Ухвала суду № 79295957, 18.01.2019, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/801/16-ц

У Х В А Л А

18 січня 2019 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого – судді Самсонової О.А.

при секретарі – Горошко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м.Полтавi в приміщенні суду подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове проникнення до квартири боржника, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири боржника, а саме квартири АДРЕСА_1.

Подання обґрунтував тим, що в його провадженні перебуває виконавче провадження №52456350 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитом у розмірі 12459,49 доларів США та 37687,07 грн. пені, що в перерахунку на гривню за курсом НБУ станом на 05 лютого 2016 року становить 360296,58 грн.

Постановою державного виконавця від 04 жовтня 2016 року за даним виконавчим документом відкрито виконавче провадження.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем 13 жовтня 2017 року арештовано та описано належне боржнику майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем 27 листопада 2018 року здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану боржника, але у квартиру потрапити не вдалося, оскільки двері квартири зачинені.

Тому для подальшого виконання рішення державний виконавець просив надати дозвіл на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_2.

В судове засідання державний виконавець не з’явився, в тексті подання звернувся до суду з клопотанням про розгляд подання за відсутності представника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області.

Сторони виконавчого провадження чи інші заінтересовані особи про час та місце розгляду подання в силу ч.2 ст.439 ЦПК України не повідомлялись.

Суд, дослідивши матеріали подання приходить до висновку, що подання є обґрунтованим.

При цьому суд бере до уваги, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження №52456350 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за кредитом у розмірі 12459,49 доларів США та 37687,07 грн. пені, що в перерахунку на гривню за курсом НБУ станом на 05 лютого 2016 року становить 360296,58 грн.

Дане виконавче провадження відкрито постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області від 04 жовтня 2016 року за виконавчим листом №552/801/16-ц, виданим Київським районним судом м.Полтави 23 серпня 2016 року.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області від 13 жовтня 2017 року описано та накладено арешт на майно боржника, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Вказане арештоване майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3.

Та обставина, що вказана квартира належить боржнику ОСОБА_2 підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 21 листопада 2018 року №146308065.

Як вбачається з даних акту державного виконавця від 27 листопада 2018 року, при виїзді державного виконавця з метою перевірки майнового стану встановлено, що за даною адресою ніхто не проживає, зі слів сусідів квартира здається в оренду квартирантам, власник квартири не з’являється.

Вимога державного виконавця від 07 грудня 2018 року №12097 надати доступ до описаного й арештованого майна боржником не виконана, доступ до майна державному виконавцю не надано.

У зв’язку з цим 17 грудня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області складено акт, згідно якого при виїзді державного виконавця за вищевказаною адресою виявлено, що двері квартири зачинені, на вимогу державного виконавця відкрити не було відредаговано. Доступ до арештованого майна відсутній.

03 січня 2019 року державним виконавцем надіслано вимогу зберігачу майна ОСОБА_3 надати доступ до описаного й арештованого майна боржника, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_3 з метою перевірки стану збереження.

Заявою від 14 січня 2019 року ОСОБА_3 повідомив державному виконавцю, що доступ до описаного й арештованого майна відсутній у зв’язку зі зміною боржником вхідних дверей. У зв’язку з цим він не має можливості належного зберігання та надання доступу до описаного майна боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до частини 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Та обставина, що квартира за адресою: м.Полтава, вул.Зіньківська, буд.10. кв.69, належить боржнику ОСОБА_2В, підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 21 листопада 2018 року №146308065.

У зв’язку з цим наявні підстави вважати, що у належному боржнику житлі знаходяться належні йому речі.

Іншим чином, ніж примусове проникнення до вказаної квартири, державний виконавець не може здійснити опис та подальшу реалізацію майна, що належить на праві власності боржнику.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Питання обов’язковості судових рішень неодноразово розглядалось і у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід’ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «ОСОБА_4 проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04. Суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. рішення у справі Войтенка).

Справа, яка розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.

Виконання судового рішення не може бути поставлене в залежність від поведінки боржника, неотримання ним кореспонденції, неявки за викликами державного виконавця чи перешкоджання доступу до описаного та арештованого майна.

Тому з метою забезпечення своєчасного та повного виконання судового рішення суд вважає за необхідне подання задовольнити, надати головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 дозвіл на примусове проникнення до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, і яка належить боржнику ОСОБА_2 з метою здійснення виконавчих дій з опису та арешту майна для подальшої його реалізації.

Керуючись ст.439 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Подання задовольнити.

Надати головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 дозвіл на примусове проникнення до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить боржнику ОСОБА_2.

Копію ухвали надіслати сторонам виконавчого провадження та іншим заінтересованим особам.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом 15 днів.

Головуючий О.А.Самсонова

18.01.2019