2018 частково надано письмові документи, проінформовано про неможливість надання у зв'язку з тим, що Департамент не є розпорядником і володільцем витребуваних документів.

Листом від 20.09.2018 № 4.3/3/18/13365 Головним управлінням Держпраці у Київській області на виконання ухвали суду від 02.08.2018 надано копії документів, а саме: припису від 18.07.2016 № 26-151/803-663 та документів, на підставі яких була підготовлена відповідь ОСОБА_1 від 22.06.2018 за вих. № 4.4/2п-2837/2805.

Представником відповідача - Державної служби України з питань праці через канцелярію суду 29.10.2018 подано заяву про зловживання позивачем ОСОБА_1 процесуальними правами, прояв неповаги до учасників процесу та суду. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.11.2018 у задоволенні клопотання відмовлено.

У позовній заяві ОСОБА_1 вимоги обґрунтовує тим, що вона як мати-одиначка 2 (двох) дітей, один з яких є малолітнім, будучи єдиною дочкою людини з інвалідністю 2 (другої) групи ОСОБА_7, двічі була незаконно звільнена КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва, що підтверджують судові рішення по справам № 754/9059/16-ц від 28.08.2017 та №754/14783/17 від 04.04.2018. Ці звільнення відбувалися у зв'язку з помстою за викриття злочинної діяльності директора вказаного підприємства ОСОБА_8, стосовно якого розслідуються більше 30 кримінальних проваджень, у понад 10 з яких вона, позивач ОСОБА_1, визнана потерпілою. У зв'язку з ухваленням 04.04.2018 рішення Деснянського районного суду м. Києва про поновлення її на посаді лікаря - стоматолога - терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва (відповідач по даній справі), яким допущено негайне виконання в частині поновлення на роботі, нею неодноразово були подані відповідачу заяви про поновлення на роботі. Зазначила, що 06.04.2018 вона звернулася із такою ж заявою та доданими копіями постанови про відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа, однак лише після прибуття працівників поліції ця заява була зареєстрована. Виконати рішення суду виконуюча обов'язки директора ОСОБА_19 та юрист ОСОБА_16 в присутності 5 (п'яти) державних виконавців відмовилися, зазначаючи, що з суду рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 до них не надходило та фактично виконати не можуть оскільки відділення терапевтичної стоматології у філії № 3 у організаційній структурі підприємства не передбачене. При цьому, на її прохання (позивача ОСОБА_1) надати документи - відомості ліцензії про нібито відсутність вказаного відділення також відмовилися. Таке не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 була призначена переводом до КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва 01.11.2013, а отже і наказ Управління охорони здоров'я Деснянської районної державної адміністрації 30.12.2016 за № 128, яким внесені зміни до організаційної структури, не існував. Відомостями медичної ліцензії серії АЕ від 18.09.2014 передбачено, що відповідач має у своїй структурі відділення терапевтичної стоматології філії № 3 з окремим приміщенням та майном. Додатковим доказом існування такого відділення є рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2018, у якому відповідні відомості зазначені та відповідно до якого наказ від 07.11.2017 про звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним. Додатково зазначила, що відповідач КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на виконання рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28.08.2017 незаконно поновив її на посаді у кабінет № 417, який згідно з відомостями ліцензії від 18.09.2014 не існує, медична практика саме там не здійснювалася.

Також позивач зазначила, що неодноразово зверталася до приймальні директора КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва для отримання письмових документів - наказу директора на виконання рішення суду про скасування наказу від 07.11.2017 «Про звільнення ОСОБА_1»; затвердженого директором графіка роботи лікаря стоматолога - терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва та посадової інструкції із зазначенням робочого місця ОСОБА_1 з 04.04.2018, а також матеріальної допомоги як матері - одиначці та копії наказу про надання щорічної відпустки тривалістю 31 календарний день з наданням матеріальної допомоги у зв'язку з відпусткою. У отриманні цих документів їй було відмовлено. Приступити до виконання посадових обов'язків лікаря стоматолога - терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва починаючи з 20.02.2018 за рішення суду від 04.04.2018 вона (позивач ОСОБА_1) не мала можливості, хоча рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Враховуючи положення статей 13, 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», вона зверталася з письмовими заявами до Деснянської районної державної адміністрації та Управління охорони здоров'я Деснянської районної державної адміністрації, зокрема ще з травня 2016, до першого звільнення з підприємства.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що неодноразово зверталася до директора КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва про поновлення її на посаду саме у кабінет НОМЕР_2 відділення терапевтичної стоматології, розташованого на 5 поверсі по вул. Закревського, 81/1 в м. Києві, оскільки саме в цьому кабінеті здійснює діяльність лікар в одну зміну, і тому є можливість працювати позмінно.

Враховуючи всі зазначені обставини позовної заяви, з урахуванням всіх змінених позовних вимог, прийнятих судом, позивач ОСОБА_1 просить:

1) визнати дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2018 про негайне поновлення її на посаді лікаря - стоматолога відділення терапевтичної стоматології філії №3 незаконними;

2) визнати неправомірними дії КРП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо невиконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018, враховуючи, що наказ про поновлення її на посаді стоматолога - терапевта стоматологічного відділення виданий не був;

3) визнати незаконними дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо невиконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018 про поновлення ОСОБА_1 на посаді стоматолога - терапевта стоматологічного відділення, враховуючи, що КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва ввів в оману Апеляційний суд м. Києва, стверджуючи, що «відділення терапевтичної стоматології» не існує;

4) визнати неправомірними дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо свідомого введення в оману Апеляційного суду м. Києва апеляційною скаргою про зміну рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2018, у зв'язку з відсутністю «відділення терапевтичної стоматології» у організаційній структурі відповідача, та необхідності поновлення її у «стоматологічне відділення» (хоча таке відділення відповідно до Ліцензії МОЗ України від 18.09.2014 серії АЕ № 571198 не має майна та приміщень);

5) зобов'язати поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога - терапевта відділення терапевтичної стоматології КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва, розташованого по вулиці Закревського, 81/1 в м. Києві.

6) зобов'язати КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва негайно видати наказ щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді стоматолога-терапевта відповідно до норм КЗпП України, враховуючи її неодноразові заяви про поновлення у відділення терапевтичної стоматології на 5 поверсі у кабінет НОМЕР_2 по вулиці Закревського, 81/1 в м. Києві, згідно відомостей ліцензії МОЗ України на медичну практику серії АЕ №571198 від 18.09.2014 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, враховуючи, що вказане відділення має приміщення та майно;

7) зобов'язати КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва провести відповідні дії, а саме: негайно видати затверджений графік роботи та посадову інструкцію лікаря стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології;

8) зобов'язати КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва негайно забезпечити ОСОБА_1 умовами для виконання посадових обов'язків лікаря стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології (обладнанням, витратними матеріалами, медикаментами, тощо);

9) стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва всі судові витрати;

10) стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва моральну шкоду в розмірі 177 700,00грн (сто сімдесят сім тисяч сімсот).

В обґрунтування завданої моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила, що директор КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 двічі незаконно її звільняв як помсту за діяльність по викриттю корупційної діяльності, у тому числі розкрадання бюджетного майна та організацію підпільних лабораторій, відділень, працевлаштування некомпетентних лікарів; її діти другий рік поспіль існують у пеклі злиднів та страждань; має батька 73-річну важкохвору людину з інвалідністю 2 групи та який має статус «дитина-війни» КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва протягом тривалого часу з 30.06.2016 до 05.02.2018 не повертали їй трудову книжку. Керуючись нормами Конституції України, ЦК України, КЗпП України, Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», просить стягнути моральну шкоду, розраховану за методикою А.М. Ерделевського, яка пройшла апробацію в науково-дослідних установах судових експертиз МЮ України та рекомендована Науково-консультативною та методичною радою з проблем судової експертизи для застосування.

У зв'язку із залученням в якості співвідповідачів Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (ДОЗ КМДА), Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Держслужбу з питань праці, ОСОБА_1 просить:

11) зобов'язати ці установи провести дії щодо працевлаштування у КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва стоматологом-терапевтом відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, а саме забезпечити присутність представників установ під час поновлення ОСОБА_1 на роботі.

У зв'язку із залученням в якості співвідповідача Департамент ДВС Мін'юсту, ОСОБА_1 просить:

12) вжити особистим наглядом прискоренні заходи щодо негайного виконання судових рішень про поновлення ОСОБА_1 на роботі, враховуючи, що по справам №754/9059/16 від 28.02.2017 та № 754/14783/17 від 04.04.2018 ці рішення КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва виконані не були.

Співвідповідачем - Держслужбою України з питань праці через канцелярію суду 19.07.2018 подано клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до нього, зазначаючи таке. Позивач ОСОБА_1, зазначаючи у своїй позовній заяві вимогу про витребування з Держпраці припис ГУ Держпраці у Київській області від 18.07.2016 № 26-151/803-663 в порушення вимог частини четвертої статті 83 ЦПК України письмово не повідомила суд про те чому нею самостійно не може бути поданий такий письмовий доказ та яку саме інформацію містить він щодо предмета доказування, які дії нею вчиненні до отримання документа. У зв'язку з зазначеним вважають, що у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити. Вимоги про проведення процесуальних дій по працевлаштуванню позивача ОСОБА_1 та надання суду копій всіх відповідей на її звернення з травня 2016 року підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, а тому просять суд закрити провадження у справі в частині вимог до Держслужби України з питань праці. Додатково зазначили, що Держслужба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який не наділений повноваженнями щодо поновлення осіб на роботі за рішенням суду.

Відповідачем КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району міста Києва через канцелярію суду 19.09.2018 подано заперечення (відзив) з додатками на позовну заяву ОСОБА_1, у якому зазначено, позовні вимоги не визнають, просять суд відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначено, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2018 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі постановою Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018 змінено - поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м.Києва. Рішення від 04.04.2018 змінено апеляційною інстанцією у зв'язку з тим, що такого структурного підрозділу як «відділення терапевтичної стоматології» у структурі КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва відсутній. На виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018 відповідачем виданий наказ від 07.06.2018 № 123 про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та визначено робоче місце за адресою вул. Матеюка, 3 в м.Києві каб. № 417. Твердження позивача про незаконну діяльність КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м.Києва спростовується рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2018, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва з надання медичної практики у стоматологічних кабінетах № 415 - 418, 420, 422 - 424 будівлі за адресом вул. Матеюка, 3 в м.Києві та зобов'язання Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради заборонити надання відповідачем медичних стоматологічних послуг за вказаною адресом (копії рішення від 13.04.2018 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 про перегляд в апеляційному порядку рішення від 13.04.2018 додано до відзиву). Підтвердженням правомірності користування відповідачем при здійсненні господарської діяльності з медичної практики приміщеннями по вул. Матеюка, 3 в м. Києві є договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 16.12.2015 № 614 (копію договору додано до відзиву). Крім того, саме постановою Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018 ОСОБА_1 поновлена на посаді лікаря стоматолога - терапевта стоматологічного відділення філії № 3, розташованого за адресом вул. Матеюка, 3 в м. Києві. Додатково зазначено, що наказ, який за формою та змістом відповідає чинному законодавству та резолютивній частині постанови суду, про поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду видано уповноваженою особою підприємства 07.06.2018 в день набрання законної сили постанови Апеляційного суду м. Києва про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва (копії рішення Деснянського районного суду м.Києва від 04.04.2018 та постанов Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018 додано до відзиву). Внаслідок видання такого наказу постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухою О.М. від 09.07.2018 закінчено виконавче провадження № 56645395 (копію додано до відзиву), внаслідок повного виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Таким чином, вимоги позивачки про визнання неправомірними дій КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києві щодо не поновлення її на посаді з 04.04.2018 в кабінеті НОМЕР_2, розташованому по вул. Закревського, буд. 81/1 в м. Києві - є необґрунтованими та не підлягають повторному судовому розгляду.

Додатково зазначили, що на даний час в провадженні Деснянського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва щодо звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва за наказом від 12.06.2018 №127.

Вимога щодо визнання неправомірними дій КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, які полягали у викладенні у письмовій формі пояснень по суті позовних вимог по справі № 754/14783/17, як такі, що вводять суд в оману, є також необґрунтованою, оскільки ці пояснення надавалися КНП «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва як позиція по справі та висловлена внаслідок реалізації процесуальних прав як учасника справи. Рішення про порушення відповідачами по справі № 754/14783/17 процесуальних обов'язків, чи їх неналежного виконання, або інших порушень законодавства - не ухвалювалися.

Щодо вимог ОСОБА_1 про видання посадової інструкції та графіка роботи лікаря - стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології з 04.04.2018, із зазначеним в цих документах робочим місце в кабінеті НОМЕР_2, розташованого на 5 поверсі за адресом вул.Закревського, 81/1, про забезпечення умов для виконання посадових обов'язків за вказаним вище місцем розташування, то відповідач зазначив це необґрунтованим та таким, що не відповідає рішенню Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018.

Вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною, оскільки не підтверджується належними доказами, щоб визначали обсяг і розмір такої шкоди та причинно-наслідковий зв'язок такої шкоди з неправомірними діями відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 через канцелярії суду 25.09.2018 подано заперечення на відзив відповідача КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва, у якому зазначила про те, що рішення судів по справам № 754/9059/16 від 28.08.2017, № 754/14783/17 від 04.04.2018 про поновлення її на посаді у відділення терапевтичної стоматології є справедливим, а постанова Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018 про перегляд в апеляційному порядку рішення від 04.04.2018 - незаконна, оскільки прийнята внаслідок введення суду в оману відповідачем. Незважаючи на те, що у трудовій книжці зроблений запис про переведення її, ОСОБА_1, 01.11.2013 до стоматологічного відділення (який на її думку також не відповідає вимогам Кодексу законів про працю України та порядку ведення трудових книжок) фактично такий відділ ніколи не функціонував, медичної практики не здійснював, окремого приміщення та майна не мав. КНП «КДЦ» Деснянського району видавав незаконний наказ 07.06.2018, а також надав суду два сфальшованих примірника особової картки працівника ОСОБА_1, що також свідчить, що їх дії є шахрайськими. Саме тому ОСОБА_1 просить суд не приймати до уваги такі заперечення КНП «КДЦ» Деснянського району м Києва та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судових засіданнях свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, додатково зазначила, що підтвердженням шахрайства та незаконності дій відповідача КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішень судів про поновлення її на посаді вважає обставини повернення та внесення записів у її трудову книжку. Оскільки, трудова книжка ОСОБА_1 перебувала у КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва до лютого 2018 року, то без її відому задніми числами були внесені записи про поновлення на посаді 31.10.2017 і про звільнення 07.11.2017, із записами її ознайомлено не було. 11.06.2018, отримавши обіцянку отримати копії наказу про поновлення її на роботі за рішенням суду від 04.04.2018, вона надала відповідачу трудову книжку, яку отримала 13.06.2018, де були внесені записи про поновлення і звільнення її з посади. Фактично поновлення не відбувалося, ніяких заяв вона не писала, з копіями наказів її не знайомили, що суперечить чинному законодавству України. Підтвердженням того, що поновлення фактично не відбувалося є той факт що у вересні-жовтні 2017 та квітні - травні 2018 (період коли за твердженням відповідача були видані накази про поновлення її на роботі), на її банківський рахунок заробітна плата не перераховувалася. Крім того повідомила та надала для підтвердження щодо порушення її права на поновлення на роботі, заяви які зареєстровані канцелярією КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва від 06.04.2018, 10.04.2018, 12.04.2018 щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога-терапевта, але проігноровані та судову повістку-повідомлення від 31.05.2018 про виклик до Апеляційного суду міста Києва на судове засідання про розгляд скарги КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на рішення Деснянського районного суду міста Києві від 04.04.2018 на 07.06.2018 о 11:00год, а тому вона не як не могла бути на роботі в цій час, оскільки перебувала у суду.

Відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в судові засідання представника не направляв, заявою від 19.09.2018 за вих. № 1912 просили суд справу розглянути за їх відсутності за наявними матеріалами, поясненнями та запереченнями наданими суду по суті позовних вимог, які містяться у матеріалах справи.

Відповідач Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у судові засідання представника не направляв, повідомлялись належним чином, про що в матеріалах містяться повідомлення про вручення. Причини неявки представника в судові засідання не повідомили, будь-яких заяв або відзиву до суду не надходило.

Відповідач Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради у судові засідання представника не направляв, причину суду не повідомив, але до суду 25.09.2018 надійшли документи з зазначенням про те, що Департамент охороно здоров'я здійснює свою діяльність відповідно до положення про Департамент охорони здоров'я затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради 13.12.2013 №2254 у редакції від 27.12.2017 №1694. Відповідно до зазначеного положення не передбачено здійснення функції щодо виконання рішення суду. Також зазначили, що департаментом було повідомлено ОСОБА_1 про те, що укладання трудового договору з нею відноситься до компетенції КНП «КДЦ».

Відповідач Державна служба України з питань праці в судове засідання свого представника не направила, надав заяву про розгляд справу у відсутності їх представника. Просили врахувати пояснення які були надані на попередніх судових засідання їх представниками та відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням відзиву на позовну заяву щодо вимог до Держпраці.

Представник третьої особи - Міністерства охорони здоров'я України у судові засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, заслухавши учасників справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, 03.10.2000 позивач ОСОБА_1 була зарахована на посаду лікаря-стоматолога медичної амбулаторії смт.Биківня Поліклініки № 2 Ватутінського району м.Києва.

01.02.2001 позивача переведено на посаду лікаря-стоматолога вказаної поліклініки.

22.10.2001 Поліклініка № 2 Ватутінського району м.Києва перейменована в Поліклініку № 4 ТМО Деснянського району м.Києва.

04.05.2005 позивача переведено на посаду лікаря-стоматолога-терапевта вказаної поліклініки.

31.10.2013 ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з переведенням у КНП КДЦ Деснянського району м.Києва.

01.11.2013 ОСОБА_1 прийнято по переводу з Поліклініки № 3 Деснянського району м.Києва на ставку лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м.Києва.

Наказом КНП КДЦ Деснянського району м.Києва від 29.06.2016 № 155-к ОСОБА_1, лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, 30.06.2016 звільнено із займаної посади за підставою, передбаченою п.3 ст.40 КЗпП України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.08.2017 - позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва, треті особи: заступник директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_19, директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Визнано незаконними та скасовано накази директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 № 126 від 06.06.2016 року та № 150 від 23.06.2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора КНП КДЦ Деснянського району м.Києва ОСОБА_19 № 155-к від 29.06.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва згідно п.3 ст.40 КЗпП України; Поновлено ОСОБА_1 на лікаря-стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53136,60 грн. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10.000грн. В задоволенні інших вимог - відмовлено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва судовий збір на користь держави в розмірі 3840 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.10.2017 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва відхилено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року залишено без змін.

Однак, Наказом директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 07.11.2016 №222 у зв'язку з відсутністю лікаря-стоматолога-терапевта філії №3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, що підтверджується складеними актами відсутності на робочому місці від 01.11.2017, 02.11.2017, 03.11.2017 06.11.2017, 07.11.2017, керуючись положеннями Статуту підприємства та чинного трудового законодавства наказано: звільнити з 07.11.2017 ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва за підставою, передбаченою п.4 ст. 40 КЗпП України - прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2018 - позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КРП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017, визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшукування моральної шкоди та поновлення на роботі задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 222 від 07 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря - стоматолога - терапевта філії № 3 Комунального підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 Комунального підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18990 гривень 40 копійок та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07.06.2018 Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04.04.2018 змінено в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта, а саме: Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення філії №3 Комунального підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва. Змінено розмір відшкодування моральної шкоди з 20000,00грн до 10000,00грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

19.06.2018 Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №754/14783/17, зокрема про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва.

21.06.2018 старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черухою Олександром Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанню виконавчого листа №754/14783/17, виданого 19.06.2018 Деснянським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва (ВП №56645395).

25.06.2018 старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Черухою Олександром Миколайовичем, при вчиненні виконавчих дій по виконавчому провадженню №56645395 при примусовому виконані виконавчого листа №754/14783/17 від 19.06.2018 року Деснянського районного суду м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва складено Акт державного виконавця.

Згідно Акту державного виконавця від 25.06.2018 з метою повного виконання виконавчого провадження встановлено виходом державного виконавця за адресом: м. Київ, вул. Закревського, 11/1 КНП КД Деснянського району м. Києва провідним юрисконсультом ОСОБА_16 надано завірену належним чином копію наказу від 07.06.2018 року №123 про поновлення на роботі ОСОБА_1 та постанову (копію) Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018, які долучено до матеріалів ВП №56645395, примірник наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 07.06.2018 року №123 відправленою поштою 07.06.2018 року на адресу ОСОБА_1.

Згідно копії наказу №123 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва від 07.06.2018 ОСОБА_1, звільнену 07.11.2017 з посади лікаря-стоматолога-терапевта філії №3 КП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва за підставою, передбаченою п.3 ст. 40 КЗпП України, поновлено на посаді лікаря-стоматолога-терапевта філії №3 КП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва з 07.11.2017 року. Визначено ОСОБА_1 робоче місце лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №3 КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, яке розташоване за адресом: вулиця Матеюка, 3 м. Київ, стоматологічний кабінет №417.

Також у вищевказаному наказі зазначено, примірник наказу направити на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1, цінним листом з описом та повідомленням про вручення.

Крім того, в наказі №123 від 07.06.2018 зазначено, що у разі відсутності ОСОБА_1 з 08.06.2018 на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин - скласти акт про відсутність працівника на роботі у встановленому чинним законодавством порядку по кожному випадку відсутності.

Наказом №124 від 12.06.2018 про звільнення ОСОБА_1, зазначено, що у зв'язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, що підтверджується складеними актами відсутності від 07.06.2018, 08.06.2018, 11.06.2018, звільнити ОСОБА_1 з посади лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення філії №3 комунального підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м.Києва за підставою, передбаченою п.4 ст.40 КЗпПУ - прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Також судом установлено, що державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Черухою О.М. 09.07.2018 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, відкритому по справі 754/14783/17 про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва.

Однак відповідно до Ухвали Деснянського районного суду міста Києві від 17.10.2018, яка набрала законної сили, скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухи О.М. неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа: боржник КНП КДЦ Деснянського районну м. Києва - задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухи Олександра Миколайовича по виконавчому провадженню №56645395 при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 липня 2018 року. Скасовано постанову державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухи Олександра Миколайовича по виконавчому провадженню №56645395 про закінчення виконавчого провадження від 09 липня 2018 року.

Під час розгляду зазначеної вище скарги, судом було установлено, що жодних доказів про те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про винесення Наказу від 07.06.2018 року №123 про поновлення на роботі надано не було, а з наданої роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта», остання отримала копію вищевказаного наказу лише 07.06.2018 о 19 год. 42 хв., тобто фактичного допущення ОСОБА_1 до роботи не відбулося. Державним виконавцем не було складено акт про фактичне допущення ОСОБА_1 до роботи. Запису про поновлення на роботі до трудової книжки станом на 11.06.2018 внесено не було. Також боржником - Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва не було виконано вимоги п.2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом №58 від 29 липня 1993 року, про ознайомлення ОСОБА_1 під розписку в особистій картці з записом.

Так, зокрема, з належним чином завіреної Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмоленко Юлією Віталіївною копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 10.02.1997 вбачається, що станом на 11.06.2018 останній запис, що міститься в трудовій книжці ОСОБА_1 - «12.02.2018 року Розпочато виплату допомоги по безробіттю, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до частин 4 та 5 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, судом встановлено систематичне порушення КНП «КДУ» яке додатково не потребує доказуванню щодо поновленню ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога - терапевта.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті1,3 Конституції України).

Відповідно до ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов'язковість виконання рішення суду гарантується встановленням відповідальності за його невиконання. Кримінальна відповідальність передбачена у ст. 382 КК: умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням, волі на строк до трьох років.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Законодавством не передбачено обов'язок працівника виходити на роботу наступного робочого дня після оголошення рішення про його поновлення на роботі. Працівник має протягом установленого законом строку звернутися до державної виконавчої служби з відповідною заявою про примусове виконання цього рішення.

Приступити до роботи це право працівника, тоді, як виконати рішення про поновлення працівника на попередній роботі обов'язок роботодавця. Якщо роботодавець добровільно не виконає рішення суду про поновлення працівника на роботі, змушений буде виконати його в примусовому порядку.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Визначення "одинокої матері" наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки", відповідно до якого при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

Тобто, одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач є одинокою матір'ю, має неповнолітнього сина ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України від 27.04.2010 року, від 13.07.2016 року, довідками Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 21.10.2013 року, 01.12.2015 року, 25.08.2016 року, 28.10.2016 року

Отже судом встановлено та підтверджується 5-ю томами цивільної справи, що фактично не відбулося виконання Постанови апеляційного суду міста Києва від 07.06.29018 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії №3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, що порушує право ОСОБА_1 на працю і можливість заробляти собі на життя працею.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя "Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно п.п.22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як роз'яснено в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

На підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Невихід на роботу, у зв'язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Така правова позиці висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 вересня 2017 року у справі 6-1412цс17.

На підставі викладеного вище та враховуючи постійні конфлікти, систематичні порушення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 Комунального підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва в неіснуючий кабінет (відповідно до відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази необхідної для провадження медичної практики №1197), суд бере до уваги неодноразові звернення з заявами ОСОБА_1 до керівництва КНП «КДЦ» щодо поновлення на роботі в стоматологічне відділення по вулиці Закревського, 81/11 і те, що позивачка є матір'ю одиначкою, яка потребує поваги та дбайливого ставлення, задля відновлення справедливого балансу, суд вважає, обґрунтованою вимогу позивачки про поновлення на роботі, саме на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення, що знаходиться за адресом: м.Київ, вулиця Закревського, 81/1.

Водночас, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги 1) та 2) є нерозривно пов'язані з вимогою про поновлення на роботі, і тому, суд не знайшов підстав для відокремлювання даних вимог, від задоволеної вимоги, оскільки це одна із підстав, яка встановлена судом для задоволення вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1

Також, враховуючи задоволення позовної вимоги щодо поновлення на роботі, суд вважає логічним задовольнити вимоги про видачу Наказу щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення, що знаходиться за адресом: м.Київ, вулиця Закревського, 81/1 та надання затвердженого графіку роботи стоматолога - терапевта, ознайомити з посадовою інструкцією, провести інструктаж, затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15, забезпечити належними умовами для роботи стоматологом - терапевтом, виходячи з такого.

Стаття 24 КЗпП України передбачає, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 29 КЗпП України обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Стаття 153 КЗпП України передбачає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, тому відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.

Це зазначено і в правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435 цс15, відповідно якої за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стосовно вимог позивача, а саме: 11) та 12) до Департаменту Державної виконавчої служби МЮУ, суд вважає за необхідне зазначити, що дані вимоги за своєю правовою природою є вимогами пов'язаними з визначенням способу та порядку виконання рішення суду, а тому задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 34 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції, ст.14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За ст.124 ч.5 Конституції України, ст.14 ч.1 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, зокрема, ст. 382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

У випадку невиконання рішення суду добровільно, воно підлягає виконанню у примусовому порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Завершальною стадією судового провадження на підставі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Заявлені позивачем вимоги, а саме: 11) щодо забезпечення присутність представників Державної служби України з питань праці, Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської державної адміністрації під час поновлення ОСОБА_1 на роботі є неналежним способом захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, виходячи з такого.

Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської державної адміністрації здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Департамент охорони здоров'я, затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради 13.12.2013 №2254 у новій редакції від 27.12.2017 №1694.

Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству охорони здоров'я України, є головним розпорядником коштів бюджету міста Києва по галузі "Охорона здоров'я".

Основними завданнями Департаменту є: Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я на території міста Києва. Управління підприємствами, установами та організаціями галузі охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, організація їх кадрового, матеріально-технічного та методичного забезпечення. Прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я на території міста Києва та нормативне забезпечення населення медико-санітарною допомогою. Здійснення заходів, спрямованих на запобігання та ліквідацію інфекційних захворювань, епідемій. Організація роботи органів медико-соціальної експертизи, закладів судово-медичної та судово-психіатричної експертизи. Забезпечення виконання актів законодавства у сфері охорони здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів та технологій.

Відповідно до зазначеного Положення не передбачено здійснення функції виконання рішень суду.

Згідно із ст.16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Стаття 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачає, що Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є: 1) надання адміністративних послуг; 2) здійснення державного нагляду (контролю); 3) управління об'єктами державної власності; 4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; 5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Отже суд зазначає, що Державна служба України з питань праці, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської державної адміністрації не наділені повноваженнями щодо поновлення на роботі (участі у поновленні, тощо) на підставі судових рішень та не здійснюють посередництво між роботодавцем та працівником у трудових відносинах між ними.

Водночас, згідно із частин 6, 8, 9 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 на Держпрацю відповідно до покладених на неї завдань, а саме: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України передбачає, що Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно із ст. 260 КЗпП України, Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Отже у зв'язку з тим, що відповідачем Комунальним некомерційним підприємством "Консультативно - діагностичний центр" Деснянського району м. Києва систематично порушується законодавства про працю України, а Державна служба України з питань праці здійснює Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, суд вважає за потрібним покласти контроль за виконанням законодавства про працю України Комунальним некомерційним підприємством "Консультативно - діагностичний центр" Деснянського району м. Києва щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення, що знаходиться за адресом: м.Київ, вулиця Закревського, 81/1.

Стосовно позовної вимог 10) про стягнення моральної шкоди, суд задовольняє її повністю, виходячи с такого.

Згідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності ( втому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушені стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно приписів ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд наголошує, що будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Відповідно до вимог ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або повноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення того законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, що містить п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, якщо право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, положень Цивільного кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Зважаючи на те, що позивачку постійно звільняють з роботи з порушенням встановленого законом порядку та приймаючи до уваги, що вказане порушення її законних прав призвело до моральних страждань, суд вважає, що такими діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.08.2017 у справі №754/9059/16-ц стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07.06.2018 стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Таким чином, врахувавши обставини справи, характер та глибину моральних страждань позивачки, їх тривалість та доведеність в суді, суд вважає достатнім і допустимим для відшкодування моральної шкоди буде сума в 177700(сто сімдесят сім тисяч сімсот гривень) 00коп.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення вимог ОСОБА_1

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2686,64грн.

Враховуючи Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2019 року про виправлення описки у вступній та резолютивній частинах рішення, суд вважає за потрібним у повному рішенні резолютивну частини викласти з урахуванням виправлення.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексу законів про працю України, статтями 23, 277 Цивільного кодексу України, статтями 5, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 274, 279, 280, 281, 354, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно - діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державної служби України з питань праці, Департаменту охорони здоров'я з Київської міської державної адміністрації, третя особа: Міністерство охорони здоров'я про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулиця Закревського, 81/1.

Видати Наказ щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулиця Закревського, 81/1 та надати затверджений графік роботи стоматолога - терапевта, ознайомити з посадовою інструкцією, провести інструктаж, затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15, забезпечити належними умовами для роботи стоматологом - терапевтом.

Контроль за виконанням законодавства про працю України Комунальним некомерційним підприємством "Консультативно - діагностичний центр" Деснянського району м. Києва щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта стоматологічного відділення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулиця Закревського, 81/1 покласти на Державну службу України з питань праці.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно - діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 177700(сто сімдесят сім тисяч сімсот гривень) 00коп.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно - діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь держави судовий збір в розмірі 2686,64грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, код ЄДРПОУ 26188308, місцезнаходження: м.Київ, вул. Закревського, 81/1.

Відповідач: Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, 73.

Відповідач: Державна служба України з питань праці, код ЄДРПОУ 39472148, місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна, 14.

Відповідач: Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 02012906, місцезнаходження: м.Київ, вул. Прорізна, 19.

Третя особа: Міністерство охорони здоров'я України, код ЄДРПОУ 00012925, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, 7.

Повний текст складено та підписано 18 січня 2019 року.

Суддя В.В. Бабко