Рішення № 79290011, 16.01.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Справа № 926/1663/18

Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, розглянувши позовну заяву

малого приватного підприємства фірми «Атлас»

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116»

про визнання незаконними протоколів загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – директор;

від відповідача – ОСОБА_2, ордер серії «ЧЦ» № 28804, ОСОБА_3 – голова правління.

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство фірма «Атлас», м. Чернівці, звернулося з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116», про визнання незаконними протоколу № 6 «Зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Чернівці, вул. Кармелюка, 116» від 01.07.2016 та протоколу № 12 «Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Чернівці, вул. Кармелюка, 116» від 10.04.2017 у зв'язку з невідповідністю їх вимогам чинного законодавства України.

Позов мотивується тим, що в протоколі № 6 «Зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцем знаходження: м. Чернівці, вул. Кармелюка, 116» від 01.07.2016 не вказано загальну площу приміщень, шо є у власності осіб, що взяли участь у зборах, а в протоколі № 12 «Зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцем знаходження: м. Чернівці, вул. Кармелюка, 116» від 10.04.2017 зазначено, що це протокол загальних зборів співвласників, хоча така назва протоколу не передбачена чинним законодавством, також не додано листки письмового опитування, про які зазначено в тексті протоколу № 12.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено на 20.11.2018 та зобов’язано сторін виконати ряд вимог викладених в ухвалі суду.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву (вх. № 1664) про забезпечення доказів.

Ухвалою суду від 24.10.2018 відмовлено у задоволені заяви малого приватного підприємства фірми «Атлас» з підстав зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 20.11.2018 у зв’язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та не подання ним відзиву на позов відкладено підготовче засідання на 04.12.2018.

04.12.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі.

19.12.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач спростовує викладені у відзиві на позов доводи відповідача.

20.12.2018 та 21.12.2018 позивачем подано заяви про забезпечення доказів, у задоволенні яких ухвалами суду від 21.12.2018 відмовлено в повному обсязі.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва. Востаннє, у судовому засідання, яке відбулось 20.12.2018 оголошено перерву до 21.12.2018.

Ухвалою суду від 21.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2019.

В ході розгляду справи судом долучено до матеріалів справи оригінали оскаржуваних протоколів з додатками до них.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача наполягали на необґрунтованості позовних вимог.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку – власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об’єднання через свої органи управління. Об’єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об’єднання.

Права об’єднання закріплені в статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідно до якої об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання, в тому числі, утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність, приймати рішення про надходження та витрати коштів об’єднання, визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об’єднання, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об’єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Згідно пунктів 4.2, 4.5, 5.6, 5.11 Статуту відповідача вищим органом управління об’єднання є загальні збори співвласників, які приймають рішення з питань віднесених до їхньої компетенції.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як вище встановлено господарським судом, предметом позовних вимог є визнання незаконними протоколів загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116», з тих підстав, що вказані збори були проведені членами відповідача з порушенням вимог законодавства щодо порядку їх скликання та на зборах не були присутні уповноважені представники власників квартир членів об’єднання. Водночас, позивач посилається на те, що протоколи загальних зборів порушують його майнові права, як власника нерухомості спільного майна об’єднання.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в пункті 10 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, та не випливають із положень законодавства. Господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. У судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в пункті 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Господарський суд ухвалою від 21.12.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, а отже позивач після переходу до розгляду справи по суті позбавлений права змінити предмет позову.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем самостійно визначений предмет даного позову, як визнання незаконними протоколів загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116», а не рішень загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116», які оформлені відповідними протоколами, господарський суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість і неправомірність позовних вимог, а отже і відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору при відмові у позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову малого приватного підприємства фірми «Атлас» до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116» про визнання незаконними протоколів загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення).

Повне рішення складено 21.01.2019.

Суддя В. Байталюк