Рішення № 79297788, 14.01.2019, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

14 січня 2019 року

смт Краснопілля

справа № 578/1020/18

провадження № 2/578/41/19

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання угоди дійсною та визнання права особистої приватної власності на квартиру,-

учасники судового процесу:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - адвокат ОСОБА_3

представник відповідача - адвокат ОСОБА_4

свідок ОСОБА_5

свідок ОСОБА_6

свідок ОСОБА_7

свідок ОСОБА_8

секретар судового засідання - Литвин А.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(I.) Короткий зміст позовних вимог

19.10.2018 ОСОБА_1 /далі також - позивач/ звернулася до суду з даним позовом, яким просила:

- визнати дійсною угоду від 23.12.2005, укладену між нею та ОСОБА_2, щодо поділу квартири АДРЕСА_1 шляхом виплати відповідачеві грошової компенсації за його частку у праві спільної сумісної власності в сумі 5000 грн;

- визнати за позивачем право особистої приватної власності на зазначену квартиру.

В обґрунтування позовних ОСОБА_1 зазначила, що з 07.08.1999 по 12.08.2005 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого 16.11.2001 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, укладеним на її ім'я, була придбана квартира АДРЕСА_1. При розірванні шлюбу 23.12.2005 нею було сплачено відповідачеві 5000 грн як компенсацію його частки у спільному сумісному майні подружжя та отримано розписку про отримання цих коштів, у якій останній відмовлявся від претензій з приводу права на квартиру. Вказану розписку вважала договором про поділ спільного сумісного майна подружжя, просила визнати вказану угоду дійсною, пославшись на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, тим самим перешкоджаючи реалізації її прав як власника квартири.

/ас 1-2/

ІІ. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

ІІ.1. Виклад позиції позивача.

Позивача представляв адвокат ОСОБА_3, процесуальна позиція - позов підтримує.

/ас 85/

27.11.2018 позивач подала відповідь на відзив, у якій просила відхилити заперечення проти позову, посилаючись на право подружжя на поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, незалежно від розірвання шлюбу, в тому числі право розділити майно за взаємною згодою, передбачене статтею 69 Сімейного кодексу України /далі також - СК/. Також посилалася на частину четверту статті 71 СК, за змістом якої присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою. За змістом статті 71 СК це і є одним із способів поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Складену 23.12.2005 розписку вважала підтвердженням як укладення договору поділу спільного сумісного майна подружжя, так і факту повного його виконання. Унаслідок недобросовісної поведінки відповідача та невизнання ним її права особистої приватної власності на спірне майно, змусило її звернутися за захистом її порушених прав до суду.

/ас 83/

ІІ.2. Виклад позиції відповідача.

Відповідача представляла адвокат ОСОБА_4, процесуальна позиція - заперечує проти задоволення позову.

/ас 79-80/

22.11.2018 відповідачем подано Відзив на позовну заяву, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Визнав обставини справи, що сторони певний час перебували у шлюбі, під час якого придбали спірну квартиру, а потім розлучилися. Зазначив, що між сторонами при розірванні шлюбу існувала усна домовленість, що квартира в подальшому залишиться їх сину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, і за цієї умови відповідач по справі на ? частину квартири претендувати не буде. Водночас позивачем було запропоновано йому 5000 грн в якості компенсації частки як гарантію того, що він не буде звертатися до суду з позовом про поділ майна подружжя, на що відповідач погодився, і після отримання вказаної суми склав розписку, яку позивач вважає угодою про поділ майна подружжя. Зауважив, що у разі поділу майна подружжя шляхом укладення договору зазначений договір мав би бути нотаріально посвідченим. Підтвердив, що позивач неодноразово зверталася до нього з пропозицією нотаріально оформити договір поділу майна подружжя, задля чого у 2006 році пропонувала йому піти до нотаріуса та оформити необхідні документи щоб спірна квартира повністю перейшла у її власність, однак він на це не погоджувався. Окрім того, вказав, що згідно Звіту про оцінку майна вартість спірної квартири становить 41649,00 грн, а отже, 5000 грн, отримані ним від позивача, не є співрозмірними до вартості його частки у даному майні, яка у відповідності до статті 70 СК є рівною із часткою позивача, тобто 1/2. Оскільки відсутня домовленість між сторонами про відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, вартість його частки у спірному майні становить 20824,50 грн.

/ас 73-74/

ІІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

19.10.2018 позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на те, що перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення і отримує державну соціальну допомогу інваліда дитинства та надбавку на догляд за дитиною-інвалідом з 02.07.2008 по даний час на сина ОСОБА_9, 2003 року народження. Дитина проживає з нею, знаходиться на її утриманні, аліментів від батька дитини вона не отримує.

/ас 3/

19.10.2018 позивачем подано заяву про виклик свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

/ас 4/

23.11.2018 відповідач звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність, але за участю його представника.

/ас 76/

16.11.2018 представник відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.11.2018, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання через зайнятість в іншому процесі.

/ас 78/

29.11.2018 представник позивача заявив клопотання з занесенням до протоколу судового засідання про допит позивача ОСОБА_1 у якості свідка.

/ас 100-103/

10.12.2018 представник відповідача подав заяву про видачу копії технічного запису судового засідання.

/ас 105/

ІV. Процесуальні дії у справі

30.10.2018 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, судом встановлено строк до 29.11.2018 для подачі відзиву на позовну заяву.

/ас 57-58/

29.11.2018 постановлено ухвалу з занесенням до Протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи та допит свідків, що з'явились.

/ас 100-103/

(V.) Фактичні обставини, встановлені судом

16.11.2001 під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за нотаріально посвідченим договором, укладеним на ім'я позивача, було придбано квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Згідно довідки №632-1-09/18 від 12.09.2018, виданої ДП «Регіональна агенція технічної інвентаризації», об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.11.2001. За змістом технічного паспорту на зазначену квартиру, її власником вказано ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

За даними Звіту про оцінку майна, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингове агентство «Святозаров та партнерни», вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1, складає без ПДВ 41649, 00 грн.

/ас 11, 16, 19-23, 24-52/

12.08.2005 шлюб між сторонами, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розірвано.

/ас 9/

Згідно довідки про склад сім'ї №3201 від17.10.2018, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином сторін ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, що також підтверджується і довідкою про реєстрацію місця проживання №1-3/557 від 17.10.2018.

/ас 6, 8/

Згідно довідки управління соціального захисту населення Краснопільської райдержадміністрації №702 від 17.10.2018, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та надбавку на догляд за дитиною-інвалідом.

/ас 5/

Згідно довідки Краснопільського районного відділу державної виконавчої служби №5374 від 17.10.2018, на виконанні у відділі не перебуває виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4.

/ас 7/

Згідно з розпискою, укладеною 23.12.2005 у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_7, виданий Краснопільським РВУМВС в Сумській області, отримав від позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_6, виданий Краснопільським РВУМВС в Сумській області, 5000 грн у рахунок вартості 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, належної йому на праві майна подружжя. За змістом розписки, гроші отримані як компенсація частки у майні подружжя повністю, претензій з приводу права на домоволодіння не має і в майбутньому не матиме.

/ас 15/

Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 суду показала, що дійсно спірна квартира за адресою АДРЕСА_1, придбана під час шлюбу. При розірванні шлюбу був спір про квартиру, який завершився домовленістю, що відповідач залишить помешкання, а вона з сином буде і надалі проживати у спірній квартирі. Для цього вона знайшла 5000 грн, які при свідках сплатила відповідачу. Розмови про те, що квартира має залишитися синові, на той час не велося. Чому одразу при цьому не було оформлено нотаріально посвідчений договір про відступ прав на частку у спільній сумісній власності, пояснити не змогла. Додала, що в подальшому виник намір продати квартиру, але у нотаріуса з'ясувалося, що нерухомість придбана у шлюбі і необхідна згода іншого з подружжя на відчудження, а відповідач згоди не дає, наполягаючи на виплаті йому решти суми половини вартості квартири.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що є кумою сторін, знає позивача 20 років, з відповідачем знаходиться у нормальних відносинах. Відповідач після розлучення у квартирі не мешкав. Ініціатива по сплаті йому коштів позивачем належала саме відповідачу. Вона особисто була свідком при виплаті 5000 грн. Уваги та піклування про дитину відповідач з того часу не проявляв. У розписці, яка була написана добровільно і без примусу, мови про інтереси дитини не йшло. Про те, що ОСОБА_1 переоформити квартиру, знає зі слів ОСОБА_1. Особисто не чула, щоб ОСОБА_1 та відповідач розмовляли з даного питання. Чи наполягала позивач на нотаріальному оформленні розписки, їй не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що є сусідкою позивача. Про написання розписки їй нічого не відомо. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що остання намагалася нотаріально оформити написану відповідачем розписку. Від відповідача ОСОБА_2 чула, що ОСОБА_1 йому сплатила гроші, вони розійшлися і наміру повертатися жити в спірній квартирі він не має. Що житло залишається дитині, не чула.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що є дядьком відповідача, був присутній при написанні розписки, бачив передачу коштів, але за що їх передали - не пам'ятає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що є матір?'ю позивача, про обставини справи їй відомо зі слів ОСОБА_1. Чи намагалася ОСОБА_1 оформити Розписку у нотаріуса, їй не відомо. Свідок особисто ніколи не розмовляла з відповідачем щодо поділу їх спільно нажитого з її донькою майна у шлюбі.

(VІ. ) Національне законодавство

Згідно з частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України /далі також- ЦПК/, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК ).

Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК).

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України /далі також - ЦК/, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

У відповідності до статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не передбачено законом або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно частини першої статті 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Статтею 112 ЦК України (в редакції 1963 р.) та статтею 368 ЦК передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 22 КпШС України та 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК.

Частиною першою статті 70 СК встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

(VІІ.) Висновки суду

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, та Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 21 листопада 2018 року у цивільній справі № 372/504/17 (касаційне провадження № 14-325цс18).

Згідно роз'яснень, які маються в постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та статтею 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК (частина четверта статті 71 СК).

Як встановлено судом, підтверджено поясненнями свідків і не оспорюється сторонами, спірне майно подружжя - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбана під час шлюбу; підтверджень домовленості про зміну співвідношення часток, виділу майна чи присудження одному з подружжя грошової компенсації за його частку суду не надано, а отже, квартира знаходиться у спільній сумісній власності сторін і належить їм у рівних частках.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання за позивачем права особистої приватної власності на спірну квартиру задоволенню не підлягає.

Щодо визнання угоди дійсною, суд зазначає наступне.

Згідно статті 334 ЦК, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно частини четвертої статті 204 ЦК, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно абзацу другого частини другої статті 69 СК, договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно статті 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Згідно статті 640 ЦК договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно частини першої статті 219, частини першої статті 220 ЦК, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення як одностороннього правочину, так і договору, такий правочин чи договір є нікчемним.

Виходячи зі змісту заяв по суті справи, наданих суду матеріалів, пояснень сторін і свідків, вбачається, що між сторонами не було укладено нотаріально посвідченого у встановленому законом порядку договору про поділ квартири, а так само про виділ нерухомого майна одному з подружжя зі складу усього майна подружжя.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору обмежена тим, що при укладенні договору сторони зобов'язані дотримуватися вимог чинного цивільного законодавства, зокрема, щодо форми правочину.

Згідно зі статтею 203 ЦК, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Розписка від 23.12.2005, копія якої була надана суду, за своїм змістом не дає підстав вважати про волевиявлення відповідача по справі на виділ нерухомого майна у вигляді квартири позивачці по справі, або на відчуження 1/2 частини квартири, належної відповідачу як частки одного з подружжя у спільній сумісній власності. Крім того, укладення будь-якого договору стосовно нерухомого майна у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, виходячи з вимог чинного законодавства, тягне за собою його нікчемність.

До того ж, доводи позивача про те, що сторони здійснили поділ спірного будинку шляхом виплати відповідачу ОСОБА_2 грошової компенсації його вартості в розмірі 5 тис. грн, що підтверджується розпискою, внаслідок чого ОСОБА_1 нібито стала єдиним власником будинку, є безпідставними, оскільки відповідно до Звіту про оцінку майна, вартість спірного будинку становить 41649,00 грн, тому отримання ОСОБА_2 компенсації за 1/2 частку квартири в розмірі 5 тис. грн не є співмірним до реальної вартості частки, на яку має право ОСОБА_2

Аналогічного висновку дійшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові № 235/4618/16-ц від 12.09.2018.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено у повному обсязі.

VІІ. Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК згідно з Законом України «Про судовий збір».

Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, а позивачу при зверненні до суду з позовом було відстрочено сплату судового збору, то з позивача належить стягнути судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1536 грн.

Зважуючи на встановлені обставини та керуючись приписами статей 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права особистої приватної власності на квартиру - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, 1536 /одна тисяча п'ятсот тридцять шість / гривень 80 копійок, які зараховуються до Державного бюджету України ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код одержувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок одержувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), у графі «призначення платежу» вказати «*;101; НОМЕР_4; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1, Краснопільський районний суд Сумської області ».

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

6. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Позивач: ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

8. Представник позивача: ОСОБА_3, місце знаходження: АДРЕСА_5, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_8 від 02.08.2018.

9. Відповідач: ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5.

10. Представник відповідача: ОСОБА_4, місце знаходження: АДРЕСА_7, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_9 від 27.02.2017.

11. Свідок: ОСОБА_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

12. Свідок: ОСОБА_6, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4.

13. Свідок: ОСОБА_8, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8.

14. Свідок: ОСОБА_7, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9.

Повне судове рішення складено 21.01.2019.

Суддя А.І. Косар