Ухвала суду № 79291312, 18.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.01.2019

Справа № 320/405/19

Провадження №1-кс/320/326/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фомін В.А.

за участі:

секретаря судового засідання – Панченко Н.М.,

прокурора – Савон А.С.,

слідчого – Бражко І.Є.,

підозрюваного – ОСОБА_1,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019080140000162, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4, в кримінальному провадженні № 12019080140000162, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, про арешт наступного майна,яке перебувало у володінні підозрюваного ОСОБА_1, 13.02.1983 р.н, а саме на: банківську картку АО КБ «Приватбанк» № 1201 0002 1158 8897; одну рукавичку помаранчевого кольору; наручний годинник «ОRIENT» з ремінцем коричневого кольору, пару кросівок «Ecco» чорного кольору 40 розміру, які було вилучено 16.01.2019 слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області та на даний час перебувають в СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Гетьманська, 83.

Клопотання обґрунтовано тим, що 16 січня 2019 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, знаходячись біля домоволодіння № 166 по вул. Південній в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, шляхом відкриття калитки, що знаходиться з задньої сторони вказаного домоволодіння, проник на її територію, де шляхом розбиття металево пластикового вікна проник до житлового будинку № 166 по вул. Південній в м. Мелітополі, який є житлом, і в цей час перебував під охороною ПП «Сакура - М», звідки з метою подальшого викрадення чужого майна, ОСОБА_1 переніс із спальної кімнати будинку до вхідних дверей належне потерпілій ОСОБА_5 майно, а саме: Монітор «LG», модель W1943ST, серійний номер 910ТРМ221059, в корпусі чорного кольору, вартістю 1500 гривень; Системний блок персонального компьютера «LG» з назвою «Logik Power», в корпусі чорного кольору, вартістю 3500 гривень; Гральну приставку «Wii», модель RVL – 001, серійний номер ДУА-22-95-06572, в корпусі білого кольору, вартістю 2000 гривень, тим самим приготував його для таємного викрадення; Банківську карту АО КБ «Приватбанк» № 1201 0002 1158 8897.

Однак, ОСОБА_1 не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як залишив підготовлене для таємного викрадення майно в приміщенні будинку, та почав втікати з території вказаного домоволодіння, але був зупинений працівниками служби охорони ПП «Сакура - М». Своїми умисними діями ОСОБА_1 міг заподіяти потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 7000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченому ч. 3 ст. 15 ч.3 ст.185 КК України.

За даним фактом 16.01.2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000162 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 показала, що проживає за адресою м. Мелітополь, Південна, буд. 166. За вказаною адресою мається сигналізація охоронної фірми «Сакура - М». Вона пішла з дому о 08 годині 16.01.2019 року. Приблизно о 09 годині, їй на мобільний телефон зателефонували з охоронної фірми «Сакура М» та повідомили, що за вказаною адресою спрацювала сигналізація. Після чого вона поїхала додому. По приїзду вона виявила, що охоронцями охоронної фірми «Сакура - М» був затриманий чоловік, який втікав з її місця проживання. За місцем проживання вона виявила, що біля входу до кімнати складені її речі, які знаходяться не на місцях, а саме 1) Монітор марки «LG», в корпусі чорного кольору, вартістю 1500 гривень, 2) Процесор від комп’ютера «LG», в корпусі чорного кольору, вартістю 3500 гривень; 3) Гральна приставка Wii RVL – 001, в корпусі білого кольору, вартістю 2000 гривень. Вказані предмети невстановлена особа не встигла вкрасти, так як приїхали працівники охоронної фірми «Сакура М». Таким чином їй міг бути заподіяний матеріальний збиток на загальну суму 7000 гривень. Крім того, при огляді будинку вона виявила, що відсутня належна їй банківська картка «Приват Банк» з № 1201 0002 1158 8897.

Допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є працівниками охоронної фірми «Сакура М», які показали, що приблизно о 09 годині 16.01.2019 року, вони приїхали за адресою м. Мелітополь, вул. Південна, буд.166, де спрацювала сигналізації, а саме датчик на рух. По приїзду вони виявили раніше не відомого чоловіка, який знаходився на території вказаного домоволодіння та при їх виді почав втикати, але був затриманий.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин ОСОБА_8, затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

17.01.2019 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

16.01.2019 в ході затримання ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, був проведений обшук речей ОСОБА_1, в ході проведення якого було тимчасово вилучено:

1) банківська карта АО КБ «Приватбанк» № 1201 0002 1158 8897;

2) одна рукавичка помаранчевого кольору;

3) наручний годинник «ОRIENT» з ремінцем коричневого кольору.

16.01.2019 в ході проведення огляду ОСОБА_1 добровільно видав одну пару кросівок «Ecco», які були тимчасово вилучені.

17.01.2019 слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, винесено постанову про визнання речовим доказом: банківська картка АО КБ «Приватбанк» № 1201 0002 1158 8897, одна рукавичка помаранчевого кольору, наручний годинник «ОRIENT» з ремінцем коричневого кольору, пара кросівок «Ecco» чорного кольору 40 розміру.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, всі вище перелічені предмети та речі є речовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Аналіз змісту ст. 168 КПК України свідчить, що тимчасово вилученим майном може вважатись майно, яке одержано в результаті: затримання особи в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208 цього Кодексу; обшуку; огляду.

Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Таким чином, вирішення питання про те, чи є майно, яке потрапило до уповноваженої особи органу досудового розслідування, тимчасово вилученим, залежить від того, чи надавався дозвіл на його вилучення слідчим суддею.

Припинення статусу тимчасового вилученого майна передбачено лише шляхом накладення арешту або його повернення.

Статтею 169 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для повернення тимчасового вилученого майна, а саме:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК;

4) у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається: 1) з метою забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Отже, відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України винесення слідчим постанови про визнання речовими доказами зазначеного майна не є підставою для припинення статусу тимчасово вилученого майна.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що відповідно до ст. 84 КПК України - банківська картка АО КБ «Приватбанк» № 1201 0002 1158 8897, одна рукавичка помаранчевого кольору, наручний годинник «ОRIENT» з ремінцем коричневого кольору, пара кросівок «Ecco» чорного кольору 40 розміру, має доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, з метою збереження вищевказаного майна, яке відповідно до ст. 98 КПК України, є речовим доказом, у даному кримінальному провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу, оскільки є підстави вважати, що в подальшому дане майно може бути відчужене, продане чи приховане.

Слідчий Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 та прокурор Савон А.С. в судовому засіданні підтримали дане клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні, в частині накладення арешту на наручний годинник «ОRIENT», з ремінцем коричневого кольору заперечував та просив клопотання про арешт майна задовольнити частково.

Дослідивши клопотання про накладення арешту, додатки до цього клопотання, вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя вважає за можливе частково задовольнити клопотання виходячи з наступного.

Підставою арешту майна є кримінальне провадження № 12019080140000162, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України.

Дані, що містяться в матеріалах долучених до кримінального провадження, вказують на достатність доказів на те, що майно, вилучене 16.01.2019 під час обшук речей ОСОБА_1, в ході його затримання на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, а саме: одна рукавичка помаранчевого кольору; наручний годинник «ОRIENT» з ремінцем коричневого кольору та майно, яке було добровільно видано підозрюваним ОСОБА_1 16.01.2019 в ході проведення огляду, а саме одна пара кросівок «Ecco», які були тимчасово вилучені може бути використане, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги слідчого Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, про арешт майна, а саме: однієї рукавички помаранчевого кольору, наручного годинника «ОRIENT» з ремінцем коричневого кольору, які вилучені 16.01.2019 під час обшук речей ОСОБА_1, в ході його затримання на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, та майно, яке було добровільно видано підозрюваним ОСОБА_1 16.01.2019 в ході проведення огляду, а саме однієї пари кросівок «Ecco», які були тимчасово вилучені та перебувають на зберіганні в Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: м. Мелітополь, вул. Гетьманська, 83, доведені в судовому засіданні, а тому дане клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про накладення арешту на інше майна, зокрема на банківську картку АО КБ «Приватбанк» № 120100021588897, слідчий суддя, враховує те, що зазначена банківська картка належить потерпілій ОСОБА_5, що підтвердив і сам підозрюваний.

Тому, слідчий суддя вважає, що виконання цілей і завдань забезпечення вказаного кримінального провадження можливо досягти без накладення арешту на банківську картку АО КБ «Приватбанк» № 120100021588897, а тому її, можливо повернути власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-173 309, 369, 370-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019080140000162, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на наступне майно, яке перебувало у володінні підозрюваного ОСОБА_1, 13.02.1983 р.н, а саме на: одну рукавичку помаранчевого кольору; наручний годинник «ОRIENT» з ремінцем коричневого кольору; пару кросівок «Ecco» чорного кольору 40 розміру, які було вилучено 16.01.2019 слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області та на даний час перебувають в СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Гетьманська, 83.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Банківську картку АО КБ «Приватбанк» № 1201 0002 1158 8897, яка належить потерпілій ОСОБА_5 - повернути власнику.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору та заінтересованим особам.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: