Ухвала суду № 79304041, 25.09.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/1926/18

№1-кп/755/661/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

"25" вересня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження № 12014100040005732 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Казахстан, м. Чимкент, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, маючого дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Грекової С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність на даний час продовження ОСОБА_1 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, розгляд провадження не закінчено, може впливати на потерпілих, перебуваючи на свободі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки є неодноразово судимий, не має стабільного джерела прибутку, обвинувачується у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що розуміє, що він вчинив кримінальні правопорушення і є вже неодноразово судимим, але прохав змінити йому запобіжний захід, на такий, що не пов'язаний з тримання під вартою, - домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про обрання чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються дані про особу ОСОБА_1, офіційно ніде не працює, неодноразово засуджений за злочини проти власності, що може свідчити про його схильність до скоєння злочину, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими, може ухилятися від суду, впливати на потерпілих, свідків, тому з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

Також, у судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії, який, закінчується, однак, на даний час, у зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об'єктивних передумов.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Так, у цьому кримінальному провадженні, строк тримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі, визначені КПК України, є необхідною мірою в ньому з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю Республіки Казахстан, м. Чимкент, українцю, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючому, маючому дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимому, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 25 листопада 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя