Ухвала суду № 79296131, 10.01.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.01.2019 Справа № 554/9928/17

Провадження № 2/554/75/2019

У Х В А Л А

іменем України

10 січня 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

прокурора Іценка М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом Першого заступника керівника ОСОБА_4 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_4 міської ради до ОСОБА_5, третя особа – відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Октябрського районного суду м.Полтави знаходиться вищевказана позовна заява.

У позовній заяві, поданій Першим заступником керівника ОСОБА_4 місцевої прокуратури в інтересах ОСОБА_4 міської ради, останній просить витребувати з володіння ОСОБА_5 земельну ділянку по вул.Патріарха Мстислава (ОСОБА_6), 81-ж у м.Полтаві, площею 1000 м.кв. з кадастровим номером 5310137000:15:017:0029 вартістю 109877 грн.; визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку по вул.Патріарха Мстислава (ОСОБА_7), 81-ж у м.Полтаві, площею 1000 м.кв. з кадастровим номером 5310137000:15:017:0029 та скасування зазначеного запису; стягнути з відповідача на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору в сумі 8538,16 грн.

Підставою подання даного позову в інтересах держави прокурор зазначив те, що рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 24.03.2009 року за №129 затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_8 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по вул.Патріарха Мстислава (ОСОБА_6), 81-ж, площею 1000 м.кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з подальшим отриманням державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №517551 від 20.05.2009 року. У подальшому вказану земельну ділянку придбано за договором купівлі-продажу від 25.01.2010 року ОСОБА_5, при цьому підставою набуття ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку є рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради від 24.03.2009 року за №129, яке в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, внаслідок чого виникли підстави для витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння; і крім того, рада не вживала заходів щодо витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння особи, що, на думку прокурора, свідчить про її бездіяльність, тобто орган місцевого самоврядування належним чином не здійснює захист інтересів держави у вказаних правовідносинах. Інтереси держави в цьому випадку, на думку прокурора, полягають в забезпеченні реалізації права територіальної громади на володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності. Прокурор визначив, що позивачем у справі є вказаний орган місцевого самоврядування. Наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представником ОСОБА_4 міської ради заявлено клопотання по залишення позову без розгляду з тих підстав, що прокурор не обґрунтував достатні підстави для представництва інтересів територіальної громади м.Полтави, оскільки подав позов в інтересах органу місцевого самоврядування, що не є інтересами держави при визначенні компетенції прокурора з даного питання; крім того, органом місцевого самоврядування, в інтересах якого подано позов, не підтверджено згоду на подання прокурором в його інтересах позову і не делеговано прокурору таких повноважень. Вважав, що звернення прокурора із даним позовом суперечить вимогам ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою інтереси територіальної громади міста представляє міська рада, що унеможливлює подання позову в інтересах територіальної громади, яка не уповноважувала прокурора на звернення до суду із позовом щодо захисту цивільних прав та інтересів територіальної громади. Враховуючи те, що роль прокурора у сфері представництва інтересів держави має допоміжний характер і основну ролі згідно чинного законодавства України відіграють профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які самостійно звертаються до суду, а також те, що ОСОБА_4 міська рада не підтримує позовні вимоги прокурора, а тому наявні правові підстави для залишення позову без розгляду в порядку ст.257 ЦПК України. На підставі зазначеного, а також доводів, викладених у клопотанні, представник просив задовольнити заявлене ним клопотання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти клопотання представника ОСОБА_4 міської ради про залишення позовної заяви без розгляду, про що надав відповідні пояснення. В обґрунтування своїх заперечень прокурор послався на ч.4 ст.56 ЦПК України, якою надано прокурору повноваження подавати позов в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, на ст.131-1 Конституції України і ст.23 Закону України «Про прокуратуру», згідно яких прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; на положення законодавства, відповідно до яких земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, про повноваження органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин щодо земель комунальної власності і щодо здійснення захисту інтересів держави в цій сфері.

Представник відповідача клопотання підтримав, просив його задовольнити та залишити позовну заяву прокурора без розгляду з наведених підстав.

Представник третьої особи проти клопотання про залишення позову без розгляду не заперечував.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.6 та ст.19 Конституції України визначено, що всі державні органи діють в межах наданих їм повноважень і у спосіб, встановлений законом. Тобто для здійснення певної дії державний орган, посадова особа, в тому числі прокурор, повинні мати чітко визначене повноваження на вчинення такої дії.

Статтею 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування у Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції: п.2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.7 ст.24 вказаного Закону повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор наділений певними процесуальними правами.

За змістом визначення поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження», наданого в рішенні Конституційного Суду України №1-199 від 08.04.1999 року під таким органом слід розуміти орган державної влади і орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, яким врегульовані земельні відносини, повноваженнями у сфері розпорядження землями комунальної власності наділені органи місцевого самоврядування, які діють від імені територіальних громад. Згідно з ст.11 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві ради не наділені делегованими державою повноваженнями; такими (делегованими) повноваженнями можуть наділятись лише виконавчі органи місцевих рад.

Таким чином, міська рада не є державним органом, не є органом, уповноваженим державою на здійснення від її імені відповідних повноважень в розумінні статті 56 ЦПК України, статей 23 та 24 Закону «Про прокуратуру», а також Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція органу місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно з ст.7 та ст.140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Прокурор виходить з того, що дана земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади, і посилається на порушення інтересів держави, виходячи з того, що земля є найбільшою цінністю у державі і охороняється державою. Але таке розширене тлумачення прокурором поняття інтересів держави та відповідно його повноважень не відповідає вимогам наведених вище законів, які регулюють дані питання.

При розмежуванні інтересів держави і інтересів конкретних землевласників слід виходити з правового режиму майна і форми власності на таке майно. Суд враховує, що дана земельна ділянка не є державною власністю. Прокурором не обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави.

Інтереси держави не є тотожними з інтересами конкретної територіальної громади і її органу самоврядування, а визначення прокурором «інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування» не відповідає вимогам закону.

У даному випадку відсутні інтереси держави, щодо захисту яких прокурору надано певні повноваження.

В обґрунтування цих висновків суд вважає також зазначити про таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Разом з тим, частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи аналізу частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» існують достатні підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в судах стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У даному випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд вважає, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду в рамках справи № 924/1237/17.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Разом із цим, суд враховує, що позивач ОСОБА_4 міська рада є юридичною особою, наділена певними повноваженнями, в тому числі по зверненню до суду, є право- та дієздатною щодо захисту і реалізації своїх прав та обов’язків, і більш того, наділена гарантованим їй Конституцією правом самостійно визначатись у реалізації своїх прав.

У справі відсутні будь-які підтвердження від позивача про звернення до прокурора з проханням звернутись до суду в його інтересах; відсутні будь-які відомості про доручення прокурору подати в його інтересах даний позов; відсутні будь-які відомості про підтримання ним позову, заявленого прокурором в його інтересах. Судом вживались заходи щодо з'ясування даного питання, але від позивача ОСОБА_4 міської ради до суду не надійшло ніяких заяв відповідного змісту, в яких би вбачалось волевиявлення вказаної особи, та хоча б підтримання ним поданого прокурором позову.

Тому даний позов подано особою, яка не має належним чином підтверджених повноважень від позивача на подання такого позову.

Згідно встановленим ст.12 і ст.13 ЦПК України принципам змагальності, рівності учасників справи і диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За нормами цивільного законодавства власник самостійно розпоряджається належним йому майном і своїми правами.

Згідно з ч.3 ст.57 ЦПК України якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява прокурором, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява.

За вказаної сукупності обставин, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_4 міської ради, що було б прямим порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства, безпідставним перебільшенням повноважень прокурора, а також порушенням права особи самостійно визначатись з приводу захисту її прав та інтересів у суді та способів такого захисту.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду, а тому клопотання представника ОСОБА_4 міської ради є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 131-1, 140 Конституції України, ст.ст.2, 23, 24, 26 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.1, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.12, 13, ч.3 та ч.4 ст.56, ч.3 ст.57, п.7 ч.1 ст.257, 259, 260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_4 міської ради задовольнити.

Позов Першого заступника керівника ОСОБА_4 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_4 міської ради до ОСОБА_5, третя особа – відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повна ухвала складена 11 січня 2019 року.

Суддя Г.В. Андрієнко