Рішення № 79293583, 18.01.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1485/18

пр.№ 2/464/350/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2019 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І. П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О. Ю.,

справа № 464/1485/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з'явився,

відповідач ОСОБА_2 не з'явився,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, процентів за користування грошима,

за участю представників учасників справи: представник позивача ОСОБА_3, представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 – з'явились,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить: стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 119000,00 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 65764,72 грн; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у період з березня по квітень 2015 року помилково сплатив на користь відповідача грошові кошти через відділення банку у розмірі 119000,00 грн. Попри те, жодних договірних відносин між сторонами не було. У зв’язку із наведеним, просить у відповідності до ст. 1212 ЦК України задовольнити позовну вимогу та повернути безпідставно набуті позивачем грошові кошти. Разом із тим, просить стягнути з ОСОБА_2 проценти за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у відповідності до ст. 1048 ЦК України. Питання розподілу судових витрати вирішити у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства.

06 червня 2018 року відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. В обґрунтування заперечень покликається на те, що з позивачем познайомився через свого батька, який є директором ТзОВ «Геліус». Під час однієї із поїздок позивача до батька, з метою укладення договору на придбання товару, ОСОБА_1 не вистарчило коштів на завдаток щодо придбання товару. В той час позивач звернувся до відповідача з проханням позичити йому грошові кошти. Погодившись, позичив ОСОБА_1. Ю. кошти у сумі 110000,00 грн з умовою їх повернення та 10 процентів за користування ними, а всього підлягало поверненню 121000,00 грн, у термін до 01 квітня 2015 року. Повернення коштів відбулось на банківську картку. Дана обставина підтверджена випискою з банку, а також розпискою про відсутність будь-яких претензій до позивача від 10.05.2015. Оригінал такої розписки був переданий позивачу через його друга, який був у м. Львові. Між сторонами, внаслідок позики грошових коштів, виникли фактичні правовідносини, а тому їх повернення не може вважатися набуттям майна без достатньої правової підстави з подальшим їх повернення у відповідності до ст. 1212 ЦК України. Просить у позові відмовити повністю за безпідставністю та незаконністю.

05 квітня 2018 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків щодо сплати судового збору.

08 травня 2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, у якій відмовлено повністю ухвалою судді від 10 травня 2018 року.

У зв’язку з усуненням недоліків у позовній заяві 14 травня 2018 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання, яке неодноразово відкладалось з поважних причин.

03 жовтня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засідання представник позивача позов підтримав повністю та просить такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовну повністю та просять у такому відмовити за безпідставністю та незаконністю.

У судове засідання позивач та відповідач не з’явились, хоча належним чином повідомлялись про місце, дату та час цього засідання, а тому зі згоди представників сторін, суд вважає за можливе провести засідання у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та з’ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 № 4149437839266945 у відділенні філії Харківського ГРУ Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» через касу банку внесено грошові кошти шляхом поповнення картки готівкою у відділенні на картку відповідача наступними платежами: 20 березня 2015 року у розмірі 30000,00 грн (платник та одержувач коштів відповідач ОСОБА_2, призначення платежу – надходження готівки за платіжними картками), 01 квітня 2015 року у розмірі 35000,00 грн (платник та одержувач коштів відповідач ОСОБА_2, призначення платежу – надходження готівки за платіжними картками), 10 квітня 2015 року у розмірі 6000,00 грн (платник та одержувач коштів відповідач ОСОБА_2, призначення платежу – надходження готівки за платіжними картками), 28 квітня 2018 року у розмірі 20000,00 грн (платник ОСОБА_1, одержувач коштів ОСОБА_2, призначення платежу – надходження готівки за платіжними картками), 29 квітня 2015 року у розмірі 28000,00 грн (платник ОСОБА_1, одержувач коштів ОСОБА_2, призначення платежу – надходження готівки за платіжними картками).

Також ОСОБА_1 здійснив платіж шляхом переказу коштів з картки Приватбанк через Приват24 у сумі 2000,00 грн. , але позову на дану суму не заявив.

Зазначені обставини підтверджено копіями квитанції, які містяться у матеріалах справи, а також випискою з карткового рахунку ОСОБА_2 /арк. спр. 4, 32-36/. Такий факт не заперечувався представниками сторін у судовому засіданні, а тому приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предмет регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом із тим, із позовної заяви убачається, що позивач заперечує обставину існування будь-яких договірних відносин між сторонами, тобто відсутня будь-яка правова підстава для набуття грошових коштів.

Однак, така обставина спростовуються розпискою від 10 травня 2015 року відповідача ОСОБА_2, яку останній надав ОСОБА_1 про відсутність будь-яких із його боку претензій матеріального характеру щодо виконання останнім домовленостей за розпискою ОСОБА_1 від 25.0.2.2015 щодо повернення грошових коштів у сумі 110000,00 грн та 10 відсотків річних у сумі 11000,00 грн, а всього у сумі 121000,00 грн. Дана обставина підтверджена копією розписки від 10.05.2015. Зі сторони позивача вказана копія розписки не оспрювалась, не ставилась під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Такий доказ містить дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме про наявність правовідносин між сторонами, які склались у 2015 році щодо позики грошових коштів та подальше їх повернення. Відтак, такий доказ береться судом до уваги.

Те, що між ФОП ОСОБА_1 та родиною Сай через ПП «Віптер інструмент» мали місце господарські відносини підтверджується копією ухвали суду від 20.0218р.Такий факт не заперечувався представниками сторін у судовому засіданні.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд встановив, що позивачем (як платником) грошові кошти були перераховані саме на банківську картку відповідача (одержувача) через касу банку 29.04.15р та 28.04.15р, що свідчить про обізнаність позивача щодо реквізитів відповідача та зазначення таких у квитанціях банку; поповнення картки відбувалось кількома платежами на загальну суму 48000,00 грн. Дана обставина містить системність та регулярність оплат протягом березня-квітня 2015 року внаслідок вчинення чітких, усвідомлених дій із сторони позивача.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 12 цього Кодексу що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд прийшов висновку про те, що майно (гроші) не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, адже це відбулось в не заборонений законодавством спосіб, що підтверджується фактичним існуванням між сторонами двосторонніх правовідносин, а тому набуття майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання одностороннього договірного зобов’язання не може вважатися безпідставним.

Разом із тим, позивачем не доведено у відповідності до ст. ст. 79-81 ЦПК України факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, які надійшли останньому шляхом поповнення банківської картки кількома платежами, адже саме такий факт є підставою виникнення зобов’язань, передбачених ст. 1212 ЦК України. Також не встановлено, що поведінка набувача грошових коштів, тобто відповідача, свідчила про набуття (збереження) грошових коштів у заборонений цивільним законодавством спосіб.

Таким чином, суд прийшов переконання, що у позовній вимозі про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 119000,00 грн відмовити повністю.

Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 65734,72 грн у відповідності до ст. 1048 ЦК України, суд прийшов висновку, що оскільки в основній вимозі відмовлено повністю, а відтак відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення процентів, а тому у такій також необхідно відмовити повністю.

Таким чином, здійснивши оцінку доказів у відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд прийшов висновку, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у відповідності до ст. 1048 ЦК України, а тому у позові необхідно відмовити повністю.

Враховуючи встановлені обставини, суд відхиляє аргументи позивача про відсутність договірних відносин між сторонами, адже така обставина не підтверджена будь-якими доказами та спростована встановленими даними у судовому засіданні щодо фактичного існування між сторонами правовідносин.

Разом із тим, суд не приймає аргументи відповідача щодо існування партнерських бізнесових правовідносин між його батьком та позивачем, адже така обставина не стосується предмету доказування.

Будь-яких інших фактичних даних та підтвердження їх доказами, що має значення для правильного вирішення справи, суд не встановив.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 264, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 119000,00 грн, процентів за користування грошима у сумі 65734,72 грн, а всього у розмірі 184734 /сто вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять чотири/ гривні 72 копійки – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання – місто Харків, вулиця Істомінська, будинок № 49, РНОКППФО НОМЕР_1;

відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання – АДРЕСА_1, РНОКППФО НОМЕР_2.

Дата складення повного судового рішення 18 січня 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков