Ухвала суду № 79290217, 02.01.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12477/18

2/296/3135/18

УХВАЛА

"02" січня 2019 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, про поділ спільного сумісного майна подружжя із визнанням права дружини на 1/2 частину майна, про визначення порядку користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

В грудні 2018р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила:

- визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя паєнакопичення в житлово-будівельному кооперативі «Космос» та нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1;

- поділити спільне сумісне майно подружжя;

- визначити порядок користування жилим приміщенням квартирою №39 в буд. №70 по вул.Довженка в м.Житомирі.

Згідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також, згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як визначено ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

А відтак, позивачу (представнику позивача) необхідно зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

Як вбачається з позову ОСОБА_1 заявлено дві вимоги немайнового характеру (поділ спільного сумісного майна подружжя, визначення порядку користування жилим приміщенням квартирою №39 в буд. №70 по вул.Довженка в м.Житомирі) та одну вимогу майнового характеру (визнання об’єкту правом спільної сумісної власності).

Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, що підтверджується квитанціями №№29,30.

Однак, при подачі позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру про визнання об’єкту правом спільної сумісної власності у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 810,00 грн.).

Суд у даному випадку, позбавлений можливості визначити точну суму судового збору, яка підлягає сплаті, оскільки позивач у позовній заяві не вказала ціну позову та не долучила документів, якими визначається вартість майна, про визнання об’єктом права спільної сумісної власності якого просить позивач.

У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, ст. 258 - 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, про поділ спільного сумісного майна подружжя із визнанням права дружини на 1/2 частину майна, про визначення порядку користування жилим приміщенням - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали суду позивач має право подати відповідну заяву через канцелярію суду або направити її засобами поштового зв'язку протягом визначеного строку.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В. П. Маслак