Ухвала суду № 79293759, 16.01.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9810/18

У Х В А Л А

16 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого - судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Якимець Ю.М.

за участю заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області за участю заінтересованих осіб Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», -

у с т а н о в и в:

10.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова із скаргою, в якій просила визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області по відмові у знятті арешту , накладеного на все майно ОСОБА_1 та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення; зобов’язати Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 від 02.11.2016 року та скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

В обґрунтування скарги покликається на те, що 04.11.2015 року Шевченківським районним судом м.Львова ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково, стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором №315/08-Ф від 22.08.2008 року у розмірі 283148,00 доларів США та 8272,62 доларів США. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.03.2016 року рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 04.11.2015 року скасовано частково та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором, а саме 165452,44 доларів США – заборгованість за кредитом, 117696,02 доларів США – заборгованість за відсотками, 78856,72 грн. – штраф.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 11.03.2016 року залишено без змін.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження №51748888. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮу Львівській області ОСОБА_3 від 02.11.2016 року накладено арешт на все майно, належне ОСОБА_1 та заборонено здійснювати його відчуження.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 від 26.06.2017 року, виконавчий лист №466/9291/14-ц, виданий 13.05.2016 року Шевченківським районним судом м.Львова повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, скаржник зазначає, що виконавчий документ так і не було повернуто, а арешт, який накладено на все майно ОСОБА_1 не знято. У зв»язку із чим, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду.

Від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області 20.12.2018 року поступив відзив на скаргу ОСОБА_1, в якій просить залишити скаргу без розгляду, покликаючись на наступне. На виконання у Відділі перебувало виконавче провадження №51748888 з примусового виконання виконавчого листа №466/9291/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 283148,46 доларів США та 78856,72 грн.

26.06.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника (Закон України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів у іноземній валюті»).

Крім того, головний державний виконавець зазначає, що скаржник пропустив строки для оскарження постанов державного виконавця, визначений ст.449 ЦПК України.

Також, у відзиві на скаргу головний державний виконавець вказуєте на те, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» не позбавляє стягувача права повторно пред»явити виконавчий документ до виконання. У зв»язку із чим просить відмовити у задоволенні скарги.

У судовому засідання скаржник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала, просила такі задовольнити та скасувати арешт, який накладений на все її майно.

Головний державник виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги скарги заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним і відзиві на скаргу.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши дійсні обставини справи суд приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.11.2015 року Шевченківським районним судом м.Львова ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №315/08-Ф від 22.08.2008 року у розмірі 283148,00 доларів США та 8272,62 доларів США.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.03.2016 року рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 04.11.2015 року скасовано частково та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за Кредитним договором, а саме: 165452,44 доларів США – заборгованість за кредитом, 117696,02 доларів США – заборгованість за відсотками, 78856,72 грн. – штрафу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 11.03.2016 року залишено без змін.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження №51748888 з примусового виконання виконавчого листа №466/9291/14-ц, виданого 13.05.2016 року Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 283148,46 доларів США та 78856,72 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 від 02.11.2016 року накладено арешт на все майно, належне ОСОБА_1 та заборонено здійснювати його відчуження.

Боржником ОСОБА_1 вищезазначений виконавчий документ не виконано. Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №51748888 згідно з повідомленням Територіального сервісного центру МВС у Львівській області за боржником не зареєстрованого транспортних засобів. Відповідно до відповіді ДФСУ у боржника відсутні відкриті рахунки в банках та інших фінансових установах, а також відсутня інформація щодо місця отримання доходів. Відповідно до інформації з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, боржник не володіє значними пакетами акцій емітентів. Згідно з листом Відділу Держгеокадатру у м.Львові та у Львівській області за боржником немає зареєстрованих на праві власності земельних ділянок. Згідно з відомостями у інформаційній довідці з ДРРП на нерухоме майно за боржником зареєстрований будинок по вул.Інструментальній, 28 у м.Львові, однак звернути стягнення на вказане майно не можливо, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону на відчуження такого майна.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 26.06.2017 року виконавчий лист №466/9291/14-ц, виданий 13.05.2016 року повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» чітко окреслено права та обов’язки виконавця.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вбачається з положень ч.ч.3 та 5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Крім того, щодо строку звернення ОСОБА_1 зі скаргою до суду, суд приходить до висновку, що таки пропущено не було, оскільки відповідь з ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 отримала лише 05.12.2018 року, а до суду звернулася в межах десятиденного строку – 10.12.2018 року.

Згідно із ч.3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У зв’язку з вказаним вище, а також тим, що ПАТ КБ «Надра» може повторно пред»явити виконавчий документ для виконання, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення скарги немає, оскільки в процесі виконання рішення суду, що набрало законної сили державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 діяв з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження",

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 258, 259, 260, 263, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області за участю заінтересованих осіб Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_5