Ухвала суду № 79290198, 14.01.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження

"14" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2234/18

за позовом Київського геріатричного пансіонату, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Зараз-1», с. Чайки Києво-Святошинського району,

про стягнення 66887,11 грн. збитків

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_4, адвокат, довіреність від 10.08.2018;

за участю : ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 21.07.2011;

ВСТАНОВИВ:

Київський геріатричний пансіонат, м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.10.2018 №275 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Зараз-1», с. Чайки Києво-Святошинського району (далі по тексту ТОВ «КК «Зараз-1»), в якому просить суд стягнути з відповідача 66887,11 грн. збитків, завданих невиконанням договору №03/02 на постачання теплової енергії від 19.02.2018, в тому числі:

24875,61 грн. вартість електроенергії, спожитої для підігріву води за період червень-вересень 2018 понад встановлені ліміти споживання;

26 592,00 грн. вартість закупівлі чотирьох водонагрівачів на 80 л кожний;

3 282,00 грн. вартість закупівлі тепловентилятора;

12 137,50 грн. вартість закупівлі десяти масляних обігрівачів.

Позов обґрунтований тим, що позивач є заснованою на комунальній власності територіальної громади м. Києва (від імені якої виступає Київська міська рада) стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування, з утвореними у разі потреби відділенням тимчасового перебування та відділенням хоспісної допомоги, що входять як структурні підрозділи до складу пансіонату.

Між позивачем (замовник) та відповідачем (виробник) 19.02.2018 було укладено договір №03/02 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався забезпечити безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв, а також перерв з метою усунення технологічних порушень в системах теплопостачання - до усунення наслідків таких порушень); не допускати перевищення допустимої тривалості перерв у постачанні теплової енергії, встановленої КМУ на підставі стандартів, нормативів, правил експлуатації, проведення випробування теплових мереж, поточного та капітального ремонтів.

Разом із тим, з 01.06.2018 і до жовтня 2018 відповідач повністю припинив постачання теплової енергії, мотивуючи проведенням планово-профілактичного ремонту котельні. Позивач твердить, що понад сто його підопічних за станом здоров'я прикуті до ліжка, значна частина пересувається за допомогою інвалідних крісел, значна категорія потребує особливого догляду, який неможливий за відсутності гарячого водопостачання.

З метою підтримання санітарно-гігієнічного стану підопічних у зв'язку із відсутністю опалення та гарячої води позивач був змушений придбати чотири водонагрівачі по 80л кожен на суму 26592 грн. З метою підтримання відповідної температури у приміщеннях під час проведення гігієнічних процедур підопічним, позивач був змушений придбати тепловентилятор вартістю 3 282 грн. та десять масляних обігрівачів на суму 12 137,50 грн.

Використання зазначених приладів призвело до перевищення споживання електроенергії понад встановлені ліміти та відповідно понад норми бюджетного фінансування за період червень-вересень 2018 на суму 24 875,61 грн.

Позивач зазначені суми вважає збитками, які завдані порушенням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії в частині безперервності надання послуг, і, посилаючись на ст. 31 Закону України «Про теплопостачання», пункт 38 постанови КМУ від 03.10.2007 №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Закон України «Про житлово-комунальні послуги» просить суд стягнути зазначені збитки з особи, яка їх завдала - ТОВ «КК «Зараз-1».

Ухвалою від 17.10.2018 позовну заяву Київського геріатричного пансіонату залишено без руху та зобов'язано позивача у строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали усунути зазначені у ній порушення у зазначений судом спосіб.

30.10.2018 від позивача надійшла заява від 26.10.2018 №292 на виконання вимог ухвали від 17.10.2018.

Ухвалою від 05.11.2018 прийнято до розгляду позовну заяву відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.12.2018.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.11.2018 №98/11 проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити повністю. Заперечення мотивовані тим, що відповідач припинив постачання теплової енергії відповідно до умов пункту 3.1.5 Договору з метою недопущення технологічних порушень в системах теплопостачання.

Відповідач твердить, що 26.10.2016 між ним та ТОВ «Укртеплоліфтсервіс» укладено договір №6 про надання послуг, відповідно до якого останній надає відповідачу послуги з цілодобового операторського технічного обслуговування та експлуатації системи виробництва та постачання теплової енергії. Відповідач твердить, що в результаті виявлення технічних збоїв, виробником прийнято рішення про проведення планово-попереджувального ремонту котельні з 11.06.2018 по 30.06.2018. У зв'язку з виявленням необхідності заміни комплектуючих, замовлення поставки яких було здійснено у компанії - ліцензійного постачальника в Німеччині, виробник листом від 31.08.2018 попередив позивача про здійснення планово-попереджувального ремонту котельні з 11.06.2018 по 30.09.2018.

Крім того, відповідач твердить, що між постачальником природного газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «КК «Зараз-1» було укладено договір на постачання природного газу для виробництва теплової енергії №2218/1718-БО-17 від 29.09.2017 зі строком дії до 31.03.2018. В подальшому додатковою угодою №2 від 03.04.2018 строк дії договору було продовжено до 31.05.2018. Лише 07.06.2018 укладено додаткову угоду №3 зі строком дії до 31.07.2018. 06.08.2018 укладено додаткову угоду №4 строком дії до 31.08.2018. 05.09.2018 укладено додаткову угоду №5 строком дії до 30.09.2018. Відповідач твердить, що у періоди до пролонгації договору на постачання природного газу виробник не був забезпечений лімітами на газ, тому не міг виробляти та постачати теплову енергію.

Також відповідач твердить, що за аналогічний період 2016 року Київський геріатричний пансіонат сплатив ТОВ «КК «Зараз-1» за постачання теплової енергії 509752,28 грн., в 2018 році не сплачував взагалі у зв'язку з відсутністю постачання, тому витрати позивача в сумі 66 887,11 грн. на забезпечення пансіонату гарячою водою та теплом є не збитками, а економією бюджетних коштів.

03.12.2018 від представника позивача надійшло клопотання від 03.12.2018 про доручення до матеріалів справи додаткових документів.

В судовому засіданні 03.12.2018 судом оголошено перерву до 17.12.2018, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розписку.

Ухвалою від 17.12.2018 суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання у справі на 14.01.2019. Цією ж ухвалою суд запропонував сторонам подати свої пропозиції щодо кола питань, які можуть бути поставлені перед експертом в разі призначення у справі судової економічної експертизи, та щодо експертної установи, або експерта, якому може бути доручено проведення експертизи у справі з метою встановлення наявності та розміру збитків, завданих невиконанням Договору на постачання теплової енергії від 19.02.2018 №03/02.

В судове засідання 14.01.2018 з'явився представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 та від позивача ОСОБА_3, яка не надала суду документів на підтвердження наявності у неї права на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частинами 1, 2 ст. 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.п. 11 п. 16-1 перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, є довіреність або ордер.

Справа №911/2234/18 не є малозначною та розглядається судом в порядку загального позовного провадження, у зв'язку з чим представник позивача ОСОБА_3, яка не надала суду підтвердження свого права на зайняття адвокатською діяльністю, не має прав представника позивача в даному судовому процесі.

Від сторін не надходило пропозицій щодо експертної установи та питань, які можуть бути поставлені перед експертом у разі призначення судової економічної експертизи. Представник відповідача заперечив проти призначення у справі експертизи та проти покладення на відповідача будь-яких витрат за її проведення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено наслідки порушення зобов'язання, зокрема пунктом 4 передбачено відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Серед іншого, збитками зокрема є витрати, яка особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки кредитору, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі, якщо вимогу не було задоволено у добровільному порядку,- на день подання до суду відповідного позову.

Отже, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.

Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є доведення на підставі допустимих, належних та достатніх доказів, та відповідно дослідження та встановлення судом в процесі розгляду справи: наявності протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявності збитків (документально доведеного їх розміру) та наявності причинного зв'язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов'язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов'язання - причиною.

Відтак, суд дійшов висновку, що з метою об'єктивного вирішення спору у справі №911/2234/18 слід достовірно встановити факт наявності та документально підтвердженого розміру збитків у позивача, завданих припиненням постачання відповідачем теплової енергії, враховуючи особливості правил бюджетного фінансування позивача, за яких кошти, призначені для оплати відповідачу постачання теплової енергії, не можуть бути використані на інші цілі, а витрати зокрема на оплату електроенергії не можуть перевищувати бюджетних призначень; для чого необхідним є призначення у справі судової економічної експертизи.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Письмових пропозицій щодо кола питань, які мають бути поставлені перед експертом, сторонами подано не було.

Суд взяв до уваги твердження позивача щодо недоцільності призначення експертизи в даній справі, однак не погоджується з такими.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1, 3 та 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.

Встановлення факту наявності та документально підтвердженого розміру збитків потребує спеціальних знань, відтак, суд доходить висновку, що для повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідним є призначення судової експертизи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Визначаючись з експертною установою, яка проводитиме експертизу, господарський суд враховує положення пункту 1.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 за приписами якої, експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Відтак за відсутності згоди представників сторін щодо іншої експертної установи, проведення експертизи слід доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6).

Відповідно до частини 2 ст. 125 ГПК України витрати на проведення експертизи у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, несуть сторони в рівних частках.

Відповідно до пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, строк проведення експертизи встановлюється, у залежності від складності дослідження, з урахуванням експертного навантаження фахівців, керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу), у межах: 10 днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і не складних за характером досліджень; 1 місяця - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів або середньої складності за характером досліджень; 2 місяців - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень; більше 2 місяців - щодо матеріалів з особливо великою кількістю об'єктів або найскладніших за характером досліджень (використання криміналістичного обладнання /лазерного, оптичного, електронного, проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів), при цьому термін виконання не повинен перевищувати 3 місяців.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 228 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи принцип процесуальної економії, керуючись ст.ст. 73-79, 99, 100, 125, 177, 181, 182, п.2 ч.1 ст. 228, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі № 911/2234/18 за позовом Київського геріатричного пансіонату до товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Зараз-1» про стягнення збитків судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6)

2. На судову експертизу винести наступне питання:

1) Чи підтверджується документально наявність у Київського геріатричного пансіонату (код 21462905) збитків, завданих невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Зараз-1» (код 40251080) умов договору №03/02 на постачання теплової енергії від 19.02.2018 в частині безперервності постачання теплової енергії (пункт 2.1.1 Договору) у період 01.06.2018 - 30.09.2018? Якщо так, то в якому розмірі?

3. Надати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для здійснення експертизи матеріали господарської справи № 911/2234/18.

4. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку та за відмову від поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 384, 385 КК України.

5. По закінченню експертизи висновок експерта подати господарському суду разом з матеріалами справи та даними щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертизи .

6. Витрати на проведення даної експертизи покласти на позивача Київський геріатричний пансіонат (код 21462905) та на відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Зараз-1» (код 40251080) порівну в рівних частинах.

7. Зобов'язати позивача Київський геріатричний пансіонат (код 21462905) та на відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Зараз-1» (код 40251080) невідкладно забезпечити оплату вартості судової експертизи відповідно до рахунків експертної установи.

8. Попередити позивача та відповідача про кримінальну відповідальність згідно ст. 382 КК України за невиконання рішень, ухвал суду, що набрали законної сили.

9. Матеріали справи № 911/2234/18 передати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6).

10. Провадження у справі № 911/2234/18 зупинити у зв'язку із призначенням судової експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (частина 1 ст. 235 ГПК України) та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 ст. 255 ГПК України протягом строків, передбачених ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 21.01.2018.

Суддя О.В. Конюх