Ухвала суду № 79302350, 21.01.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/55/19

Провадження № 1-кс/712/93/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Таран А.І.

прокурора Овсієнко В.В., Шляхова А.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 про скасування повідомлення про підозру від 08.10.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 зі скаргою про скасування повідомлення про підозру від 08.10.2018 року.

Обґрунтування оскарження повідомлення про підозру від 08.10.2018 року, винесененого прокурором Черкаської області Овчаренком С.А. в порядку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України мотивують наступним.

04.10.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 351 КК України, у кримінальному проваджені № 42018251010000141 від 23.08.2018 року. Повідомлення про підозру від 04.10.2018 року підписав прокурор Черкаської області Овчаренко С.А., а повідомлення за його дорученням здійснив 04.10.2018 року керівник Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4

08.10.2018 року прокурор Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_5 об’єднав дане кримінальне провадження з кримінальним провадженням № 4200172510000000201 від 29.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, присвоївши єдиний номер № 4200172510000000201.

08.10.2018 року прокурор Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_5 визначив підслідність об’єднаного кримінального провадження за слідчим відділом Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.

08.10.2018 року за дорученням прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. керівником Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4 було повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 351 та ч. 2 ст. 364 КК України. Повідомлення про підозру від 08.10.2018 року підписав прокурор Черкаської області Овчаренко С.А.

В об'єднаному кримінальному провадженні № 4200172510000000201 від 29.08.2017 року, відомості про яке внесено до ЄРДР до внесення змін до ст. 303 КПК України, 04.10.2018 року було оголошено про підозру ОСОБА_3 в кримінальному провадженні проваджені № 42018251010000141 від 23.08.2018 року, тобто після внесення змін до ст. 303 КПК України, яке об’єднано з первинним кримінальним провадженням, датованим 29.08.2017 року. Предметом даної скарги в тому числі є оскарження підозри в частині кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 351 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 23.08.2018 року.

Черкаський міський голова відноситься до спеціальної категорії суб’єктів, яким повідомлення про підозру здійснюється за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 481 КПК України, в якій чітко та прямо зазначено, що письмове повідомлення про підозру міському голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Оскільки повідомлення про підозру від 08 жовтня 2018 року підписано прокурором Черкаської області Овчаренком С.А. і саме він в силу вимог ст. 481 КПК України повинен був здійснити дану процесуальну дію. Передоручення зазначених повноважень законом не передбачено.

З вище викладеного вважають, що фактично такої процесуальної дії як здійснення повідомлення про підозру Черкаському міському голові ОСОБА_3 08.10.2018 року у відповідності до вимог ст. 481 КПК України прокурором Черкаської області не здійснено, а відтак ОСОБА_3 не повідомлено про підозру у передбачений законом порядок, внаслідок чого сама підозра є необґрунтованою. Відсутність належним чином здійсненого повідомлення про підозру унеможливлює здійснення слідчим суддею оцінки об'єктивності твердження про обґрунтованість підозри, оскільки фактично ОСОБА_3 на теперішній час не має статусу особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, не має статусу підозрюваної і відносно неї не здійснюється публічного кримінального переслідування.

Окрім того, в частині здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, вважають, що воно вручено не вповноваженою особою та саме повідомлення про підозру підписане також не уповноваженою на те Законом особою - прокурором Черкаської області Овчаренко С.А., оскільки порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України - підслідність.

Як вбачається з повідомлення про підозру, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України було скоєно ОСОБА_3 як Черкаським міським головою (тобто службовою особою місцевого самоврядування) 20.07.2017 року та задекларована шкода складає 447436,25 грн., що у 559 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України досудове розслідування у даному кримінальному провадженні мають здійснювати лише детективи Національного антикорупційного бюро України.

Підписання даного повідомлення про підозру прокурором області є незаконним, так як суперечить вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру».

ОСОБА_3 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42017250000000201 від 29.08.2017 року, яке знаходиться в провадженні слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.

Також вказують на необґрунтованість оголошеної ОСОБА_3 підозри, в частині підозри за ч. 1 ст. 351 КК України, адже в описаних прокурором діях міського голови заздалегідь відсутня об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 351 КК України, а ОСОБА_3 при даних обставинах не є суб’єктом цього злочину. Крім того вважають необґрунтованою підозру також в частині ч.2 ст. 364 КК України..

Просять скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 08.10.2018 року у кримінальному провадженні № 42017250000000201 від 29.08.2017 року, за підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 351 та ч. 2 ст. 364 КК України. Зобов’язати уповноважену особу з числа процесуальних керівників групи прокурорів або слідчих внести відповідні зміни до Єдиного реєстру досудових розслідувань по даному кримінальному провадженню № 42017250000000201 від 29.08.2017 року шляхом виключення відомостей в частині повідомлення про підозру ОСОБА_3.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги поданої в інтересах ОСОБА_3 та скасування підозри, посилаючись на те, що кримінальне провадження порушено 29.08.2017 року та не може бути оскарженим відповідно до п. 10 ст. 303 КПК України, оскільки набрання чинності щодо внесення змін у ст. 303 КПК України відбулось 16 березня 2018 року. Крім того на даний час досудове розслідування в кримінальному провадженні зупинено. Прокурор області діяв в межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру» та норм КПК України.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження № 42017251010000201 від 29 серпня 2017 року, приходжу до висновку що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.

Об’єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України може бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В судовому засіданні встановлено, що 29 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017251010000201 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом, що посадові особи Черкаської міської ради, відкликали апеляційну скаргу на рішення Черкаського господарського суду від 29.07.2016 року, що може свідчити про зловживання службовими обов’язками та могло завдати шкоди охоронюваним інтересам громади.

Постановою прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_6 від 06.10.2017 року перекваліфіковано склад кримінального правопорушення в кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017251010000201 від 29.08.2017 року з ч. 1 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 364 КК України.

23 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018251010000141 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 351 КК України, за фактом, що результатами опрацювання Інтернет видань та засобів масової інформації виявлено факт, штучного створення перешкод в роботі депутатів Черкаської міської ради, що полягало в несвоєчасному повідомленні про час та місце проведення позачергового пленарного засідання 2-ї сесії Черкаської міської ради.

23 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018251010000142 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом, щ За результатами опрацювання Інтернет видань та засобів масової інформації виявлено факт складання та видачі службовими особами Черкаської міської ради завідомо неправдивих офіційних документів, а саме розпорядження міського голови м. Черкаси № 108-0402-12 від 22.08.2018 року про скликання 57 позачергове засідання 2-ї Черкаської міської ради, 27 рішень прийнятих на сесії ЧМР.

23 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018251010000143 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом, щ За результатами опрацювання Інтернет видань та засобів масової інформації виявлено факт зловживання службовим становищем посадовими особами Черкаської міської ради про прийнятті 27 рішень під час проведення 57 позачергового пленарного засідання 2-ї сесії Черкаської міської ради, що може завдати шкоди охоронюваним законом громадським інтересам.

Постановою прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_7 від 23.08.2018 року матеріали досудових розслідувань № 42018251010000141, № 42018251010000142 та № 42018251010000143 об’єднано, про що внесено відомості до ЄРДР та призначено єдиний номер № 42018251010000141.

Постановою прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_5 від 08.10.2018 року матеріали кримінального провадження № 42017251010000201 від 29.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та матеріали кримінального провадження № 42018251010000141 від 23.08.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 351, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України об’єднано в одне провадження та присвоєний єдиний № 42017251010000201, про що внесено відомості до ЄРДР.

08.10.2018 року за дорученням прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. від 08.10.2018 року, керівником Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4 було повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 351 та ч. 2 ст. 364 КК України. Повідомлення про підозру від 08.10.2018 року підписав прокурор Черкаської області Овчаренко С.А.

Посилання прокурора в судовому засіданні про те, що в даному випадку повідомлення про підозру від 08.10.2018 року не може бути оскарженим відповідно до п. 10 ст. 303 КПК України, оскільки відомості внесені до ЄРДР 29.08.2017 року, суд не може взяти до уваги, виходячи з положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідно до котрого на досудовому провадженні можуть бути оскаржені слідчому судді повідомлення слідчого, прокурора про підозру, набув чинності 16 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та положення вказаного пункту вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом (з 16 березня 2018 року), не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 § 1 розділу 4 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні слідчому судді може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Указаним положенням ч. 1 ст. 303 КПК України було доповнено на підставі пп. 23 п. 7 параграфу 1 Прикінцевих положень Закону України від 03.10.2018 року № 2147-VII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодекс адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон України № 2147-VII), який набрав чинності 15.12.2017.

Згідно з п. 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Закону України № 2147-VII підпункти 11-27, 45 пункту 7 параграфу 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальні правопорушення, внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.

Випадки застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України до кримінальних проваджень, зареєстрованих до 15.03.2018 року, в яких після цієї дати внесені відомості про інші кримінальні правопорушення, законодавцем не врегульовані.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Зважаючи на неврегульованість вищевказаних правовідносин, відповідно до завдань кримінального провадження, закріплених у ст. 2 КПК України, слід виходити із загальних принципів захисту права учасників кримінального провадження: верховенства права, рівності перед законом і судом; доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень; змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; забезпечення права на захист.

З 15.03.2018 року набув чинності Закон України № 2147-VIІ, положеннями якого судовий контроль за діяльністю органу досудового розслідування, прокурора розширений.

Зокрема, вищевказаним Законом ч. 1 ст. 303 КПК України доповнено положеннями пункту 10, якими надано право підозрюваному, його захиснику, законному представнику подавати скаргу на повідомлення про підозру.

Таким чином, визначена Законом України № 2147- VIІ процедура спрямована, в першу чергу, на забезпечення реалізації права підозрюваного на захист та значно розширює його права, порівняно з порядком, що діяв раніше.

Таким чином, головним для застосування п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України є не дата, коли було розпочато досудове розслідування, а дата внесення відомостей про повідомлення про підозру або зміни повідомлення про підозру тобто відомостей про предмет оскарження.

Статтею 21 КПК України закріплено засаду доступу до правосуддя, зміст якого полягає в тому, що: кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному КПК, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у передбаченому КПК. Якщо інше не передбачене КПК, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту у випадку, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Засада передбачає виняткове право суду здійснювати правосуддя. Цим суд вирізняється з числа органів, що ведуть процес, а судовий розгляд визначається центральною стадією кримінального процесу. Однак дія засади не обмежується діяльністю суду першої інстанції, а поширюється на всі судові стадії.

Доступ до правосуддя - це право учасників процесу звертатися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів; оскаржувати до слідчого судді, суду дії та рішення прокурора, слідчого, керівника слідчого підрозділу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Варто звернути увагу, що положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміна «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980 року, скарга № 6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982 року, скарга № 8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982 року) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.

З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення, зокрема і вимозі дотримання порядку здійснення повідомлення про підозру. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов’язане із наявністю підозрюваного.

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, аналіз змісту ч. 1 ст. 42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

В той же час статтею 276 КПК України передбачено вимогу обов’язкового здійснення повідомлення про підозру у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, а також у випадку обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів.

Таким чином, передумовою наявності обґрунтованості підозри та підстав для застосування запобіжного заходу є здійснення відповідного письмового повідомлення особі про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, яке має бути здійснено належною уповноваженою особою у порядку, передбаченому законом.

Щодо оскарження нездійснення процесуальної дії у вигляді повідомлення про підозру, визнання особи такою, що не набула статусу підозрюваного, варто зазначити таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повідомлення про підозру та порядок здійснення такого регламентуються ст. ст. 42, 276-278, 480-481 КПК України, поняття повідомлення у кримінальному процесі - ст. ст.111, 135 КПК України.

Виходячи із зазначеного вище, слідчий, прокурор зобов’язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст. 278 КПК України.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 9 КПК України закріплений обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов'язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання такою, що не набула статусу підозрюваного є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов’язкових елементів повідомлення про підозру.

Так, відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення має містити:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України визначено порядок здійснення повідомлення про підозру та обов’язок роз’яснення прав підозрюваного, а саме: письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень; письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Статтею 481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру здійснюється: міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень;

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

Так, положення ст. 481 КПК України у взаємозв'язку з нормами ст. 36 КПК України дають підстави вважати, що ст. 481 КПК України визначає виключний перелік суб'єктів, які мають повноваження складати, вручати письмове повідомлення про підозру та роз'яснювати права окремій категорії осіб, а тому передоручення зазначених повноважень законом не передбачено.

Міський голова відноситься до спеціальної категорії суб’єктів, яким повідомлення про підозру здійснюється за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 481 КПК України, в якій чітко та прямо зазначено, що письмове повідомлення про підозру міському голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

По обставинах кримінального провадження, встановлено, що 08.10.2018 року за дорученням прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. керівником Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4 було повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 351 та ч. 2 ст. 364 КК України. Повідомлення про підозру від 08.10.2018 року підписано прокурором Черкаської області Овчаренко С.А.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є міським головою міста Черкаси, а відтак згідно ст. 481 КПК України стосовно нього передбачений особливий порядок кримінального провадження, який з огляду на положення ч.1 ст.276, п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України передбачає, що йому письмове повідомлення про підозру має здійснюватись лише Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Передоручення таких повноважень КПК не передбачає і норма процесуального права, яка регулює дане питання, є імперативною.

Натомість, 08.10.2018 року за дорученням прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. керівником Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4 було повідомлено про підозру ОСОБА_3, а отже ОСОБА_3 не повідомлено про підозру у передбачений ст.. 481 КПК України порядок. Відсутність належним чином здійсненого повідомлення про підозру унеможливлює здійснення слідчим суддею оцінки обґрунтованості підозри, оскільки фактично ОСОБА_3 на теперішній час не може вважатись таким, що набув статусу особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, слід звернути увагу, що завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України обов’язок всебічного, повного і неупередженого виявлення та дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень покладається саме на прокурора, керівника органу досудового розслідування та слідчого. Отже з огляду на зміст основних принципів кримінального провадження (законність, змагальність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, свобода від самовикриття, забезпечення права на захист) в контексті змісту обов’язку доказування (ст.92 КПК України) та завдань кримінального провадження, саме сторона обвинувачення в першу чергу зобов’язана була з’ясувати наявність обставин, передбачених ст. 480 КПК України.

Натомість, прокурором не надано слідчому судді належних і допустимих доказів того, що органом досудового розслідування вживались належні заходи для з’ясування наявності обставин, які обумовлюють необхідність особливого порядку кримінального провадження. Таким чином, саме на сторону обвинувачення покладається відповідальність за неналежну організацію та неповноту з'ясування обставин кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування.

Окремої уваги заслуговує висвітлення питання щодо суб’єктного складу осіб, які мають право скласти та вручити особі у передбачений законом спосіб письмове повідомлення про підозру. Особливого значення вказане питання набуває у світлі здійснення повідомлення про підозру окремим категоріям осіб, визначеним у ст. 480, 481 КПК України.

Виходячи з наведених положень ст. 276, 278 КПК України, можна зробити висновок, що процесуальні дії щодо складення та вручення повідомлення про підозру може вчинити виключно одна й та сама службова особа, а тому передоручення повноважень на здійснення однієї зі складових цієї процедури, на думку слідчого судді, є неправильним. Тобто частина однієї процесуальної дії не може виконуватися різними суб'єктами (посадовими особами) органу досудового розслідування в розумінні гл. 37 КПК України.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, можна зробити висновок, що повідомлення про підозру вважається особливим видом процесуального повідомлення у кримінальному провадженні, який може спричинити юридичні наслідки для учасників провадження лише у разі дотримання вимоги щодо строків, процедури та суб’єктного складу осіб, які здійснюють його вручення.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна умова, що розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2018 року, при розгляді клопотання слідчого про відсторонення від посади відносно ОСОБА_3 встановлено: «Нормами ст. 38 КПК України визначено, що органами досудового розслідування є слідчі підрозділи: органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань, органів Державної кримінально-виконавчої служби України; підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування…

Як вбачається з повідомлення про підозру, кримінальне правопорушення було скоєно ОСОБА_8 як Черкаським міським головою (тобто службовою особою місцевого самоврядування) 20.07.2017 року та задекларована шкода складає 447436,25грн, що у 559 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України досудове розслідування у даному кримінальному провадженні мають здійснювати лише детективи Національного антикорупційного бюро України.»

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року встановлено: « Питання визначення органу, уповноваженого на здійснення досудового розслідування, здійснюється в межах повноважень прокурора, при цьому слідчий суддя діючи відповідно до положень ст. 206 КПК України, не наділений правом здійснювати перевірку законності таких дій прокурора»

Враховуючи викладене суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення, оскільки оскаржуване повідомлення про підозру підписане керівником регіональної прокуратури без порушення вимог ст.. 481 КПК України, з викладенням згідно ст.. 277 КПК України обґрунтувань такої підозри уповноваженою посадовою особою сторони обвинувачення, а не дотримання процедури вручення вказаного повідомлення за таких обставин, не може бути підставою для задоволення скарги, оскільки стосується підтвердження набуття статусу підозрюваної особи.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 9, 10, 17, 303-307, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

Скаргу захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 про скасування повідомлення про підозру від 08.10.2018 року залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: В.А. Романенко