Вирок № 79302592, 21.01.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9132/18

Провадження № 1-кп/727/42/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

Судді Слободян Г.М..

при секретарі судових засідань Ільчук М.В.

за участю сторони обвинувачення:

- прокурора Соловей О.В.

- потерпілої ОСОБА_2

за участю сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника Макогон М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 приміщення Шевченківського райсуду м. Чернівці справу з обвинувальним актом в рамках кримінального провадження №12018260040001389 від 20 червня 2018 року по обвинуваченню: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, одруженого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого (остання судимість) вироком від 27.04.2017р.Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 185, ст. 70 ч.4 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців, звільнився 04.05.2018 по відбуттю строку покарання, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 19.06.2018р. близько 11 години 30 хвилин, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи у приміщенні магазину розташованого за адресою по вул. Головній, 220В в м. Чернівці, у якому проводились ремонтні роботи, де діючи умисно, протиправно, повторно таємно викрав мобільний телефон «Xiaomi Mi4C» чорного кольору вартістю 5000 грн., в чорному чохлі із сім-карткою НОМЕР_1, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять. Після вчинення крадіжки з місця вчинення злочину пішов, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим своїми умисними протиправними діями спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні, між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідно заявлено клопотання про затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, укладеної 09 січня 2019 року.

При розгляді вищенаведеної угоди, в порядку вимог ст. 474 КПК України, встановлено, що угода між потерпілою стороною і обвинуваченим 09.01.2019 року, укладена на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, на умовах того, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину за пред»явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин наведених вище; розкаявся у скоєному кримінальному правопорушенні; шкоду завдану злочином в повному обсязі потерпілій відшкодував.

В судовому засіданні надав покази про те, що дійсно ним 19.06. 2018 року біля 10-11 годин було вчинено крадіжку мобільного телефону «Xiaomi Mi4C» чорного кольору, коли він перебував в приміщенні магазину по вул.. Головній в м. Чернівці, саме д у нього і виник умисел на викрадення чужого майна. Пояснив, що телефон продав, а отримані від продажу телефону кошти витратив на власні потреби; крім наведеного пояснив, що потерпілій завдані матеріальні збитки було повністю відшкодовано.

Сторони угоди погодились з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України та узгодили до призначення покарання останньому у виді арешту строком на три місяці.

На момент підписання 09.01.2019р. угоди про примирення потерпіла та обвинувачений розуміли наслідки укладення такої угоди, згідно ст.473 КПК України, підстави оскарження обвинувального вироку в апеляційному порядку (ст.394 ч.3 п.2) КПК України) та касаційному порядку (ст.424 ч.3 п.2) КПК України), про що їм було роз'яснено і в засіданні та підтверджено сторонами угоди.

Обвинувачений ОСОБА_3, відмовився від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.5 п.1 КПК України, а потерпіла ОСОБА_2 погодилася із тим, що буде позбавлена права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вказане вище кримінальне правопорушення (крім випадку невиконання обвинуваченим умов угоди) і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, про що підтвердила в засіданні.

В судовому засіданні також було установлено, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання ним угоди від 09.01.2019 року про примирення (ст.476 КПК України) потерпіла ОСОБА_2 має право упродовж строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності звернутися до суду із клопотанням про скасування вироку і вимагати судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Дана вимога закону була роз»яснена сторонам угоди в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання ним угоди від 09.01.2019 року є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 - 1 КК України.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 19.06. 2018 року будучи в магазині по вул.. Головуній в м. Чернівці, в неї було викрадено обвинуваченим мобільний телефон чорного кольору марки «Xiaomi Mi4C» вартість якого становила 5000 грн. і саме на цю суму фактично їй було спричинено збитки, які обвинувачений відшкодував і зазначила, що вона добровільно уклала з обвинуваченим ОСОБА_3 угоду про примирення, просила останнього суворо не карати, вказавши в показах, що міра покарання три місяці арешту узгоджена з обвинуваченим відповідає на її думку вчиненому і особі ОСОБА_3

В судовому засіданні потерпіла і обвинувачений підтвердили факт примирення між собою, просять затвердити укладену 09.01.2019 між ними угоду та призначити погоджене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ст. 185 ч.2 КК України у виді арешту строком на три місяці.

Сторона обвинувачення - прокурор Соловей О.В. в засіданні не заперечувала проти кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 2 КК України, однак заперечила узгоджену сторонами угоди міру покарання, питання по затвердженню угоди заперечуючи, віднесла на розсуд суду, мотивуючи доводи заперечення щодо угоди тим, що міра покарання не відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_3, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини.

Судом крім наведеного також з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє своє право на судовий розгляд, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Також з'ясовано у потерпілої, що вона розуміє наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, за пред»явленим йому обвинуваченням - ч.2 ст. 185 КК України визнав повністю, визнав обставини пред»явленого йому обвинувачення, розкаявся у вчиненому; збитки завдані злочином повністю потерпілій ОСОБА_2 відшкодував, претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого з боку останньої не має, що відповідно було підтверджено ОСОБА_2 в засіданні.

Судом встановлено, що укладення 09.01.2019 року угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що фактично сторонами угоди було підтверджено і в судовому засіданні.

Також, встановлено, що угода про примирення між потерпілою і обвинуваченим від 09.01.2019 року відповідає вимогам закону та змісту, в рамках ст. 471 КПК України. Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, суд вірно кваліфікує за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно і вважає, що вона не підлягає іншій кваліфікації, у тому числі за більш тяжке кримінальне правопорушення, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення цієї угоди про примирення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, досліджені матеріали кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, а саме що обвинувачений раніше притягувався за аналогічні злочини до кримінальної відповідальності; відшкодував шкоду потерпілій, відсутність претензій матеріальної морального характеру з боку ОСОБА_2, на обліках в психіатричній лікарні не перебуває, перебуває на обліку в наркологічному диспансері з 2016 року, не працює офіційно, має постійне зареєстроване місце проживання за яким задовільно характеризується.

Крім наведеного, враховуються умови угоди про примирення, укладеної 09.01.2019 року між потерпілою та обвинуваченим, узгоджену сторонами угоди міру покарання.

Обставинами, що в силу вимог ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття у вчиненому та відшкодування потерпілій завданої злочином матеріальної шкоди.

Обставин, що згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі узгодженої 09.01.2019 року сторонами угоди, міри покарання суд вважає, що слід призначити ОСОБА_3, з урахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, думки потерпілої ОСОБА_2 про призначення покарання останньому не суворого, яке буде для обвинуваченого необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд, враховуючи наведене вище, а також ступінь тяжкості і обставини злочину, із урахуванням і вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якими визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права, із врахуванням практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява №10705/12).

Суд, відзначив, що при оцінці доказів, суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Речові докази підлягаю вирішенню в порядку вимог ст.100 КПК України; процесуальні витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Заходи кримінального забезпечення застосовані до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою слід залишити до вступу вироку у законну силу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 318, 337, 345, 350 468, 471, 473- 476 КПК України, суд УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 09.01.2019 року між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим за ст. 185 ч.2 КК України - ОСОБА_3.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у вигляді арешту, строком на три місяці.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання засудженого ОСОБА_3, т.б. з 18.12. 2018р.

Міру запобіжного заходу застосовану судом до ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити застосовану у вигляді тримання під вартою.

Речовий доказ за постановою слідчого (а.с. к.п. 33, 34) від 10.07. 2018 року - СД диск з записами на яких зображено момент вчинення злочину - залишити в матеріалах кримінального провадження №12018260040001389 від 20 червня 2018 року.

На вирок може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України, зокрема: засудженим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без їх згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення їм наслідків укладення угоди; потерпілим з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 цього Кодексу; стороною обвинувачення - прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку невідкладно вручити стороні обвинувачення, стороні захисту.

Суддя Слободян Г.М.