Ухвала суду № 79288499, 21.01.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

21 січня 2019 року Справа № 913/42/19

Провадження №5/913/42/19

Суддя Вінніков С.В., розглянувши в порядку наказного провадження заяву б/н від 16.01.2019

стягувача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Металобаза Металан” (вул.Зернова, б.4-В, м.Харків, 61124)

до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРМ СМ Плюс” (проспект Гвардійський, б.46, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93411)

про стягнення 192100 грн 00 коп.

без виклику представників сторін

в с т а н о в и в:

17.01.2019 через канцелярію Господарського суду Луганської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Металобаза Металан” надійшла заява б/н від 16.01.2019 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРМ СМ Плюс” заборгованості за договором поставки №01.03/18-АРТ від 01.03.2018 у розмірі 148296 грн 28 коп., штрафу в розмірі 43803 грн 72 коп., судових витрат у розмірі 192 грн 10 коп. (судовий збір) та 5000 грн 00 коп. (витрати на професійну правничу допомогу адвоката).

Заява обґрунтована невиконанням відповідачем умов договору поставки №01.03/18-АРТ від 01.03.2018 в частині своєчасної оплати поставленого товару та послуг з його доставки. Крім того, за порушення строків оплати поставленого товару боржнику нарахований штраф відповідно до умов п.9.3 договору в сумі 74148 грн 14 коп., заявлено до стягнення - 43803 грн 72 коп.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, господарський суд зазначає наступне.

Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II глави 10 “Наказне провадження”.

Частиною 1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб’єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб’єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов’язок перед заявником (стягувачем); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише в позовному провадженні.

Таким чином, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору поставки, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків. Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідним доказом.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Металобаза Металан” пред’явлено до стягнення 147496 грн 28 коп. боргу за поставлений товар, 800 грн 00 коп. послуг з доставки товару, а вимоги мотивовано тим, що боржником грошові кошти за поставлений товар та послуги з його доставки за договором №01.03/18-АРТ від 01.03.2018 не сплачено на суму 148296 грн 28 коп.

Однак, з матеріалів заяви не вбачається наявності обставин неоплати грошових коштів боржником на суму 148296 грн 28 коп. (що може бути підтверджено, крім іншого, довідкою обслуговуючого банку про ненадходження грошових коштів від боржника; випискою з відповідного розрахункового рахунку позивача тощо).

Крім того, суд зауважує наступне.

Відповідно до п.1.1 договору поставки №01.03/18-АРТ від 01.03.2018 сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві металопрокат, в подальшому товар за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях (додатки, що є невід’ємною частиною даного договору), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п.1.2 договору постачальник поставляє товар у відповідності зі специфікаціями, що є додатками до даного договору і складають його невід’ємну частину.

Ціна товару, що передається за даним договором, установлюється в національній валюті України, згідно специфікацій (п.4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що оплата товару за цим договором здійснюється на підставі отриманих покупцем рахунків-фактур та видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступні строки: новий товар підлягає оплаті не пізніше 7 календарних днів з дня отримання товару; вживаний товар підлягає оплаті не пізніше 14 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до п.4.4 договору визначення товару як нового або вживаного погоджується сторонами у специфікаціях до даного договору щодо кожної окремої партії.

Поставка (передача) товару здійснюється на умовах, визначених у специфікації щодо кожної окремої партії товару (п.6.1 договору)

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами, відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стягувачем не надано суду специфікацій до договору, які є підставою для визначення ціни товару (п.4.1 договору), в яких визначається така характеристика товару як новий або вживаний (п.4.4 договору) та які є підставою для поставки кожної окремої партії товару (п.6.1 договору).

За змістом п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

За приписами ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч.1 ст.153 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене суд відмовляє у видачі судового наказу в частині вимог стягувача про стягнення з боржника заборгованості за договором поставки №01.03/18-АРТ від 01.03.2018 у сумі 148296 грн 28 коп.

Згідно ч.3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Пунктом 3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором (ст.148 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Металобаза Металан” про видачу судового наказу, останнім заявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 43803 грн 72 коп.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги, що штраф за своєю правовою природою є санкцією за невиконання грошового зобов’язання, а отже вимога про стягнення такої суми не відповідає положенням ст.148 цього Кодексу, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення штрафу в сумі 43803 грн 72 коп.

Крім того, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Суд зауважує, що відповідно до ст.151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.12, 147-148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви б/н від 16.01.2019 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Металобаза Металан” (вул.Зернова, б.4-В, м.Харків, ідентифікаційний код 41373065) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРМ СМ Плюс” (проспект Гвардійський, б.46, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93411, ідентифікаційний код 24287905) заборгованості за договором поставки №01.03/18-АРТ від 01.03.2018 у розмірі 148296 грн 28 коп. відмовити.

2. У задоволенні заяви б/н від 16.01.2019 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Металобаза Металан” (вул.Зернова, б.4-В, м.Харків, ідентифікаційний код 41373065) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АРМ СМ Плюс” (проспект Гвардійський, б.46, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93411, ідентифікаційний код 24287905) штрафу в розмірі 43803 грн 72 коп. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 21.01.2019 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С.В. Вінніков