Рішення № 79295615, 09.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/4080/16-ц

Провадження № 2/520/1038/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2019 року

Київський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Калашнікової О.І.

при секретарі Шеховцевій О.В., Дідур В.Л.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Джубріл і ОСОБА_3 про відшкодування моральної і матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в квітні місяці 2016 року звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення про стягнення з відповідачів на її користь матеріальної шкоди, завданої самочинним будівництвом (розмір матеріальної шкоди не було визначено); на відшкодування моральної шкоди – 10 000 грн. Окрім того, ОСОБА_2, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, вимагала стягнути з відповідачів на її користь інфляційні втрати, 3% річних і проценти на рівні облікової ставки НБУ з суми в розмірі 57271 грн., що підлягає стягненню з відповідачів на її – ОСОБА_2 користь на підставі рішення Київського райсуду м. Одеси, ухваленого 20.01.2014 року по справі за №1512\16117\2012. Надалі ОСОБА_2 неодноразово надавала заяви про уточнення позовних вимог і в судовому засіданні позивач вимагала стягнути з відповідачів на її ОСОБА_2 користь на відшкодування матеріальної шкоди 108608 грн., на відшкодування моральної шкоди 700 000 грн., у відповідності до вимог ст..625 ЦПК України за невиконання судового рішення від 20.01.2014 року про стягнення грошових коштів:3% річних, що дорівнює 7648,03 грн.; інфляційні втрати в сумі 90587,71 грн.; проценти на рівні облікової ставки НБУ за користування грошовими коштами – в сумі 43191,84 грн. Судові витрати в сумі 16449,02 грн. позивач також вимагає стягнути з відповідачів на її користь.

Відповідач ОСОБА_3 Джубріл позов не визнав.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з’явилась, причини неявки суду не повідомила.

Відповідачі з позовом ОСОБА_2 і доданими до позову письмовими доказами ознайомлені, відзиви на позов відповідачі не надали, неодноразово до судових засідань відповідачі (їх представники) не з’являлись.

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 11.05.2016 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 За клопотанням позивача судом призначені будівельно-технічна експертиза і психологічна експертиза, на час проведення експертних досліджень провадження по справі зупинялось. Ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 30.08.2017 року про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову, позивач оскаржила в апеляційному та касаційному порядку.

Судом встановлено:

ОСОБА_2 є власником 1\2 частини житлового будинку з надвірними спорудами по пров.Ванцетті,5 в м. Одесі на підставі договору дарування від 13.06.1994 року. Відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування від 02.12.2002 року належить 1\2 частина цього ж будинку. Відповідачі у період з 2003 по 2009 роки самочинно реконструювали належну їм частину будинку (шляхом надбудови другого і третього поверхів ), що встановлено рішенням Київського райсуду м. Одеси, ухваленим 20.01.2011 року по справі за позовом Управління архітектури та містобудування Одеської міськради до ОСОБА_3 про зобов’язання провести перебудову та знести самочинно збудовану споруду. Дії ОСОБА_3 з самочинної реконструкції частини будинку спричинили матеріальну шкоду та збитки ОСОБА_2, як співвласнику цього реконструйованого будинку, що встановлено рішенням Київського райсуду м. Одеси, ухваленим 20.01.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, знесення самочинно надбудованих другого і третього поверхів та мансарди. Зазначеним судовим рішенням з відповідачів ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнуто на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди 57721 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення. Рішення суду набрало законної сили. ОСОБА_2 отримала виконавчий лист і пред’явила його для примусового виконання до виконавчої служби. Станом на день вирішення даної справи рішення суду від 20.01.2014 року відповідачами ОСОБА_3 не виконано.

ОСОБА_2, посилаючись на положення ст.ст.509, 625,1048,1049 ЦК України вимагає стягнути з відповідачів в солідарному порядку проценти на суму боргу (57721 грн.), розраховані на рівні облікової ставки НБУ за період з 27.05.2014 року (дата набрання судовим рішенням законної сили) по 30.10.2018 року (заява про уточнення позову) в розмірі 43191 грн. 84 коп.; інфляційні втрати в розмірі 90587 грн. 71 коп.; 3% річних на суму боргу 57721 грн. за період з 2014 року по 2018 рік, що складає 7648 грн. 03 коп.

Окрім того, ОСОБА_2 стверджує, що з травня 2014 року по сьогодні продовжується руйнування належної їй – позивачу- частини будинку по пров. Ванцетті,5, тому як фундамент будинку, який перебуває у спільній частковій власності сторін, не розрахований на будівлю в три поверхи, а відповідачі не знесли самочинно зведені другий і третій поверхи. На обґрунтування своїх вимог в цій частині ОСОБА_2 посилається на висновок будівельно-технічної експертизи від 30.11.2016 року і вимагає стягнути з відповідачів на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 108608 грн.

Позивач також доводить, що неправомірні дії відповідачів щодо самочинного будівництва і неправомірна бездіяльність щодо виконання рішення суду про стягнення з відповідачів грошових коштів спричиняють їй – ОСОБА_2 моральну шкоду, яка полягає тривалих і значних моральних стражданнях з приводу пошкодження належного їй майна – 1\2 частини будинку, відсутності можливості відремонтувати будинок і користуватися цим житлом, порушенням звичного стану життя як самої позивачки так і членів її родини – багато років родина позбавлена можливості відпочивати біля моря (де розташований будинок), проводити дозвілля на свій розсуд. Натомість позивачка вимушена витрачати свій час, свої зусилля, свої грошові кошти на судові спори з відповідачами. Чисельні переживання і стреси, перенесені нею внаслідок неправомірних дій відповідачів, призвели до погіршення здоров’я ОСОБА_2 і вона визнана медичною комісією інвалідом 2 групи загального захворювання. Позивач посилається на висновок психологічної експертизи №17-5267 від 16.05.2018 року і вимагає стягнути в солідарному порядку з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 700 000 грн.

Відповідач ОСОБА_4, не визнаючи позов, не навів своїх доводів і не надав будь-яких доказів.

Суд вислухав учасників процесу, вивчив матеріали справи і дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

У ст. 11 ЦК серед підстав виникнення цивільних прав та обов’язків міститься «заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі».

Як випливає з ст. 1166 ЦК України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини.

Встановлені у ст. 1166 ЦК умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК, тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави.

Майнова шкода у розумінні ч. 1 ст. 1166 ЦК України – це зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав. Частина 1 ст. 1166 містить пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов’язкову підставу деліктної відповідальності. Необхідною умовою відповідальності за заподіяння шкоди, є причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) заподіювача шкоди і майновою або моральною шкодою, що виникла у потерпілої особи.

Рішенням Київського райсуду м. Одеси від 20.01.2014 року було встановлено, що неправомірні дії відповідачів з самочинної прибудови і надбудови в будинку літ.»А» по пров. Ванцетті,5 в м. Одесі у період з 2003 року по 2009 рік спричинили ОСОБА_2 матеріальну шкоду і на відшкодування цієї шкоди з подружжя ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 57721 грн.

Звертаючись в 2016 році до суду з вимогами про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_2 стверджує, що неправомірні дії відповідачів з самочинного будівництва в домоволодінні №5 по пров. Ванцетті спричинили їй майнову шкоду – самочинні добудови і надбудови руйнують належну їй – позивачці 1\2 частину будинку літ.»А» по пров. Ванцетті,5. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на висновок будівельно-технічної експертизи №3337 від 30.11.2016 року. Але ні в позові ні у висновку експерта не зазначено, що у період з січня 2014 року по листопад 2016 року ОСОБА_4 самочинно здійснили будь-які будівельні роботи в домоволодінні №5 по пров. Ванцеті. У висновку експерта від 30.11.2016 року зазначено, що з « жовтня 2013 року по листопад 2016 року має місце погіршення технічного стану будинку з незадовільного до ветхого. Встановити конкретні пошкодження, які утворились в зазначений період не є можливим тому, що будинок в цілому знаходиться в нежилому стані». У висновку експерта №3337 описані ті ж самі самочинні прибудова і надбудова у будинку №5 по пров. Ванцетті, що і рішенні суду від 20.01.20014 року. Експерт також зазначив, що «вартість матеріального збитку , нанесеного будинку ОСОБА_2С…..в поточних цінах становить 108608 грн».

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в сумі 108608 грн. недоведеними.

Згідно із ч.ч. 1- 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При цьому ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Рішенням Київського райсуду м. Одеси від 20.01.2014 року на подружжя ОСОБА_4 покладено обов’язок сплатити ОСОБА_2 на відшкодування шкоди 57721 грн. Судом встановлено, що до сьогодні відповідачі рішення суду не виконали. Позивач доводить, що така бездіяльність відповідачів спричинила їй –ОСОБА_2 майнову шкоду, яка складається з 3% річних від суми боргу, з інфляційних втрат на суму боргу і відсотків , розрахованих на рівні облікової ставки Нацбанку – 141427,58 грн.

В цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню щодо стягнення інфляційних втрат і 3% річних на суму боргу 57721 грн. відповідно до положень ст.509,625 ЦК України. За розрахунками суду сума 3% річних на суму боргу складає 8094 грн., інфляційні втрати на суму боргу складають 84813,49 грн. Вимоги в частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами не підлягають задоволенню, тому як не містяться на вимогах закону: зобов’язання між сторонами щодо сплати грошових коштів виникли з деліктних правовідносин.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне: спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Стаття 1167 ЦК передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а саме, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому доказуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

У даному випадку рішенням Київського райсуду м. Одеси від 20.01.2014 року встановлено, що неправомірні дії відповідачів ОСОБА_4 спричинили ОСОБА_2 майнову шкоду. Суд погоджується з доводами позивача, що ці ж самі дії спричинили ОСОБА_2 і моральну шкоду, яка проявляється в переживаннях з приводу пошкодження належного їй майна (руйнування частини житлового будинку), порушення звичного стану життя як самої ОСОБА_2 так і її родини ( позивач і члени її сім’ї позбавлені можливості використовувати житло). Моральну шкоду ОСОБА_2 спричинили дії відповідачів з невиконання судового рішення від 20.01.2014 року, яка полягає у душевних переживаннях позивача з приводу відсутності грошових коштів на виконання ремонтних робіт пошкодженої частини будинку, також з порушення звичного стану життя, тому як ОСОБА_2 вимушена витрачати свій час і сили на те, щоб зобов’язати відповідачів виконати рішення суду. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності, висновку судової психологічної експертизи №17-5267 від 16.05.2018 року, співвідносить з розміром майнової шкоди і стягує в солідарному порядку з відповідачів на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди – 300 000 грн.

Положеннями ст.141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови у задоволенні позову – на позивача, у разі частково задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надані належні докази (квитанції щодо оплати експертних робіт , витрат на поштовий зв’язок і збирання документів для експертизи) щодо понесених судових витрат на суму 10449 грн. 02 коп. Витрати на правничу допомогу не підтверджені належними доказами – відсутній акт приймання-передачі виконаних робіт, тому в цій частині витрати не відшкодовуються.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України відповідачі зобов’язані сплатити на користь держави судовий збір в сумі 4500 грн.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 Джурбіл і ОСОБА_3 про відшкодування моральної і матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 Джубріл ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 Джубріл ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 понесені судові витрати в сумі 10449 грн. 02 коп.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 Джубріл ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави судовий збір в сумі 4500 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту судового рішення 18.01.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.