Рішення № 79297262, 21.01.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6657/17

Провадження № 2/591/104/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

секретаря судового засідання Кальченко М.В.

з участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника служби у справах дітей Шосткинської міської ради ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/6657/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Служба у справах дітей Шосткинської міської ради Сумської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ :

20.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину, мотивуючи його тим, що 09.09.2014 року позивач уклала шлюб з відповідачем, сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Сумського районного суду від 01.06.2017 року шлюб було розірвано. Відповідач проживає окремо. Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно не надає допомоги на утримання дитини. Тому позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини від заробітку відповідача щомісячно.

09.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів з матері, обґрунтовуючи вимоги тим, що після розірвання шлюбу за згодою матері ОСОБА_1 дитина залишилась проживати з батьком. Дитина зареєстрована з батьком по адресою: АДРЕСА_1. Фактично дитина мешкала разом з батьком ОСОБА_2, його цивільною дружиною ОСОБА_5, її сином ОСОБА_6, та батьком позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 АДРЕСА_2.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що мати дитини ОСОБА_8 матеріальної допомоги дитині не надає, участі у вихованні дитини не бере, не цікавиться дошкільним навчанням дитини.

Позивач вважає, що у відповідачки не має бажання займатись вихованням сина та відсутні фінансові можливості для забезпечення йому матеріально-побутових умов для життя та розвитку, при цьому вона, мешкаючи окремо від дитини та зловживаючи своїми правами, намагається стягнути аліменти на утримання. Внаслідок цього між сторонами виникають конфлікти, які негативно впливають на емоційний стан дитини. На даний час виник спір про місце проживання дитини. Позивач вказує, що він належним чином виконує свої батьківські обов’язки, має постійну роботу, стабільну заробітну плату, гарний стан здоров’я, створив належні умови для проживання та розвитку дитини. Позивач зазначає, що відповідачка, навпаки, офіційно не працює. Має нерегулярний дохід, не має власного житла, постійно змінює своє місце проживання, і тому не може створити для сина необхідні умови для його фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку і не має змоги забезпечити дитину. Позивач вказує, що мати дитини вже не проживає у с. Бездрик, і не має зареєстрованого місця проживання. Позивач вважає, що дитина більше прихильна до нього. За вказаних підстав просить визначити місце проживання дитини з ним як батьком та стягнути з відповідачки (матері) аліменти на утримання дитини в розмірі 800 грн. щомісячно.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 свій первісний позов про стягнення аліментів підтримала в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечувала. Пояснила суду, що з лютого 2018 року дитина проживає з нею, у м. Шостка. До цього дитина також постійно проживала з нею, і лише з грудня 2017 року по січень 2018 року дитина тимчасово проживала з батьком, поки позивачка шукала роботу. З 30.05.2018 року вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, але проживає не за місцем реєстрації по вул. Свободи, 15/32, а за по місцю проживання свого чоловіка АДРЕСА_3, з яким вони зареєстрували шлюб 05.06.2018 року. Дитина проживає з ними, чоловік добре ставиться до дитини. Син відвідує дитячий садочок у м. Шостка. Дитина забезпечена всім необхідним, йому створені добрі умови для проживання.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав. Пояснив, що дитина фактично проживала з ним, а не з матір’ю, з березня 2017 року по січень 2018 року. В цей час вихованням, доглядом та утриманням дитини займався він та його цивільна дружина ОСОБА_5 Позивач стверджує, що мати дитини неналежно ставиться до своїх батьківських обов’язків, веде аморальний спосіб життя, дитину залишила на нього, і не займалась вихованням та забезпеченням дитини. За той час, поки дитина проживала у нього, син звик до такого укладу життя, до нормальних сімейних стосунків, він відвідував дитячий садок в м. Суми, подружився з сином цивільної дружини. Під час проживання у батька дитина була доглянута, мала умови для розвитку. Позивач за зустрічним позовом вважає, що дитині буде краще проживати з ним (батьком), оскільки він має можливість надати дитині краще виховання та краще забезпечити всі потреби дитини.

В ході розгляду справи судом задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про виклик та допит свідків.

В ході розгляду справи судом залучено до участі у справі в якості третьої особи службу у справах дітей Шосткинської міської ради, оскільки встановлено, що мати дитини ОСОБА_1 та дитина фактично проживають у м. Шостка.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представника служби у справах дітей, показання свідків, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.09.2014 року сторони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Глухів Глухівського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 170, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 20).

Сторони мають спільну дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5).

Рішенням Сумського районного суду від 01.06.2017 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.4).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 до 20.12.2017 року (а.с.28).

З 30.05.2018 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.125).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 9).

Дитина ОСОБА_2 зареєстрований по місцю реєстрації батька: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Як вбачається з пояснень сторін, і дана обставина підтверджена в судовому засіданні представником служби у справах дітей Шосткинської міської ради, на даний час дитина майже протягом року (з березня 2018 року) проживає з позивачкою (матір’ю) та її чоловіком ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4. Житлові умови належні (а.с.168 зворот).

Представником служби у справах дітей Сумської міської ради також було обстежено умови проживання як у батька дитини, так і у матері дитини. Визначено, що у обох батьків умови проживання належні (а.с.141).

На момент обстеження житлових умов батьків у вересні 2018 року дитина ОСОБА_4 проживав з матерію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5. Дитина була доглянута забезпечена повноцінним харчуванням, умови проживання створені належні (а.с.141).

Судом встановлено, що з 05.06.2018 року позивачка ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_9С,. змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с.127).

Позивачка ОСОБА_1 повідомила суду, що вона працює неофіційно, однак конкретного місця роботи не зазначила.

Відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований в ТОВ «Полісан» з 17.03.2017 року, отримує стабільну заробітну плату (а.с.25).

ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи (а.с.26), має нормальний стан здоров’я (а.с.27).

В січні 2018 року ОСОБА_2 звертався з заявою до служби у справах дітей Сумської міської ради про встановлення місця проживання дитини з ним (а.с.29).

На вказане звернення служба у справах дітей СМР роз’яснила ОСОБА_2 норми діючого законодавства щодо визначення місця проживання дитини та повідомила, що заявник не надав до заяви пакету документів, необхідного для проведення дій щодо визначення місця проживання дитини (а.с.30).

З копії висновків Сумського відділу поліції від 13.03.2018 року та від 14.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 двічі звертався до поліції з заявами про те, що його колишня дружина ОСОБА_1 не дозволяє йому бачитися з сином ОСОБА_4, на що йому була надана відповідь, що це цивільні відносини, і перевірка за фактами припинена (а.с.54, 55).

З довідки Сумського дошкільного навчального закладу № 12 «Олімпійський» від 09.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 відвідував даний навчальний заклад станом на 09.01.2018 року (а.с.24).

З довідки Сумського дошкільного навчального закладу № 12 «Олімпійський» від 25.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 відвідував даний навчальний заклад в період з 16.11.2017 року по 12.03.2018 року. Вибув з садочка 13.03.2018 року.

У листопаді 2017 року дитину до садочка приводила і забирала мати ОСОБА_1

Починаючи з середини грудня 2017 року і до початку березня 2018 року дитину до садочка приводив і забирав батько ОСОБА_2

У березні 2018 року дитину приводила до садочка мати ОСОБА_1

Батьківські збори групи 06.12.2017 року відвідувала мати ОСОБА_1

Дитина характеризується позитивно, розвиток відповідає віковій нормі.

Під час конфлікту між батьками з батьками проводили бесіди (а.с.117 зворот).

З довідки Шосткинського дошкільного навчального закладу № 7 «Горобинка» від 13.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 станом на 13.04.2018 року дійсно відвідує даний навчальний заклад в м. Шостка (а.с.58).

З копії довідки Шосткинської дитячої поліклініки вбачається, що з 03.05.2018 року по 11.05.2018 року дитина ОСОБА_4 хворів, діагноз ОРЗ (а.с.124).

Допитана в суді свідок ОСОБА_5, цивільна дружина відповідача ОСОБА_2, пояснила, що у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 вони проживають з жовтня 2016 року. До березня 2017 року дитина проживала з матір’ю в м. Шостка. З батьком та свідком дитина стала проживати з 06 березня 2017 року і до початку 2018 року. Вони з чоловіком ОСОБА_2 по черзі водили дитину до дитячого садка. ОСОБА_1 брала дитину до себе, на добу, на дві доби, іноді на пару годин. Місяць чи півтора місця в жовтні 2017 року мати дитини жила по місцю реєстрації ОСОБА_2 АДРЕСА_6, тому що сказала, що їй ніде жити. Свідок пояснила, що коли дитина проживала з ними, то називала її мамою, до своєї справжньої мами не просилася. Свідок пояснила, що у неї є син, на три роки старше ніж ОСОБА_4. Відносини між дітьми були гарні. Свідок каже, що підтримує свого чоловіка в тому, щоб його син проживав з ними разом. Свідок вважає, що мати дитини неналежно доглядає за дитиною, може дитину «угробити». Коли дитина стала проживати з ними, у нього був запущений отит, в два роки він не ходив на горщик. Одного разу мати привезла дитину з відкритою раною на пальці, рана була не оброблена. Свідок не знає, чи сплачував її чоловік аліменти на дитину в той період, коли дитина проживала з матір’ю. Пам’ятає, що вони передавали одяг дитині. Знає, що мати нічим не допомагала дитині, коли дитина проживала з батьком.

Службою у справах дітей Сумської міської ради було надано висновок про визначення місця проживання дитини, згідно якого служба у справах дітей вважає таким, що не підлягає задоволенню зустрічний позов батька дитини ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з ним (а.с. 141).

Виконавчим комітетом Шосткинської міської ради було надано висновок про визначення місця проживання дитини, згідно якого орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання дитини разом з матір’ю ОСОБА_1 (а.с.168 зворот).

Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини з одним з батьків відбувається втручання в право сторін та їх дитини на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В даній справі судом встановлено, що обоє батьків не відмовляються виконувати свої батьківські обов’язки, є фізично і психічно здоровими, не зловживають алкоголем, не допускають протиправної поведінки щодо дитини, мають самостійний дохід, кожен має належні умови для проживання дитини, обоє люблять свого сина, піклуються про дитину та намагаються створити їй умови для повноцінного розвитку.

Взаємні обвинувачення батьків у тому, що інший не зможе надати дитині належної уваги, турботи та тепла – суд вважає не чим іншим, як взаємним почуттям образи та розчарування у особистих стосунках.

В ході розгляду справи жоден з батьків не довів суду належними доказами, що лише він один займався вихованням та утриманням дитини.

Спір між батьками щодо місця проживання дитини, на думку суду, обумовлений, перш за все, їх особистими неприязними відносинами, які загострились протягом останнього часу в результаті розпаду їх шлюбу, руйнування надій та сподівань на щасливе сімейне життя, невиправдання взаємних очікувань.

Суд з розумінням ставиться до права на повагу до сімейного і приватного життя як позивача, так і відповідача, однак в даному випадку обов’язком суду є дослідження питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини».

В даній ситуації суд, уважно вислухавши доводи та аргументи кожної сторони, та дослідивши докази, керується принципом найкращих інтересів дитини, який визначений у пункті 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, згідно якому в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Цей принцип розкритий у Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) Комітету ООН з прав дитини (про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів), де сформульовані такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини.

Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:

- Погляди дитини;

- Індивідуальність дитини;

- Збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

- Піклування, захист і безпека дитини;

- Вразливе положення;

- Право дитини на здоров'я;

- Право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

Виходячи з принципу рівності прав та обов’язків матері та батька щодо дитини, суд аналізує та надає оцінку наступним обставинам.

1. Погляди та думка дитини. Щодо права дитини бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України) – суд зауважує, що в зв’язку з малим віком дитини (на час початку розгляду справи в суді ОСОБА_4 виповнилось 3 роки 8 місяців) дитина за рівнем розвитку та психологічними особливостями ще не в повній мірі здатна висловити свою думку. Крім того, з метою уникнення психологічного травмування дитини незвичною для неї обстановкою, суд вирішив не приводити допит малолітньої дитини безпосередньо в суді.

2. Піклування про дитину і безпосередня участь батьків у догляді за дитиною.

Судом встановлено, що на даний час мати відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов’язків, приділяючи дитині увагу, дитина постійно проживає з матір’ю з березня 2018 року.

Батько дитини проживає в м. Суми. Протягом року з березня 2017 року по лютий 2018 року, в той час коли син періодично проживав то з матір’ю, то з батьком, батько приділяв дитині належну увагу, відповідально ставився до виконання своїх батьківських обов’язків, піклувався про дитину.

Судом встановлено, що з народження дитина протягом приблизно одного року проживала з обома батьками за різними адресами, потім дитина проживала з матір’ю, потім дитина проживала в сім’ї батька, і з березня 2018 року дитина проживає в сім’ї матері в м. Шостка.

Суд бере до уваги, що протягом останнього року дитина постійно проживає з матір’ю, яка утримує дитину, піклується, виховує, водить до дитячого садка, проводить з дитиною вільний час.

Доводи батька про те, що мати весь час перешкоджає йому бачитись з дитиною чи обмежує його у спілкуванні з дитиною – не знайшли свого повного підтвердження під час розгляду справи.

В матеріалах справи дійсно наявні два висновки Сумського відділу поліції щодо перевірок заяви батька дитини про те, що мати дитини перешкоджає йому спілкуватися з сином (а.с. 54, 55).

Однак, суд бере до уваги ту обставину, що вказані заяви подані ОСОБА_2 в березні 2018 року, тобто в той час, коли в суді вже вирішувався спір щодо визначення місця проживання дитини. Тому, враховуючи, що спір між батьками вже існував, а також виходячи зі змісту пояснень обох батьків, наданих ними працівникам поліції, суд вважає, що виклики поліції могли бути способом маніпулювання та впливу батьків один на одного.

Суд бере до уваги, що на даний час батько проживає в м. Суми, а дитина проживає в м. Шостка, і відстань 200 км може створювати певні труднощі у спілкуванні з сином.

За період часу, поки справа розглядається у суді, батько лише один раз відвідав сина.

3. Утримання дитини.

Матеріальним забезпеченням дитини займався той з батьків, з ким в певні періоди часу проживала дитина. На даний час дитину утримує мати ОСОБА_1, вона працює, отримує дохід, має можливість утримувати дитину.

4. Індивідуальність та розвиток дитини.

Питаннями розвитку дитини займався той з батьків, з ким в певні періоди часу проживала дитина. Кожен з батьків водив дитину до дитячого садочку, проводив з дитиною вільний час, відвідував розважальні та розвиваючі заходи.

5. Особиста прихильність дитини.

Враховуючи пояснення сторін, показання свідка, суд робить висновок, що дитина є прихильною до обох батьків і добре себе відчуває, коли проживає і з татом, і з мамою.

6. Вразливе положення та психоемоційний стан дитини.

В матеріалах справи мається лише одна згадка про те, що дитина переживає конфлікт між батьками.

Зокрема, у листі Сумського дошкільного дитячого закладу № 12 «Олімпійський» було вказано, що під час конфлікту між батьками у хлопчика з’явилась тривожність. Матері та батьку про стан дитини повідомляв вихователь групи. З батьками проводили бесіди, надавали поради та консультації (а.с.117 зворот).

7. Вік дитини. Суд враховує, що дитина відповідно до її малого віку (чотири роки) потребує особливого режиму дня, денного сну, дитячого харчування (способу приготування їжі, кількості прийомів їжі), режиму прогулянок, занять, розваг, відпочинку, тощо. Вказаний режим можливо забезпечити дитині або при постійному перебуванні когось з батьків з дитиною, або при знаходженні дитини в дошкільному навчальному закладі.

8. Здоров’я дитини.

З медичної довідки, наданої суду, вбачається, що дитина проходила лікування в Шосткинській дитячій поліклініці з 03.05.2018 року по 11.05.2018 року, діагноз ОРЗ (а.с.124).

Іншої інформації щодо стану здоров’я дитини чи наявність у дитини будь-яких хронічних захворювань – суду не надано. Виходячи з цього, суд робить висновок, що даний фактор не є визначальним при визначенні місця проживання дитини, та як періодичні обстеження та лікування дитини можна проводити як за місцем проживання матері, так і за місцем проживання батька.

9. Захист та безпека дитини.

Доказів того, що хтось з батьків вчиняв протиправні дії щодо дитини – не надано.

Суд вважає, що поведінка батьків не загрожує безпосередньо фізичній безпеці дитини, але негативні відносини між батьками створюють неблагополучне психологічне середовище, в зв’язку з чим з метою уникнення конфліктів та сварок, на теперішній час батькам дитини слід обмежити спілкування між собою, та утримуватись від провокаційно-образливої поведінки та негативного відношення один до одного під час спільного перебування з дитиною.

Суд приймає до уваги висновки обох служб у справах дітей (м. Суми, та м. Шостка), які висловились з приводу доцільності визначення місця проживання дитини з матір’ю – ОСОБА_1.

Також суд приймає до уваги, що на даний час дитина вже протягом року проживає в сім’ї матері, відвідує в м. Шостка дитячий садок, мати особисто відводить та забирає дитину, проводить з сином свій вільний час, мати надає дитині належний догляд, що підтверджено працівниками Шосткинської служби у справах дітей, дитина звикла перебувати з мамою, звикла по певного місця проживання, до дитячого садочка, до обстановки та режиму дня.

Новий переїзд, порушення режиму та зміна звичної для дитини обстановки може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, а тому виходячи з найкращих інтересів дитини, суд вважає, що відсутні підстави для зміни нинішнього місця проживання дитини з матір’ю, та вважає необхідним відмовити в задоволенні зустрічного позову батька про визначення місця проживання дитини з ним.

Стосовно збереження сімейного оточення і підтримання відносин дитини з батьком, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 141 СК України визначено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Тобто, права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Частиною 2 ст. 157 СК України законодавець додатково підкреслює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов`язку прямо випливає зі ст.141 СК України.

Праву на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

На даний час сторони домовились щодо не перешкоджання один одному у спілкуванні з дитиною, зокрема, батько дитини ОСОБА_2 відвідав дитину в м. Шостка, йому не створювались перешкоди у спілкуванні, він провів час спільно з дитиною, що підтвердив у судовому засіданні.

В свою чергу мати дитини ОСОБА_1 підтвердила, що з нею проведено бесіду представником служби у справах дітей, і на даний вона усвідомлює, що її поведінка відносно батька дитини може бути визнана перешкоджанням у спілкуванні з дитиною.

В зв’язку з вищевикладеним, суд звертає особливу увагу обох батьків: ОСОБА_2 та реви (ОСОБА_9) ОСОБА_10 на необхідність компромісу та взаємних поступок у питаннях, пов’язаних з вихованням їх спільної дитини, та націлює обидві сторони у їх відносинах на максимальне врахування інтересів дитини. Суд радить батькам приборкати прояви своєї неприязної поведінки один до одного та усвідомити свою відповідальність за подальшу долю їх спільної дитини, її розвиток та психічне здоров’я.

Оскільки суд відмовив батьку у задоволенні позову про визначення місця проживання з батьком, і дитина фактично проживає з матір’ю, то мати має право на стягнення аліментів на дитину.

З копії свідоцтва про народження серії І-БП № 182734 вбачається, що батьком дитини ОСОБА_4 є ОСОБА_2, про що зроблено відповідний актовий запис № 110 (а.с.8).

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зважаючи на те, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, він за законом зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на його утримання, тому із ОСОБА_2 необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з ким проживає дитина.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, офіційно працевлаштований, отримує стабільну заробітну плату, він повідомив, що він має достатній дохід, не має на утриманні інших осіб, має нормальний стан здоров'я, і має об'єктивну можливість виплачувати аліменти на утримання дитини. Будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач суду не надав.

Однак, суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено, що розмір аліментів повинен становити 1/2 частину від заробітку відповідача, тому суд вважає, що розмір аліментів на одну дитину 1/4 частина від заробітку відповідача – буде справедливим та співрозмірним, та відповідатиме вимогам ч. 2 ст. 182 СК України.

Тому суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, 19.04.2015року народження, підлягають частковому задоволенню в розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. В даному випадку позов подано до суду 20.11.2017 року.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв’язку з задоволенням первісного позову про стягнення аліментів на дитину, та в зв’язку з тим, що позивач була звільнена від сплати судового збору по даній категорії справи, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704, 80 грн.

На підставі ст.ст. 24, 56, 84, 110, 112, 141, 153, 157, 159, 161, 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7, НОМЕР_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_10, НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання: м.Суми. АДРЕСА_7; фактичне місце проживання: м. Суми. АДРЕСА_8), про стягнення аліментів на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 20.11.2017 року.

Аліменти сплачувати матері – ОСОБА_1.

Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 34743343, місце знаходження: м. Суми, вул. Харківська, 35), Служба у справах дітей Шосткинської міської ради Сумської області (код ЄДРПОУ 36080075, місце знаходження: м. Шостка, вул. Садовий бульвар, 14), про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 21.01.2019 року.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова