Рішення № 79289438, 10.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

№ 308/8849/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10.01.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

в особi суддi - Бедьо В.І.

з участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.

представника позивача - Данило Ю.Ю.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду в м. Ужгороді спpаву за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04.03.2011 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 через систему інтернет-кліент-банкінг приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 04.03.2011 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

16.01.2015 року Відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Позивач посилаючись на вимоги ст, ст. 51, 52, 598-609 ЦК України вказує на те, що однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприсмця є те, шо у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-піднриємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Свої зобов'язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 28 000,00 грн.

Позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку та станом на 15.06.2017 рік має заборгованість у розмірі 43 384, 01 грн., яка складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за кредитом; 13 057, 07 - заборгованість по процентах за користування кредитом; 17 482, 54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 4844, 40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 43 384, 01 грн. за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року та судові витрати в розмірі сплаченого судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову та просив задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що позивач не надав жодного доказу того, що надані ним Витяг із «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг із «Тарифів Банку» підписувались відповідачем та не містить інформації щодо строку їх дії. Також позивач вказує на те, що позивачем подано позов поза межами трьохрічного строку позовної давності, тому просить застосувати строк позовної давності.

10.01.2019 року представником відповідача подано до суду заяву про відкладення судового у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.

З огляду на те, що дана цивільна справа тривалий час перебуває на розгляді ( зокрема з 08.09.2017 року), відповідач скористався правом подання відзиву на позов, дана категорія справ згідно ЦПК відноситься до категорії малозначних справ, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується доданими до справи письмовими доказами, що 04.03.2011 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 через систему інтернет-кліент-банкінг приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 04.03.2011 р. (ч. 1 ст. 634 ЦК України)та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Свої зобов'язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 28 000,00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

16.01.2015 року Відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи слідує, що відповідач свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 15.06.2017 рік має заборгованість у розмірі у розмірі 43 384, 01 грн., яка складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за кредитом; 13 057, 07 - заборгованість по процентах за користування кредитом; 17 482, 54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 4844, 40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 4 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-125цс13, предметом якої був спір про визнання припинення зобов'язання за іпотечним договором і зробив правовий висновок, про те, що з огляду на положення ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном та оскільки основне зобов'язання за кредитним договором не припинилося, тому немає підстав для припинення й іпотеки.

Як вбачається з відзиву, представник позивача не заперечив ту обставину, що відповідачем ОСОБА_3 знято з рахунку суму 7992, 80 грн. - 28.05.2014 року та 7, 20 грн. - 02.06.2014 року, а отже станом на 02.06.2014 року на рахунку відповідача виникло дебетове сальдо на загальну суму - 8000 грн.

Відповідач також вказує на те, що оскільки позивач тільки 08.09.2017 року звернувся до суду з даним позовом, відтак ним пропущено передбачений законом строк позовної давності.

Разом з тим при детальному вивченні доданого до матеріалів справи Витягу із Умов та правил надання банківських послуг», судом встановлено, що п. 3.2.1.5.7. унормовано, що термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином позивач в межах передбаченого сторонами строку звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь банку слід стягнути заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту та нарахованих відсотках.

Вирішуючи питання в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п. 4 ч. 5ст. 12 ЦПК України, згідно з яким суд, зберігаючи обєктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Як встановлено судом, з наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що основна заборгованість за кредитним договором становить 8000 грн., в той час як розмір пені складає 17 482, 54 грн., що є значно більшим за розмір основної заборгованості та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства (справедливості та розумності).

Враховуючи наведене та беручи до уваги ту обставину, що розмір пені значно перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, суд вважає за можливе застосувати у даному випадку до спірних правовідносин норму ч. 3 ст. 551 ЦК Українита зменшити розмір пені до 8000 грн., що буде відповідати принципам справедливості та розумності.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постановах від 03.09.2014 року у справі № 6-100цс 14 та від 04.11.2015 року у справі № 6-1120цс15.

Судом також встановлено, що позивачем також ставиться вимога щодо стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом.

Разом з тим при детальному вивченні доданого до матеріалів справи Витягу із Умов та правил надання банківських послуг», судом встановлено, що п. 3.2.1.4.4. унормовано, що клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту.

Однак суд звертає увагу на ту обставину, що вказаний пункт є нечітким та двозначним. Такий не мість жодних відомостей стосовно того, які саме послуги надаються Банком і передбачають відповідно стягнення комісії.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за користування кредитом у розмірі 4844, 40 грн.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року становитиме 29 057. 07 грн.,яка складається з наступного: 8 000 грн. - заборгованість за кредитом; 13 057, 07 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 8000 грн. - заборгованість за пенею.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1600, 00 грн. сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141,259, 263, 265, 280, 281, 284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: 88000, АДРЕСА_1; іпн: НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.03.2011 року в розмірі 29 057. 07 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят сім гривень 07 коп.), яка складається з наступного: 8 000 грн. - заборгованість за кредитом; 13 057, 07 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 8000 грн. - заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: 88000, АДРЕСА_1; іпн: НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) судовий збір у розмірі 1600, 00 грн. ( одна тисяча шістсот гривень ).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо