Рішення № 79304073, 21.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/19590/2018

провадження № 2/755/161/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування», про стягнення суми страхової виплати та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування» (далі - ПрАТ «СК «Планета страхування») на користь позивача на виконання Договору добровільного страхування життя № 1321/1207-3 від 07.12.2007 року грошові кошти в розмірі 234 529,77 грн., з яких: 228 300,00 грн. - страхова виплата; 6 229,77 грн. - 3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.12.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПрАТ «СК «Планета страхування» було укладено Договір добровільного страхування життя № 1321/1207-3 на умовах, визначених в «Правилах добровільного страхування життя», які було затверджено Головою Правління ЗАТ «СК «Планета Страхування» 22.06.2004 року. Додатковою угодою від 15.02.2011 року до Договору було внесено зміни, за якими позивач зобов'язався сплачувати страхові платежі (внески, премії) у встановлені відповідачем терміни та виконувати інші умови Договору. Істотними умовами Договору визнано: страхову суму у розмірі 6 837,00 євро; строк дії договору страхування 10 років. Термін дії страхового випадку закінчився 06.12.2017 року. Однією з умов Договору було визначено виплату гарантованої страхової суми у разі настання страхового випадку - дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії страхового захисту. У грудні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку - дожиття застрахованої особи до закінчення дії Договору. Ураховуючи умови Договору відповідач 26.12.2017 року склав Страховий акт до Договору добровільного страхування життя № 1321/1207-3 від 07.12.2007 року, відповідно до якого розмір страхових виплат мав скласти 228 300,00 грн. Однак відповідач в порушення п.п. 9.4.3.1 Правил не здійснив на користь позивача виплату страхових сум, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

20.12.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування», про стягнення суми страхової виплати та 3% річних, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 38-40)

Відповідач ПрАТ «СК «Планета страхування», отримавши 26 грудня 2018 року копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду від 26 грудня 2018 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положення частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Згідно роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року № 5 (із змінами), вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов'язання продавців, виготівників, виконавців.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Одним із видів добровільного страхування є страхування життя.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Як убачається з матеріалів справи, 07.12.2007 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Планета страхування» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного страхування життя № 1321/1207-3, на умовах, визначених Правилами добровільного страхування життя.

15.02.2011 року між Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору добровільного страхування життя № 1321/1207-3, за умовами якого позивач зобов'язався сплачувати страхові платежі (внески, премії) у встановлені відповідачем терміни та виконувати інші умови Договору. Істотними умовами Договору визнано: страхову суму у розмірі 6 837,00 євро; строк дії договору страхування 10 років.

26.12.2017 року страховиком ПрАТ «СК «Планета страхування» та ОСОБА_1 у зв'язку з настанням страхового випадку «дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування», склали та підписали Страховий акт про настання страхового випадку, що стався 06.12.2017 року у зв'язку із «дожиттям застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування». Страхова виплата має бути здійснена протягом 12 місяців та складає: 6 891,00 євро, що станом на день складення Акту становить 228 300,00 грн.

Згідно умов Страхового акту від 26.12.2017 року виплата здійснюється не пізніше останнього дня місяця, у якому має бути здійснено виплату. Сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов'язання по здійсненню страхової виплати, страховик сплачує вигодонабувачу пеню у розмірі 0,02 відсотки за кожен день затримки виплати від несплаченої своєчасно суми, що сталася з вини страховика. Інші види відповідальності за порушення зобов'язань не передбачаються. Графік виплат буде складено з врахуванням загальної страхової виплати поділеної рівними частинами на 12 місяців. Виходячи із страхового акту. Зобов'язання страховика можуть виконуватись іншими частинами, виходячи із платоспроможності Товариства. Зобов'язання по здійсненню повної страхової виплати повинні бути виконані не пізніше дванадцятого місяця з дня початку виникнення зобов'язань по здійсненню страхової виплати за Договором добровільного страхування життя.

Відповідно до п. 9.4.3 Правил добровільного страхування життя, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку протягом 15 днів, не враховуючи вихідних та святкових днів (якщо інше не передбачено Договором страхування), із дня підписання страхового акту прийняти рішення про страхову виплату або про відмову у страховій виплаті. Страховий акт складається протягом 15 днів з дня отримання документів, що необхідні для здійснення страхової виплати.

Згідно п.п. 9.4.3.1 Правил добровільного страхування життя, страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату протягом 15 днів, не враховуючи вихідних та святкових днів, з дня прийняття рішення про страхову виплату. У випадку відстрочення страхової виплати у такий же термін письмово повідомити про це заявника на виплату з обґрунтуванням причин відстрочення. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику або вигодо набувачу неустойки, розмір якої визначається умовами Договору страхування.

Відповідно до положень ч. 1 статті 26 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства та законодавства про захист прав споживачів в сфері добровільного страхування життя, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхової виплати, нарахованої відповідачем відповідно до Страхового акта від 26.12.2017 року у розмірі 6 891,00 євро, що станом на 26.12.2017 року за офіційним курсом НБУ становило 228 300,00 грн., - оскільки позивачем на виконання Договору добровільного страхування життя № 1321/1207-3 від 07.12.2007 року та у зв'язку із настанням страхового випадку «дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування», що настав - 06.12.2017 року, було надано передбачені Договором документи та заяву про виплату страхового відшкодування, про що сторонами 26.12.2017 року складено Страховий акт про настання страхового випадку, за яким відповідач як страховик за Договором зобов'язався здійснити нараховану цим Актом суму страхового відшкодування рівними частинами не пізніше дванадцятого місяця, з дня початку виникнення зобов'язань, порушення якого є підставою звернення позивача з даним позовом до суду. При цьому відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування обставин дотримання позивачем як страхувальником умов Договору страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Так, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має ураховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, встановивши порушення відповідачем зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по виплаті страхового відшкодування у розмірі 6 229,77 грн. - 3% річних від суми основного боргу.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування», про стягнення суми страхової виплати та 3% річних, підлягає до задоволення, та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суму страхового відшкодування на виконання Договору добровільного страхування життя № 1321/1207-3 від 07.12.2007 року - у розмірі 228 300,00 грн., та 3% річних від суми основного боргу - у розмірі 6 229,77 грн., а всього на загальну суму 234 529,77 грн.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 345,30 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 6, 26 Закону «України «Про страхування», ст.ст. 1-9 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 6, 11, 14, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування», про стягнення суми страхової виплати та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування ( код ЄДРПОУ 32827253, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, б. 11, корпус «Ж», офіс 402, ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на виконання Договору добровільного страхування життя № 1321/1207-3 від 07.12.2007 року страхову суму у розмірі 228 300,00 грн., 3% річних від суми основного боргу у розмірі 6 229,77 грн., судовий збір у розмірі 2 345,30 грн., а всього на загальну суму 236 875 (двісті тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) 07 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 січня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган