Ухвала суду № 79302853, 18.01.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/4699/13-к

Провадження №1-кп/752/60/19

У Х В А Л А

18.01.2019 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Єсауленко М.В.,

суддів - Бондаренко Г.В., Валігури Д.М.,

при секретарі - Царанковій (Лукіяник) Д.В.,

під час підготовчого судового засідання з розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, обвинувачених у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 12, 13 частини 2 статті 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Швеця Т.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників Макаренко В.П., Нагули О.О., Оверчук Ю.О,

ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_8,

встановила:

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Зазначеним особам інкримінується кримінальні правопорушення, які органом досудового розслідування кваліфіковані за п.п. 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: умисні з корисливих мотивів вбивства ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які відбувалися за попередньою змовою, а також особами, які раніше вчинили умисне вбивство.

Під час підготовчого судового засідання, враховуючи закінчення строку раніш обраних відносно обвинувачених запобіжних заходів, прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченим існуючих мір запобіжних заходів. Так, обґрунтовуючи вимоги щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 строку тримання під вартою, посилався на тяжкість інкримінованих обвинуваченим дій, що, на його думку, свідчить про ступінь їх суспільної небезпеки, а також ризики ухилення від суду, незаконного впливу на недопитаних свідків, вчинення нового злочину і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Можливість застосування щодо обвинувачених менш суворого запобіжного заходу не розглядає, посилаючись на попередні порушеннями ОСОБА_12 та ОСОБА_2 обов'язків, покладених на них судом, які стали підставою зміни їм запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою. Просить продовжити термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Обвинуваченому ОСОБА_3 просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, обґрунтовуючи це тяжкістю пред'явленого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: впливу на недопитаних свідків, вчинення нового злочину, ухилення від суду. Вважає, що застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, що, на його думку, пов'язано з інтересами безпеки суспільства і окремих учасників кримінального провадження

Потерпілий ОСОБА_8 клопотання прокурора підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти продовження йому терміну дії домашнього арешту заперечував. Посилався на те, що ризики, зазначені прокурором, є неаргументованими і абстрактними, що також, на його думку, приводить до формування думки суспільства щодо його суспільної небезпеки. Просив змінити обраний щодо нього запобіжний захід на особисте зобов'язання з носінням електронного засобу контролю із забороною виїзду за межі міста проживання. Заперечував проти задоволення клопотань прокурора, просив задовольнити клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - Нагула О.О., змінивши своє клопотання про збільшення часів перебування його підзахисного поза домашнім арештом, підтримав вищезазначене клопотання ОСОБА_3 Заперечував проти задоволення клопотань прокурора, просив задовольнити клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора про продовження йому терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував. Пояснив суду, що він порушив правила домашнього арешту одноразово. Наполягав на тому, що таке порушення було фактично вчинено з дозволу працівників поліції. Просив змінити обраний відносно нього запобіжний захід на домашній арешт, запевняючи суд про подальше належне виконання ним умов перебування під домашнім арештом. Заперечував проти задоволення клопотань прокурора, просив задовольнити клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх захисників.

Захисник ОСОБА_1 - Макаренко В.П. проти клопотання прокурора про продовження її підзахисному строку тримання під вартою заперечувала. При цьому посилалася на те, що ОСОБА_1, який має постійне місце проживання, де мешкає разом із матір'ю, зробив висновки та зобов'язується у подальшому не порушувати умови домашнього арешту, який просила обрати щодо її підзахисного. Заперечувала проти задоволення інших клопотань прокурора, посилаючись на необґрунтованість та декларативність вимог, підтримала клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти клопотання прокурора про продовження йому терміну дії запобіжного заходу заперечував. Посилаючись на те, що Європейський суд з прав людини (далі за текстом «ЄСПЛ»), який 28.06.2018р. ухвалив рішення по справі «Бондаренко та інші проти України», встановив порушення його прав і свобод, констатувавши тривалість його перебування під вартою як таку, що вийшла за межі розумного строку, незаконне позбавлення його свободи, вважає, своє тримання під вартою незаконним. Також вважає, що порушення ним умов цілодобового домашнього арешту (обвинувачення у якому він та його захист не могли спростувати за відсутності достатнього для цього часу), не могло бути підставою для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою, при цьому посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Лавентс проти Латвії», «ДаКоста Сильва проти Іспанії», якими запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту був прирівняний до позбавлення волі у розумінні статті 5 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що застосування щодо нього навіть цілодобового домашнього арешту, порушує його права, оскільки, на його думку, після ухвалення відносно нього ЄСПЛ рішення, держава-відповідач, у особі суду, повинна поновити його права, відновивши його становище до того стану, яке існувало до такого порушення. Просить виконати вищенаведене рішення ЄСПЛ, поновивши його права і свободи, змінивши міру запобіжного заходу щодо нього з тримання під вартою на домашній арешт у період з 23 год. по 6 год. Заперечував проти задоволення інших клопотань прокурора, підтримав клопотання ОСОБА_3 і ОСОБА_14 та їх захисників.

Захисник ОСОБА_2 - Йолкін В.І. проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував. Вважає, що суд, помістивши його сина у СІЗО, допустив порушення прав останнього та проігнорував висновки ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Бондаренко та інші проти України» визнав порушення прав його сина та зобов'язав їх поновити. Посилаючись на висновки рішення ЄСПЛ, які викладені за результатами розгляду справи «Манчіні проти Італії», вважає незаконним застосування щодо його підзахисного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Порушення ОСОБА_2, умов перебування цілодобового домашнього арешту, яке сталося 17.09.2018р., обґрунтовує раптовим погіршенням стану його здоров'я, що змусило його сина залишити квартиру та сісти за кермо. Вважає, що прокурор, спрямовуючи в суд такі клопотання, позбавляє його сина здійснювати захист, тим самим порушуючи принцип рівності сторін та змагальність процесу. Вважає, що суд незаконно та без достатніх на то підстав, змінив ОСОБА_2 запобіжний захід, тим самим порушив прецедентне право Конвенції з прав людини та осовоположних свобод, в якій сформульовані загальні підстави для тримання під вартою, та в яких не йдеться про порушення умов домашнього арешту. Також посилався на порушення порядку звернення прокурора до суду з таким клопотанням і ненаданням достатнього часу для здійснення захисту від висунутих прокурором обвинувачень. Окрім того, звернув увагу на порушення правил підсудності дійсного кримінального провадження, яке вважає таким, що не підсудне Голосіївському районному суду м. Києва. Посилаючись на необхідність соціальної адаптації його сина, відновлення здоров'я, надання допомоги рідним та працевлаштування просить застосувати домашній арешт у період з 22 год. по 7 год. Заперечував проти задоволення інших клопотань прокурора, підтримав клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_14 та їх захисників.

Захисник ОСОБА_2 - Оверчук Ю.О. проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження її підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечувала. Зазначила як про безпідставність вимог прокурора, так і про їх нелогічність. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов'язаний із позбавленням волі, посилаючись на значний об'єм обставин, що позитивно характеризують ОСОБА_2, мінімізацію ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів. При цьому зазначила, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, має стійкі соціальні зв'язки, тому зазначені прокурором ризики переховування від правосуддя вражає маловірогідними, а твердження щодо побоювання суворості покарання за інкримінований злочин - декларативним твердженням. Обґрунтовуючи мінімізацію ризиків посилається на тривалість попереднього тримання під вартою, а також тривалість судового провадження, яке було розпочате 21.05.2013р. Твердження прокурора щодо: можливості переховування вважає таким, що носить абстрактний та декларативний характер, незаконного впливу на учасників процесу - недоведеним, можливості вчинити інші кримінальні правопорушення - бездоказовим. Підтримала доводи ОСОБА_2 та іншого захисника, і, уточнивши в судовому засіданні вимоги, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт у певний період доби. Заперечувала проти задоволення інших клопотань прокурора, підтримала клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_14 та їх захисників.

Прокурор та потерпілий проти задоволення клопотань обвинувачених та їх захисників заперечували.

Суд, вислухавши доводи та аргументи учасників провадження щодо заявлених ними клопотань, дослідивши аргументи, викладені в письмових клопотаннях та данні, що містяться в доповненнях до них, дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Так ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2018 року та 06.12.2018р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, у зв'язку з порушенням останніми обов'язків, покладених на них ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.10.2018 року.

Враховуючи, що підставою для зміни обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_14 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, стало умисне порушення зазначеними особами покладених на них судом обов'язків, а саме: самовільне залишення житла, яке їм було заборонено залишати без дозволу суду, про що неодноразово наголошувалося в судових засіданнях та про можливі наслідки вчинення таких дій було зазначено безпосередньо у рішенні суду, а також наступні дії ОСОБА_2, що полягали у неналежному виконанні рішення суду про взяття його під варту та вчинення дій, що призвели до невчасного виконання рішення, що в цілому призвело до відновлення певної суспільної напруги та хвилювань щодо дійсного кримінального провадження, суд вважає, що ризик переховування ОСОБА_2 і ОСОБА_14 від суду є наявним і доведеним. Окрім того, надані захисниками ОСОБА_2 та ним особисто доводи щодо вимушеності вчинення дії із залишення житла, які вони обґрунтовують раптовим погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2, суд вважає такими, що не можуть свідчити про доцільність і обґрунтованість їх вчинення, в тому числі із використанням транспортного засобу. До такого висновку суд також дійшов, враховуючи невелику відстань від місця проживання ОСОБА_2 та місця його зупинення працівниками поліції та місця, де раптово погіршився стан здоров'я його батька, про яку вони самі зазначають, а також наявність інших рідних, які були викликані ОСОБА_2 і які у подальшому таку допомогу надали, про що було зазначено безпосередньо у судовому засіданні. Наявність рішення ЄСПЛ також не може розглядатися ОСОБА_2 та його захисниками, як безумовна підстава для невиконання національного рішення суду, яке є чинним, та яким на особу покладений відповідний обов'язок.

Колегія суддів, здійснюючи повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 132, ч.2 ст.177, ст. 178, 194 КПК України, вважає вищенаведений ризик переховування від суду, разом із наявною обґрунтованою підозрою, яка ґрунтується на фактах і інформації, що викладена в обвинувальному акті (хоча і пред'явленому органом досудового розслідуванням в жовтні 2015р.), такими, що дають підстави для продовження забезпечення дійсного кримінально провадження таким видом заходу як: запобіжний захід відносно обвинувачених.

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи захисту щодо попереднього тривалого перебування обвинувачених під вартою, яке рішенням ЄСПЛ, постановленим у справі «Бондаренко та інші проти України», визнано таким, що вийшло за межі розумного строку, посилання на те, що порушення визначених судом обов'язків не носило систематичного характеру, сплив значного проміжку часу від подій, які передували пред'явленню обвинувачення, і вважає такими, що надають можливість застосувати альтернативний запобіжний захід ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт щодо всіх обвинувачених. При цьому суд вважає передчасними необґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_15 щодо відсутності з його боку порушень, покладених на нього судом обов'язків, як безумовну підставу для застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту і покладення лише особистого зобов'язання.

Суд, дослідивши аргументи, викладені у клопотаннях захисників та обвинувачених, які були предметом розгляду у дійсному судовому засіданні, враховуючи принцип рівності сторін і змагальності процесу, вважає доведеним наявність у обвинувачених міцних соціальних зв'язків, постійних місць проживання, їх бажання щодо працевлаштування. Вказані обставини, а також ненадання прокурором у розпорядження суду будь-яких доказів на підтвердження наявності саме таких ризиків, які б були підставою продовження ОСОБА_2 і ОСОБА_14 такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, дають суду підстави обрати обвинуваченим такий запобіжний захід як домашній арешт із забороною залишати місце проживання у певний період доби, а саме: з 21 години до 8 години із одночасним покладенням на них обов'язків, встановлених п. п. 1, 2, 4, 8, 9 ч.5 ст. 194 КПК України. Такий запобіжний захід, крім іншого, спрямований на виконання рішення ЄСПЛ по справі «Бондаренко та інші проти України» в частині поновлення прав і свобод обвинувачених, та дозволить останнім соціально адаптуватися, а також реалізовувати інші права

Керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 181, 184, 193, п. п. 1, 2, 4, 8, 9 ч.5 ст. 194, 195, 196, 197, 198, 200, 201, ч.3 ст. 315, ст. 331, 350 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

прокурору у задоволені клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 існуючих мір запобіжного заходу відмовити.

Клопотання обвинувачених та їх захисників задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 із тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби на 60 днів до 18.03.2019р., звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу суду у певний період доби, а саме: з 21 години до 8 години.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- у разі наявності, здати паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 із тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби на 60 днів до 18.03.2019р., звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Заборонити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_3, без дозволу суду у певний період доби, а саме: з 21 години до 8 години.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 на наступні обов'язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- у разі наявності, здати паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком до 18.03.2019 року включно обвинуваченому ОСОБА_3.

Заборонити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_2, у певний період доби, а саме: з 21 години до 8 години.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- у разі наявності, здати паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що, в разі невиконання покладених на них судом вищевказаних обов'язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебувають під домашнім арештом, мають право з'являтись в їх житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань.

Копію ухвали направити до органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для виконання.

Зобов'язати орган внутрішніх справ негайно повідомити Голосіївський районний суд м. Києва про постановку обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на облік та застування відносно них електронних засобів контролю.

Копію ухвали направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.В. Єсауленко

Судді Г.В. Бондаренко

Д.М. Валігура