Рішення № 79286826, 09.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.01.2019 Справа № 905/1966/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Нарожній М.С.,

у справі за позовом: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208)

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (8440, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)

про стягнення 7639,68 грн.

представники сторін:

від позивача не з’явився,

від відповідача не з’явився,

Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області, про стягнення 7639,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, залізниця несе відповідальність за часткову втрату вантажу, при його перевезені яка підтверджена комерційним актом №482004/15 від 14.01.2018р.

Позивач в судове засідання 09.01.2019р. не з'явився. В листі від 30.11.2018р. просив суд розглянути справу без участі представника ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”.

Відповідач у судове засідання 09.01.2019р. не з’явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

В наданому суду відзиві на позовну №2022/881 від 13.11.18р. відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем не надані документи в підтвердження кількості і вартості оспорюваного вантажу.

Також у відзиві відповідач просив суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.

30.12.2015р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством “Українська залізниця” (виконавець) та Державним підприємством “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (вантажовласник) було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №ДФ/100147 (далі – договір).

Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є надання Виконавцем Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

На виконання умов договору позивач зі станції Південнодонбаська на адресу вантажоодержувача ПрАТ «ЦЗФ «Мирноградська» направив вугілля кам’яне за залізничною накладною №53747424 від 08.01.2018р. у вагоні №67365536 в кількості 60600кг.

По прибуттю на станцію ОСОБА_2 залізниці, була проведена перевірка ваги вантажу на 150 тонних вагах станції було виявлено у вагоні №67365536 нетто – 52350кг., що менше на 8250 кг, від маси зазначеної у накладній. У зв’язку із встановленою недостачею складений комерційний акт №482004/15 від 14.01.2018р.

В акті зазначено, що виявлено навантаження нижче бортів на 10-20см; з 1 по 2 люка є поглиблення на довжину люків, шириною 200см, шириною 50-70см, маркування порушено; двері, люка зачинені; течії вантажу немає; вагон в технічно справному стані.

Комерційний акт підписано належними особами.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційним актом.

Відповідачем не доведено, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача вантажу у вагоні №67365536 з урахуванням природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі дорівнює 7038кг.

Відповідно до даних встановленої позивачем вартості 1 тони вугілля кам’яного, сума недостачі складає: 7038кг х 1085,49грн.(вартість 1т вугілля) :1000 = 7639,68 грн.

Суд, перевіривши розрахунки позивача суми вартості недостачі, встановив, що він є арифметично вірним, та заявлена сума вартості недостачі в розмірі – 7639,68 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо відсутності документів в підтвердження вартості оспорюваного вантажу, судом відхилені як необґрунтовані, оскільки його вартість підтверджується наданим позивачем розрахунком кількості та вартості втраченого вугілля марки ДГР (0-200), який підписаний в.о. заступника директора з комерційних питань – ОСОБА_3, та головним бухгалтером – ОСОБА_4 Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем було також заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до ст.134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

За змістом листа №758-0-2-08-19 від 26.12.2008р. Міністерства юстиції України “Щодо практики застосування норм права у випадку колізії” при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Відтак, враховуючи наведене, у даному випадку перевага надається спеціальному акту, і, як наслідок, до спірних відносин застосовується позовна давність у шість місяців, встановлена ст.315 Господарського кодексу України.

При цьому, судом враховано, що Статут залізниць України є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом, внаслідок чого та з урахуванням приписів ст.258 Цивільного кодексу України, вирішальним при визначенні позовної давності щодо спірних правовідносин є саме Господарський кодекс України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19.04.2012р. по справі №10/26/166-10-4300.

Разом з цим, якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Відтак, відповідно до відомостей, які наявні у залізничних накладних, з огляду на встановлений ст.315 Господарського кодексу України строк позовної давності щодо спірних правовідносин, право на пред’явлення претензії щодо стягнення збитків у зв’язку із недостачею вугілля під час його перевезення могло бути реалізовано у встановлений вказаною процесуальною нормою шестимісячний термін, а саме у період з 15.01.2018р. по 15.07.2018р. (дата складання комерційного акту – 14.01.2018 року). Разом з цим, враховуючи наданий законодавцем трьохмісячний термін розгляду заявленої претензії, та подальше право судового захисту протягом 6 місяців з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді, суд дійшов висновку, що позивач міг звернутись до суду з позовом про стягнення збитків у зв’язку із недостачею вантажу, в даному випадку, до 15.04.2019р.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст вказаних положень законодавства, з урахуванням того, що позов подано у жовтні 2018 року, твердження відповідача, викладені у відзиві залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” про стягнення 7639,68грн. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, 7639,68грн. – збитків у вигляді нестачі, 1762,00грн. – витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.01.2019р. підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”; місцезнаходження: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208.

Відповідач: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”; місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815;

Регіональна філія “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”; місцезнаходження: 84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна