Вирок № 79295208, 16.01.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7446/18

н.п. 1-кп/415/278/19

ВИРОК

Іменем України

16 січня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 12.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240001397

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ст. 128 КК України,

за участю:

прокурорів Коваленко М.С., Нескородової Г.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1

законного представника потерпілого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника служби у справах дітей Буткової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В

11 червня 2018 року, приблизно о 21 годині, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи у районі будинку № 54, розташованого по вулиці Вербній міста Лисичанська, маючи умисел на завдання побоїв, умисно, наніс потерпілому ОСОБА_3 два удари правою долонею руки в область правої щоки, численну кількість ударів правим кулаком руки в область правої щелепи та шиї, заподіявши останньому фізичний біль і не спричинивши тілесних ушкоджень. Почавши уникати бійки, потерпілий ОСОБА_3 став відходити від обвинуваченого ОСОБА_1, однак останній, проявляючи злочинну недбалість і, відповідно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, наздогнавши потерпілого, завдав йому один удар ногою в область рук та один удар ногою в область грудної клітини, від чого останній, втративши рівновагу і не втримавшись на ногах, впав на землю, отримавши тілесне ушкодження у вигляді закритого дистального остеоепіфізеоліз обох кісток нижньої третини правої гомілки зі зміщенням, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 128 від 26 липня 2018 року, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості і яке обвинувачений ОСОБА_1 повинен був і міг передбачити, діючи з більшою обачністю.

Таким чином, ОСОБА_1, своїми умисними протиправними діями спричинив побої, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КК України, а також вчинив необережне тілесне ушкодження середньої тяжкості, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 та ст. 128 КК України, визнав повністю. Зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, збитки відшкодував у повному обсязі. У судовому засіданні вибачався перед потерпілим та виказував готовність нести покарання. Просив суд призначити не суворе покарання. Цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що час, місце та спосіб нанесення йому побоїв та ушкоджень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1, він не має, оскільки вони примирились. Просив суд призначити обвинуваченому не суворе покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілого і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже суд, допитавши обвинуваченого та потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у необережному нанесенні тілесного ушкодження середньої тяжкості повністю доведена та кваліфікує дії останнього за ст. 128 КК України.

Також суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 126 КК України.

При призначенні обвинуваченому Шипові О.В. покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу винного, який офіційно не працює, має постійне місце проживання, неодружений, у побуті характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не судимий;

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування збитків, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, з урахуванням думки неповнолітнього потерпілого та його законного представника, які просили призначити не суворе покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе із застосуванням покарання у виді громадських робіт. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більше одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши покарання, за сукупністю злочинів.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні (ЛОДКЛ) цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_3, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_3 у розмірі 20136 гривень 93 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, повністю доведена у судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення підтверджена у судовому засіданні, довідками про знаходження на лікуванні та розрахунку вартості лікування, доданими до матеріалів кримінального провадження.

Отже, цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_3 підлягає задоволенню у повному обсязі.

До початку судового розгляду, в порядку ч. 1 ст. 128 КПК України, законним представником потерпілого - ОСОБА_2, пред'явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь майнової шкоди - витрат на лікування сина у сумі 1649 гривень 24 копійки та моральної шкоди у сумі 50 000 гривень, і який остання під час судового розгляду просила залишити без розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним цивільний позов законного представника потерпілого - ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні, відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, ст. 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 і ст. 128 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 126КК України у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин;

- за ст. 128 КК України у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганської обласної дитячої клінічної лікарні (Луганська область/м. Луганськ, ГУК у Луганській області/ Луганська область/24060300, ЕДРПОУ 37991110 Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, розрахунковий рахунок №31410544012001, код доходів 24060300) суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_3 у розмірі 20136 (двадцяти тисяч ста тридцяти шести) гривень 93 (дев'яносто трьох) копійок.

Цивільний позов законного представника потерпілого - ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь майнової шкоди - витрат на лікування сина у сумі 1649 гривень 24 копійки та моральної шкоди у сумі 50 000 гривень - залишити без розгляду.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко