Вирок № 79300491, 21.01.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11190/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2019 року року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

за участю секретарів - Шептухи В. М., Шульги К. І., Скрипаченко В. Р.

з участю прокурорів - Ігнатенка А. В., Аракеляна В. О., Рабцун М. О.,

Овод К. К., Лялюк Є. В., Красилі І. І., Артюх Г. С.

з участю потерпілого - ОСОБА_5

з участю представника потерпілих - ОСОБА_6

з участю обвинуваченого - ОСОБА_7

з участю захисника обвинуваченого - Бодян М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова об'єднане кримінальне провадження за №12016220480002391 від 20.05.2016 року, №12016220480001203 від 13.03.2016 року, №120162200600001157 від 24.05.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мерефа Харківської області, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, неодруженого, раніше неодноразово судимого:

21.11.2000 року Харківським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 141 Кримінального кодексу України до 4 років позбавлення волі;

21.05.2004 року Харківським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 71 Кримінального кодексу України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

07.10.2009 року Харківським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України з іспитовим строком 2 роки;

05.11.2013 року Харківським районним судом Харківської області за частиною 1 та 2 статті 185, статтею 70 Кримінального кодексу України до 2 років позбавлення волі;

25.11.2013 року Київським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185, частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

11.04.2014 року Харківським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі;

22.07.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 4 статті 70, статтею 72 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі;

05.12.2016 року Ленінським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 187, частиною 1 статті 70 Кримінального кодексу України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

11.12.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 та 4 статті 70 Кримінального кодексу України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 186, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2016 року приблизно о 05 год.14 хв. ОСОБА_7, реалізуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою прийшли в ОСТ «Дружби Колективів», що за адресою: АДРЕСА_2. Перебуваючи біля садової ділянки НОМЕР_4 ОСОБА_7 разом з невстановленою особою, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи спільно, заздалегідь розподіливши між собою ролі підійшли до автомобілю ВАЗ 2170 в кузові сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_9, а фактично користується ОСОБА_5, після чого ОСОБА_7 пристосованою для вчинення злочину свічкою запалення від автомобілю розбив заднє ліве скло, а невстановлена в ході досудового розслідування особа через розбите скло автомобіля кинула пластикову пляшку з бензином, ОСОБА_7 у свою чергу за допомогою сірників підпалив автомобіль. В подальшому ОСОБА_7 разом з невстановленою особою з місця вчинення злочину зникли у невідомому напрямку. В результаті підпалу, вогнем повністю знищено автомобіль ВАЗ 2170 та особисті речі потерпілого ОСОБА_5, а саме: грошові кошти в сумі 12 000 грн., паспорт громадянина України, два свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, статутні документи на садові товариства «ЮЖДГипроцемент» та «Південний 1». Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №4291 від 29.04.2016 року потерпілій ОСОБА_9 спричинено матеріальну шкоду на суму 108550, 00 грн.

Також, 20.05.2016 року близько 02 год. 10 хв. ОСОБА_7, знаходячись в районі кіоску, розташованого біля будинку АДРЕСА_3, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із проникненням у приміщення, підійшов до вказаного кіоску та переслідуючи корисливий мотив і мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, попросив раніше невідому йому ОСОБА_10 для відволікання її уваги продати йому сигарету. Не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_7, ОСОБА_10 знаходячись у приміщенні кіоску, потягнулася за сигаретою, а ОСОБА_7, усвідомлюючи, що його дії є відкритими і поміченими його власником, проник рукою у кіоск, через відкрите вікно для продажу товару, та зірвав з шиї ОСОБА_10 фрагмент ланцюга зі сплаву золота 585 проби, довжиною 42 см, вагою 3,8 грама, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №3373 від 14.06.2016 року 2205, 14 грн., та кулон зі сплаву золота 585 проби, вагою 2,4 грама із зображенням «Божої матері», вартістю 1392, 72 грн.Після чого, ОСОБА_7 з викраденим майном із місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 3597, 86 грн.

23.05.2016 року приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_7, діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою наживи, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, знаходячись на вулиці біля будинку №176 к. 3 по пр. Гагаріна в м. Харкові підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_11, яка сиділа на лаві на дитячому майданчику та відкрито заволодів, зірвавши з шиї останньої, золотим ланцюгом, 585 проби, вагою 9,92 грами, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №5831 від 23.11.2016 року 4039 грн. 34 коп., після чого, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, в результаті чого спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Крім того, 04.06.2016 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_7, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, з метою незаконного збагачення, маючи умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном поєднане із застосуванням перцевого газового балончику, підійшов до раніше незнайомої йому ОСОБА_12, яка заходила у останній під'їзд зазначеного будинку та витягнувши з кишені куртки перцевий газовий балончик, бризнув з нього в обличчя останній, від чого у ОСОБА_12 запекли очі та обличчя, чим спричинив насильство, небезпечне для здоров'я потерпілого. Потім ОСОБА_7 зірвав з шиї ОСОБА_12 ланцюг зі сплаву срібла 925 проби із покриттям золота 900 проби, довжиною 55 см, вагою 8,42 грама, вартість якого встановити не виявилось можливим, згідно свідчень ОСОБА_12 вартістю 600 грн. Після чого з викраденим майном із місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 600 грн.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_7 судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 186, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України у повному обсязі, та підтвердив обставини, викладені у обвинувальних актах, вимоги цивільних позовів визнав повністю, у вчиненому розкаявся, пояснивши, що доповнити йому нічого.

Суд зі згоди прокурорів, потерпілих, обвинуваченого та його захисника, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 та кваліфікує його дії: за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_11 - за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно; заепізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_10 - за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із проникненням у приміщення, вчинений повторно; за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_12 - за частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України, тобто розбій, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазначала нападу; за епізодом знищення майна ОСОБА_9 та ОСОБА_5 - за частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України, тобто умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь важкості вчинених кримінальних правопорушень-злочинів, які у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, офіційно непрацевлаштований, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_7 суд визнає щире каяття.

Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_7 суд визнає рецидив злочинів.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкцій кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 186, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме цей вид покарання буде мати вплив на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання як обвинуваченим, так і іншими особами.

Окрім того, епізоди злочинної діяльності ОСОБА_7, що є предметом даного судового розгляду, мали місце до ухвалення вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.12.2017 року, а тому остаточне покарання суд призначає відповідно до приписів частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, тобто за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також, за приписами частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України (зі змінами у відповідності до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому, у строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Судом встановлено, що згідно ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та протягом судового розгляду об'єднаного кримінального провадження обвинувачений знаходився під вартою.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року щодо застосування норми права, передбаченої частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, справа №13-31-кс18), якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина 5 статті 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону №838-VIII. У такому разі Закон №838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до частини 2 статті 5 Кримінального кодексу України не допускається.

Відповідно до ч.ч. 5,6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки епізоди злочинної діяльності ОСОБА_7 мали місце: 13.03.2016 року, 20.05.2016 року, 23.05.2016 року, 04.06.2016 року, тобто кримінальні правопорушення-злочини були вчинено до 20 червня 2017 року, та щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення, то зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання щодо нього повинно здійснюватися з урахуванням положень частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, у зв'язку з чим строк попереднього ув'язнення з 07.06.2016 року (з дати затримання) повинен бути зарахований у строк покарання за даним вироком по дату його ухвалення.

Відповідно до вимог статті 128 КПК України, цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_5 подано цивільний позов, згідно якого останній просить стягнути з ОСОБА_7 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 12000, 00 грн. Цивільний позов визнаний обвинуваченим, а тому матеріальна шкода, спричинена його злочинними діями повинна бути відшкодована у повному обсязі.

Щодо цивільного позову, пред'явленого ОСОБА_5 до обвинуваченого, в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди цивільному позивачу потерпілому ОСОБА_5 неправомірними діями цивільного відповідача - ОСОБА_7 Проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн. завищеними, саме такий розмір моральної шкоди не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_7, вважає за необхідним стягнути з нього моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Одночасно, цивільному позивачу ОСОБА_5 підлягає поверненню сплачений судовий збір, оскільки за приписами пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (в т. ч. і психологічного - примітка суду), а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Тобто вказана правова норми підлягає застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (як матеріальної, так і моральної), завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеного, сплачена сума судового збору у розмірі 704, 80 грн. підлягає поверненню цивільному позивачу ОСОБА_5

Відповідно до вимог статті 128 КПК України, цивільним позивачем - потерпілою ОСОБА_9 подано цивільний позов, згідно якого остання просить стягнути з ОСОБА_7 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 108550 грн. Так, як вбачається із судової авто-товарознавчої експертизи №4291 від 29.04.2016 року, середня ринкова вартість автомобіля «ВАЗ 2170», д/н НОМЕР_1, на момент вчинення злочину складає 108550 грн., а тому цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з мотивів доведеності та обґрунтованості.

Потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не заявляли.

Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз у кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 186, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України та призначити покарання:

за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 5 (п'ять) місяців;

за частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

В силу частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України кінцево призначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 5 (п'ять) місяців.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.12.2017 року у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, більш суворим покаранням, визначеним за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 (п'яти) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань (№27) до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 07.06.2016 року.

Відповідно до частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України (в ред. Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року) зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув'язнення з 07.06.2016 по 21.01.2019 року включно із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн., а всього стягнути 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 108550 (сто вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: держава) вартість проведеної під час досудового слідства судової товарознавчої експертизи №3373 від 14.06.2016 року у розмірі 351 (триста п'ятдесят одну) грн. 84 коп., а також судової товарознавчої експертизи №5831 від 23.11.2016 року у розмірі 351 (триста п'ятдесят одну) грн. 84 коп., а всього стягнути 703 (сімсот три) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави вартість проведеної під час досудового слідства судової автотоварознавчої експертизи №4291 від 29.04.2016 року у розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 50 коп.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, що розташоване за адресою: 61166, Харківська обл., м. Харків, вул. Бакуліна, 18, повернути цивільному позивачу - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІН НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, сплачену суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., пов'язану з подачею позовної заяви до суду, який було сплачено на р/р 31210206700003, МФО 851011, за квитанцією №0.0.1044399444.1 від 23.05.2018 року.

Речовий доказ - CD-RW compact disk ReWritable фірми VS, 4-12х 700 Mb 80 min, на якому містяться відео-файли із зображенням осіб, що причетні до умисного знищення автомобіля ВАЗ 2170 - після набрання вироком законної сили - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речовий доказ - фрагмент ланцюжка з металу жовтого кольору,який належить та знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_10 - вважати повернутим потерпілій.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: