Рішення № 79288576, 17.01.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2019 Справа № 920/991/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/991/18

за позовом: Фізичної особи-підприємця Коверги Володимира Вікторовича, с.Косівщина Сумського району Сумської області

до відповідача: Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, с.Миколаївка Сумського району Сумської області

про визнання договору оренди від 16.07.2008 продовженим,

за участю представників:

від позивача: Нагорний В.Б. (ордер № 25 від 08.01.2019);

від відповідача Самотой С.В. (посвідчення від 30.12.2016).

УСТАНОВИВ:

Позивач у своїй позовній заяві просить: визнати продовженим на строк до 16.07.2028 року включно Договору оренди гідроспоруди водного об'єкта, укладеного Фізичною особою-підприємцем Ковергою Володимиром Вікторовичем та Кекинською сільською радою Сумського району Сумської області від 16.07.2008 року щодо надання в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного майна гідроспоруди водного об'єкта (проїзджа земля гребля, бутобетонний шлюз), розташованої в с.Капітанівка Кекинської сільської ради Сумського району Сумської області.

09.01.2019 відповідач подав до суду заяву № 62/02-12 від 08.01.2019 про закриття провадження у справі, в якій зазначає, що у зв'язку з тим, що від Миколаївської сільської ради до ФОП Коверги В.В. не надходило заяви про припинення Договору оренди гідроспоруди водного об'єкта від 16.07.2008, останній вважається продовженим автоматично на той самий строк і на тих самих умовах. Також, відповідач зазначає, що від ФОП Коверги В.В. до Миколаївської сільської ради заяви про припинення договору оренди гідроспоруди водного об'єкта від 16.07.2008 також не надходило. Враховуючи викладене, відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Судові витрати просить покласти на позивача.

17.01.2019 позивачем надано до суду письмові пояснення щодо заяви № 62/02-12 від 08.01.2019 відповідача про закриття провадження, в яких позивач зазначає, що вважає хибним твердження відповідача, оскільки позивачем подано до суду докази, що підтверджують факт існування між сторонами спору.

17.01.2019 відповідачем подано заяву про визнання позову (вх. № 332 від 17.01.2019), в якій останній зазначає, що визнає позовні вимоги ФОП Коверги Володимира Вікторовича, заявлені ним в позовній заяві і не заперечує проти ухвалення господарським судом Сумської області рішення про задоволення його позову по справі. № 920/991/18.

В судовому засіданні 17.01.2019 представник відповідача підтримав свою позицію викладено у заяві та зазначив про визнання відповідачем позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2019 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, у випадку визнання позову відповідачем суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення.

Тому, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається з матеріалів справи 16.07.2008 між фізичною особою - підприємцем Ковергою Володимиром Вікторовичем (позивач) та Кекинською сільською радою Сумського району Сумської області (відповідач) укладено договір Оренди гідроспоруди водного об'єкт.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» у Сумській області у зв'язку з припиненням повноважень рад, що об'єдналися у Миколаївську сільську територіальну громаду з 30 грудня 2016 року виключено з облікових даних Кекинську, Миколаївську, Постольненську, Северинівську сільські ради Сумського району включено до облікових даних Миколаївську сільську раду Миколаївської сільської територіальної громади.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, відповідачем було передано позивачу в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно гідроспоруду водного об'єкта (проїжджа земляна гребля. Бутобетонний шлюз), що розташований в с. Капітанівка Кекинськох сільської ради Сумського району Сумської області.

За своєю природою, зазначений вище Договір оренди є господарським договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов' язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

У відповідності до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічну правову позицію висвітлено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 N 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Пунктом 10.1 Договору оренди визначено, що вказаний договір укладено строком на десять років, та його дія поширюється на період з 16 липня 2008 року до 16 липня 2018 року включно.

Згідно з п.10.4 Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що маючи на меті скористатись своїм правом щодо продовження Договору оренди, позивач 13.06.2018 року подав до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (яка стала правонаступником Кекинської сільської ради, орендодавця) заяву, в якій заявив про свій намір щодо продовження користування об'єктом оренди на умовах діючого договору.

Як зазначає позивач, отримавши інформацію про існування рішення Відповідача, яким Позивачеві відмовлено в задоволенні його заяви, ФОП Коверга В.В. звернувся до Миколаївської сільської ради з вимогою про надання вказаного рішення. Так, обґрунтовуючи відмову в задоволенні заяви Позивача, Відповідачем було зазначено невиконання орендарем вимог п.5.3, п.5.6, п.5.9 Договору оренди. Зокрема, позивачем не було виконано обов'язки щодо: забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодження і псування, утримання його в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримання орендованого майна в стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснення заходів протипожежної безпеки (п.5.3 Договору оренди); своєчасного проведення капітального, поточного та інших видів ремонтів орендованого майна (п.5.6 Договору оренди); здійснення витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна (п.5.9 Договору оренди).

Як зазначає позивач в позовній заяві, ним протягом дії Договору оренди належним чином виконувалися всі, передбачені Договором обов'язки, своєчасно вносилась орендна плата за користування орендованим майном, окрім цього завчасно заявлено орендодавцеві про свій намір щодо продовження договору, не отримав від останнього заяв про припинення договірних зобов'язань упродовж двох місяців з моменту закінчення терміну дії договору та правомірно продовжував відкрито користуватись орендованим майном.

В матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості з боку орендаря (позивача) за спірним договором чи наявності претензій з боку орендодавця.

Натомість, відповідач (орендодавець) під час судового розгляду даної справи зазначив про відсутність спору між сторонами договору та визнав позовні вимоги в повному обсязі.

За змістом статті 285 Господарського кодексу, статті 777 Цивільного кодексу, частини 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» наявність у орендаря переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Наведені вище факти свідчать про наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення Позивачем дій на виконання вимог закону. При цьому, Позивач, як орендар належним чином виконував свої зобов'язання за договором.

Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 по справі N 3-122гс17).

Як вбачається з матеріалів справи та спірного договору, об'єктом за Договором оренди є гідроспоруда водного об'єкта (проїжджа земляна гребля, бутобетонний шлюз). Відповідно до 1.2 СНиП 2.06.01-86 (діють на даний час) зазначено, що постійні гідротехнічні споруди відповідно до їх призначення розділяються на основні та на другорядні. У довідковому додатку № 1 СНиП 2.06.01-86 (Постійні гідротехнічні споруди) визначено, що: дамби, берігозакріплюючі, регуляціонні і загороджувальні споруди, водоскиди, водоприймачі та водозабірні споруди, канали меліораційних систем, споруди, що належать до інженерному захисту сільськогосподарських угідь, відносяться до основних постійних гідротехнічних споруд, тобто гідровузол, який складається зі земляної дамби, водоскидної споруди та котловану ставка у відповідності з зазначеним додатком відноситься до основних гідротехнічних споруд.

Відповідно до Державного стандарту СРСР 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення» (діють на даний час), термін «Гідротехнічна споруда» визначений як споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод. Термін «Дамба» визначений як гідротехнічна споруда у вигляді насипу для захисту території від повинів, для огороджування штучних водойм та водотоків, для направленого відхилу потоку води.

Таким чином, гідровузли, які складаються з греблі, земляних дамб, водоскидної споруди та котловану ставка є захисними спорудами і відносяться до основних захисних споруд.

Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від

19.12.1995 року № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за № 466/1002, визначено гідротехнічні споруди як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.

До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Таким чином, гідроспоруда - це узагальнююча назва усіх споруд, які служать для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливою дією вод (греблі, дамби, водопідпірні споруди, водоскиди, водовипуски, водозабірні споруди та ін.) і є єдиним цілим з водоймою і їх функціонування (використання) без гідроспоруд не можливе, тобто вони є складовими (невід'ємною частиною) водойми.

Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Отже, гідроспоруда, яка є об'єктом Договору оренди має захисні функції, є приналежною річчю водойми, що перебуває в оренді Позивача та повинна передаватись в оренду лише разом із водоймою.

За таких обставин, Фізична особа-підприємець Коверга В.В. належним чином виконав умову договору щодо забезпечення продовження договору оренди гідроспоруди водного об'єкта, укладеного між ним та Кекинською сільською радою Сумського району від 16.07.2008 року, що свідчить про фактичне продовження вказаного договору на такий самий строк (десять років) до 16 липня 2028 року включно.

В зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню шляхом визнання продовженим на строк до 16.07.2028 року включно Договору оренди гідроспоруди водного об'єкта, укладеного Фізичною особою- підприємцем Ковергою Володимиром Вікторовичем та Кекинською сільською радою Сумського району Сумської області від 16.07.2008 року щодо надання в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного майна гідроспоруди водного об'єкта (проїжджа земляна гребля, бутобетонний шлюз), розташованої в с. Капітанівка Кекинської сільської ради Сумського району Сумської області.

У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви відповідно до квитанції від 12.12.2018 № 7 сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 881 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 232, 233, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати продовженим на строк до 16.07.2028 року включно Договір оренди гідроспоруди водного об'єкта, укладеного Фізичною особою - підприємцем Ковергою Володимиром Вікторовичем та Кекинською сільською радою Сумського району Сумської області від 16.07.2008 року щодо надання в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного майна гідроспоруди водного об'єкта (проїжджа земляна гребля, бутобетонний шлюз), розташованої в с.Капітанівка Кекинської сільської ради Сумського району Сумської області.

3. Повернути фізичній особі - підприємцю Коверзі Володимиру Вікторовичу (42342, Сумська область, Сумській район, с. Косівщина, вул. Л. Українки, буд 32 а; ідентифікаційний код 3051806732) з державного бюджету (УДКС у м. Суми; код 37970593; Казначейство України; МФО 899998; рахунок 34311206083032; код класифікації доходів бюджету 22030101) 881 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції від 12.12.2018 № 7, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.01.2019.

Суддя С.В. Заєць