Постанова № 79302299, 18.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/64/19Головуючий по 1 інстанції Пасацька Л.А. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Пономаренка В.В.

учасники справи:

заявник - комунальне підприємство «ВодГео»;

боржник - ОСОБА_5;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - комунальне підприємство «ВодГео»;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунального підприємства «ВодГео» на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2018 року у складі судді Пасацької Л.А.,:

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року КП «ВодГео» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.

Заява обгрунтована тим, що КП «ВодГео» є надавачем комунальних послуг з питного водопостачання та централізованого водовідведення, а ОСОБА_5 споживачем вказаних послуг.

З цього приводу між ними існують договірні відносини.

19 квітня 2017 року між КП «ВодГео» та ОСОБА_5 було укладено договір - зобов'язання про погашення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, що утворилася в розмірі 2057 грн.52 коп.

Боржник ОСОБА_5 зобов'язалась сплатити суму боргу рівними платежами протягом 6 місяців (по 342, 92 грн. щомісячно). Проте свої зобов'язання боржник не виконала і станом на 1 вересня 2018 року заборгованість перед КП «ВодГео» склала 4888, 98 грн.

КП «ВодГео» просив суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 на користь КП «ВодГео» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 4888,98 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2018 року у видачі судового наказу відмовлено.

Ухвала суду вмотивована тим, що згідно з розрахунком суми заборгованості за надані послуги заявником, заборгованість виникла за період з 1 квітня 2017 року по 1 вересня 2018 року, а заява про видачу судового наказу подана до суду 5 листопада 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Не погодившись з ухвалою суду КП «ВодГео» звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2018 року, як таку, що перешкоджає провадженню у справі, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали невірно визначив початок перебігу позовної давності та помилково прийшов до висновку про те, що заявником подана до суду заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості на надані комунальні послуги з пропуском строку позовної давності, а відтак незаконно відмовив у видачі судового наказу з цієї підстави.

Відзив на апеляційну скаргу на час розгляду справи не надійшов.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законодавством передбачено два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Згідно зі ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали зазначив, що в даному випадку підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовдана давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штафу, пені).

Проте, з картки взаєморозрахунків по послугам водопостачання та водовідведення за період з 1 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за особовим рахунком споживача ОСОБА_5, не вбачається нарахування КП «ВодГео» неустойки (штафу, пені), а вбачається, що відбулося фактичне нарахування за надані та використані житлово-комунальні послуги (а.с.9).

З Договору - зобов'язання про погашення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення від 19 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання погасити заборгованість за наданні послуги водопостачання та водовідведення, що утворилися станом на 19 квітня 2017 року в розмірі 2057,92 грн. Оплата боргу проводиться шляхом внесення готівки в касу підприємства протягом 6 місяців з розподілом 342,92 грн. за місяць. Боржник зобов'язується здійснювати до 20 числа кожного місяця оплату поточного рахунку та боргу (а.с. 8).

Тобто строк позовної давності необхідно обраховувати з 21 числа наступного місяця, що йде за розрахунком, а саме з 21 травня 2017 року.

Пославшись в ухвалі про відмову у видачі наказу на те, що період виникнення заборгованості перевищує трирічний строк, суд першої інстанції не звернув увагу на положення п. 5 ч.1 ст. 165 ЦПК України, яка пов'язує строк позовної давності для відмови у видачі судового наказу саме з моментом виникнення права вимоги, а не з періодом заборгованості.

Крім того суд першої інстанції допустився помилки при визначені строку позовної давності для даних правовідносин терміном в один рік.

Виходячи з цього, вбачається, що строк позовної давності щодо звернення із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення за період з 19 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року КП «ВодГео» не пропущений, оскільки заявник звернувся до суду з відповідною заявою 5 листопада 2018 року (згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції суду), тобто у межах трирічного строку з дня виникнення права відповідної вимоги.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала про відмову у видачі судового наказу не відповідає вимогам чинного законодавства тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «ВодГео» задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2018 року - скасувати.

Цивільну справу за заявою комунального підприємства «ВодГео» про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення направити до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

В.В. Пономаренко