Вирок № 79286817, 21.01.2019, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1342/18

1-кп/179/9/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ковальчук Т.А.

при секретареві - Нестер К.С., Хорольській І.П.

за участю:

прокурорів - Лупашку С.В., Сербіна Б.О.

представників потерпілого - ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - Морозової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Магдалинівці кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040470000315 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрований як фізична особа-підприємець, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

-у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_3 в період з квітня 2017 року по теперішний час (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам статей 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також в порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», та у порушення ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, якими передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, фактично заволодів земельною ділянкою водного фонду в охоронній зоні площею 0,0315 га, яка знаходиться на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності за кадастровим номеромНОМЕР_1 на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області розмістивши на даній земельній ділянці літній табір для випасання худоби, одноповерхову споруду - тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а саме: для випасу крупної рогатої худоби, а також огородив вказану ділянку дерев'яним парканом.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 26.06.2018р. №266-ДК/387/АП/09/01/-18 проведеної Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області, на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 08.05.2018р., встановлено, що ОСОБА_3 самовільно займає земельну ділянку загальною площею 0,0315 га в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі водного об'єкту на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав в повному обсязі та пояснив, що він приблизно із 2000 року веде індивідуальне господарство з вирощуванню та випасанню великої рогатої худоби. Свою худобу він випасав на землях загального користування в межах територіальної громади, але в подальшому став виганяти стадо за межі територіальної громади, де худоба знаходилася на вільному випасі. З метою отримання земельної ділянки в оренду він у 2007 році отримав від Гупалівської сільської ради погодження земельної ділянки для сінокосіння та випасу худобі. В подальшому за розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації йому був наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду. Зазначав що він погодив проект землеустрою та відведення в багатьох інстанціях, але Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області відмовило в погодженні посилаючись на те, що з відповідним клопотанням він має звертатися райдержадміністрації. Він надав відповідь Державного управління охорони навколишнього природного середовища райдержадміністрації, проте вона так й не звернулося з відповідним клопотанням до управління, тому процедура погодження проекту відведення земельної ділянки залишилася незакінченої не з його вини. Підтвердив, що не має укладеного договору оренди земельної ділянки або інших документів підтверджуючих право користування, а користується нею на загальних підставах, як будь-який громадянин України. Зазначав, що конкурс на отримання цієї земельної ділянки в оренду не проводився, так як він був єдиним бажаючим взяти цю земельну ділянку в оренду. Пояснив, що на цій земельній ділянці раніше також випасалася велика рогата худоба, що належала колгоспу та частина паркану і яма залишилися з тих часів, а він тільки відновив та відремонтував частину паркану та углибив яму. Зазначав, що паркан не огороджує земельну ділянку по периметру та не заважає іншим особам користуватися земельною ділянкою. Підтвердив, що збудував одноповерхову споруду, але вона є тимчасовою спорудою, не пов'язана з фундаментом та уявляє собою дерев'яний сарай, сколочений із дошок. Використовується зазначена споруда, як приміщення для доїння корів під час випасання. Заперечує проти ствердження обвинувачення про влаштування на земельній ділянці літнього табору для худоби вказуючи, що його худоба не знаходиться на цій ділянці постійно, не ночує та не утримується там. Також не погоджується із зазначенням в обвинувальному акті на розташуванні тимчасової споруди у водоохоронній зоні, оскільки споруда знаходиться неподалік від водного каналу, який не має встановленої прибережної смуги. Наполягає, що не створює жодних перешкод для використання земельної ділянки іншими особами, у тому числі для випасання худоби. Для підписання йому особисто не надавався Акт огляду земельної ділянки складений спеціалістом Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області ОСОБА_15, а дізнавшись про припис, який за результатами перевірки був винесений - оскаржив його, згідно вимог законодавства.

Представник потерпілого - ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області було здійснено перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог земельного законодавства в результаті якої були виявлені порушення та складений відповідний Акт. Порушення обвинуваченого полягало в тому, що обвинувачений не маючи правовстановлюючих документів або документів, що надають йому право користування земельною ділянкою, самовільно збудував дерев'яний паркан та одноповерхову будівлю.

Представник потерпілого - ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області-провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Дійсно виїжджав для складання Акту обстеження земельної ділянки, були зроблені виміри та здійснена фото-фіксація на мобільний телефон. Усі зазначені дані передані ОСОБА_15 для подальшого оформлення. Фактична відстань від будівлі до зрізу води відмірити неможливо, оскільки крутий спуск, але візуально відстань складає не більше 10м. Доступ до земельної ділянки вільний. На земельній ділянці розміщені: навіс для телят з огорожею біля нього, навіс для доїння корів з огорожею, один паркан через дамбу, яма (розташована біля навісу для доїння).

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є нештатним інспектором державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області. В минулому році (точної дати не пам'ятає) він об'їжджав побережжя р. Оріль у місці де будувалася дамба, на межі Дніпропетровської та Полтавської області, та побачив паркан та ворота, які були зачинені на цепок. На території ділянки знаходилась яма, дерев'яна споруда та випасалися близько 20-25 корів. З метою встановлення особи, яка зайняла земельну ділянку та підстав користування, він поїхав до с. Гупалівка, де звернувся до голови сільради ОСОБА_8, але вона нічого пояснити не змогла, посилаючись на те що ця земельна ділянка знаходиться за межами територіальної громади. Там же, з його слів він зустрівся із ОСОБА_3 та став вимагати від нього знесення паркану та воріт, але він відмовився. Пізніше обвинувачений був присутній при складанні Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, де були зафіксовані порушення допущені обвинувачуваним, але він відмовився від підписання Акту.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є головою Гупалівської сільської ради. У 2008 році під час виконання проекту відновлення гідрологічного режиму р. Оріль була збудована дамба, через яку можливо потрапити на земельну ділянку. Раніше на цій земельній ділянці був влаштований літній табір для молодої худоби колгоспу, де тварини знаходилися все літо та випасалися. Пізніше ОСОБА_3 почав випасати свою худобу на цій земельній ділянці. Вказувала, що до ділянки завжди був вільний доступ як для людей так і для транспорту. Як такого паркану та воріт немає, тільки огорожа на дамбі з метою запобігання пересуванню корів на поля фермерського господарства. У 2007 році ОСОБА_3 отримав дозвіл на виготовлення проекту землевідведення та з цього часу використовував земельну ділянку. Будь-яких письмових скарг на дії ОСОБА_3 до сільради не надходило, із усними скаргами звертався тільки ОСОБА_7 Також на території ділянки знаходиться навіс для літнього доїння корів, але ця будівля тимчасова, без фундаменту.

Свідок ОСОБА_9, суду показала, що вона працює землевпорядником та неодноразово була на території земельної ділянки. Вказувала, що коли ОСОБА_3 почав вирощувати худобу, то у нього виникли конфлікти із власниками сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з тим, що корови заходили на поля та знищували врожай, тому ОСОБА_3 поставив огорожу на дамбі. Зазначена огорожа не створює будь-яких перешкод для інших осіб та до земельної ділянки мається вільний доступ. Також зазначала, що будь-яких скарг від мешканців на дії обвинуваченого не поступало. На території земельної ділянки знаходиться тимчасовий дерев'яний навіс для літнього доїння корів. Підтвердила, що раніше земельна ділянка використовувалася як літній табір для молодої худоби колгоспу. Заперечує, що використання земельної ділянки обвинуваченим спричиняє шкоду довкіллю або порушує екологічний баланс.

За клопотанням прокурора, суд, залучив до участі у справі у якості спеціалістів -ОСОБА_15 та ОСОБА_10, які надали наступні пояснення.

Так, ОСОБА_15 пояснив, що він працює державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області-провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та складав Акт перевірки дотримання земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки. Підставою для проведення перевірки став лист прокурора, який надійшов до Головного управління. В результаті перевірки було встановлено порушення земельного законодавства з боку ОСОБА_3, у зв'язку з чим складено Акт про порушення вимог земельного законодавства. Обвинувачений був викликаний в Головне управління, де були вручені вищевказані документи та клопотання про надання документів, що надають ОСОБА_3 право на користування земельної ділянкою. В Акті про порушення вимог земельного законодавства обвинувачений відмовився поставити свій підпис. Зазвичай відмову від підпису засвідчують два свідка, але у цьому разі цього не було зроблено. Також був складений протокол про адміністративне правопорушення. Документи, зазначені у клопотанні до управління надані не були. Під час огляду земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки перебуває у віданні управління водних ресурсів, оскільки складає захисну смугу. Безпосередньо сам ОСОБА_15 земельну ділянку не оглядав та будь-яких вимірів не робив, а Акт огляду склав на підставі відомостей наданих ОСОБА_2, який і робив усі виміри та фотофіксацію. Обвинувачений прибував до головного управління двічі: першого разу йому вручалися усі документи, а другий - для розгляду справи. За наявними матеріалами нарахована шкода, завдана самовільним заняттям земельної ділянки, в сумі 49 грн., яку обвинувачений не відшкодував. Також обвинуваченому вручений припис, який ним не оскаржений.

Спеціаліст ОСОБА_10 суду пояснив, що він працює начальником відділу водних об'єктів та техногенної екологічної безпеки регіонального офісу водних ресурсів в Дніпропетровській області. Земельна ділянка розташована в межах заплави річки Оріль, каналом Дніпро-Донбас і приканальним водотоком, який здійснює перекидання води із р. Оріль в р. Заплавка. Річка Оріль відноситься до середніх річок, а інші - до малих. Згідно поданих матеріалів, встановлено, що на земельній ділянці знаходяться прибережні захисні смуги, які не встановлені проектом, але їх довжина встановлена законом. Для цього об'єкту встановлена довжина захисної смуги 25 метрів. На території захисної смуги заборонено будівництво будь-яких споруд крім гідротехнічних. Із наданих матеріалів встановлено, що будівля розташовані в захисній смузі на відстані 5 та 12 метрів, а тому має місце порушення законодавства з боку обвинуваченого. Зазначав, що самостійно вони заміри не робили, а використовували матеріали, що надійшли до офісу, а саме: матеріали польових та топографо-геодезичних робіт, Акт обстеження земельної ділянки з додатком, де зазначені усі виміри. Вважає що водоохоронна зона відноситься до охоронних зон.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3.2 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Приорільський», затвердженого 05.03.1999р. Міністром охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України Шевчуком В.Я., господарська та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища в тому числі, використання заплавних лук в якості кормових угідь виключно для великої рогатої худоби.

Відповідно до Охоронного зобов'язання, передано під охорону Магдалинівській райдержадміністрації заповідний об'єкт ландшафтний заказник «Приорільський», загальнодержавного значення, площею 5823,0 га, з дозволом господарської та іншої діяльності, що не суперечить цілям і завданням заказника, і проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища в тому числі, використання заплавних лук в якості кормових угідь виключно для великої рогатої худоби. Передано під охорону 28 жовтня 2008р.

У квітні 2007р. Гупалівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області за вих. №84 звернулася до Голови Магдалинівської РДА з проханням погодити земельну ділянку за межами населеного пункту, загальною площею 40га, для сінокосіння та випасу худоби ОСОБА_3

Розпорядженням Голови Магдалинівської РДА від 06.07.2007р. за №385-р-07, наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для сінокосіння та випасання худоби на території Гупалівської сільської ради, площею 20 га.

Згідно із Висновком про ґрунтовий покрив земельної ділянки, яка передбачається для передачі в оренду ОСОБА_3 для сінокосіння та випасання худоби на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, виготовленого ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 05.02.2009р. №7004-1/238, агрогрупи не відносяться до особливо цінних груп ґрунтів.

Листом від 11.02.2010р. за №4-239-13-1 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_3 про те що з клопотанням на підставі наукових обґрунтувань щодо необхідності надання лімітів на використання природних ресурсів (сінокосіння, випасання худоби) повинна звернутися до Держуправління райдержадміністрації.

Із Акту перевірки дотримання земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 02.08.2017р. №160-ДК/190/АП/09/01/-17 вбачається, що об'єктом перевірки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером НОМЕР_1, на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, площею 192,3323 га. В результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_3 використовує земельну ділянку за відсутності відповідного рішення про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Акт не підписаний обвинуваченим із приміткою «від підпису відмовився» без підтвердження відмови, за участю свідків.

Листом від 13.06.2018р. за №1287/11-18 Дніпропетровське обласне управління водних ресурсів Державного управління водних ресурсів України, повідомило слідчого СВ Магдалинівського відділення поліції Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лобанова О.В., що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони об'єктів на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області в межах створення земельної ділянки, яка має кадастровий номер НОМЕР_2, на розгляд до облводоресурсів не надавався.

Протоколом огляду місця події від 05.08.2017р. встановлено, що об'єктом огляду являється земельна ділянка, яка розташована біля р. Оріль. на відстані 700м. від берега річки находиться загін, розміром 30*10 м.

Із Акту перевірки дотримання земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 26.06.2018р. №266-ДК/387/АП/09/01/-18 вбачається, що об'єктом перевірки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером НОМЕР_1, на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, площею 0,0315 га. По фактичному розміщенню дерев'яного паркану та будівель. В результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_3 використовує частину земельної ділянки за відсутності відповідного рішення про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо частини такої земельної ділянки, в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту. Акт складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель - провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_15, але не містить відомостей про вручення Акту обвинуваченому.

Під час огляду земельної ділянки на місцевості встановлено, що на земельній ділянці розташовані тимчасові будівлі, без фундаменту, збудовані із дерев'яних дошок та яма, які разом огороджені парканом у вигляді стовпчиків через які протягнуто металеву проволоку, для утримання великої рогатої худоби для недопущення можливості потрапляння тварин до водної зони. Відстань від водяного зрізу до ближньої будівлі складає 17 м. Земельна ділянка має вільний доступ, огорожа по контуру ділянки відсутня. Детальний План-схема викладений у Додатку до протоколу огляду від 07.12.2018р.

Відповідно до диспозиції частини другої ст. 197-1 КК України, відповідальність передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року N 963-IV( з наступними змінами), самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений фактично використовує частину земельної ділянки, яка має кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в межах заплави річки Оріль, каналом Дніпро-Донбас і приканальним водотоком, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Ця обставина не заперечується обвинуваченим, підтверджується показами свідків, правдивість свідчень яких не викликає сумніву у суду, та письмовими доказами, що наведені вище. За такими обставинами суд приходить до висновку, що обвинувачений самовільно зайняв частину земельної ділянки.

Суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого про те, що обвинувачений користувався без відповідних документів, але з дозволу відповідного органу виконавчої влади про її надання у користування, а тому його дії не є самовільним зайняттям земельної ділянки, з огляду на наступне. Як вбачається із змісту Розпорядження Голови Магдалинівської РДА від 06.07.2007р. за № 385-р-07, обвинуваченому був наданий лише дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, що не є тотожним прийняттю рішення про передачу земельної ділянки в оренду. При цьому райдержадміністрація не приймала рішення про передачу земельної ділянки в оренду обвинуваченому, а відтак його дії щодо частини цієї земельної ділянки є самовільним зайняттям.

Водночас відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 197-1 КК України, відповідальність передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Таким чином, об'єктивна сторона зазначеного злочину полягає не лише у самовільному зайнятті земельної ділянки, а і у самовільну зайнятті земель визначеної категорії.

Як убачається із змісту обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, а саме земельної ділянки у прибережній захисній смузі.

Охоронна зона визначена у ст. 112 ЗК України, відповідно до якої охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Згідно із Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затв. Наказом Держкомзему від 29.12.2008р. за №643, код типу обмежень охоронних зон визначений 01.01 та до переліку охоронних зон (коди обмеження 01.01.01-01.01.09)не входять земельні ділянки у прибережній захисній смузі. Водоохоронні обмеження за іншім кодом типу обмеження - 01.05 та є самостійною категорією обмеження у використанні земель.

Таким чином, землі прибережної захисної смуги не відносяться до складу охоронної зони, а відтак самовільне використання земель прибережної захисної смуги не охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Суд не приймає до уваги, як належний доказ пояснення спеціалістів ОСОБА_15, ОСОБА_10, щодо віднесення земель прибережної захисної смуги до земель охоронної зони, оскільки ці пояснення спростовуються положеннями нормативних актів, наведених вище. Крім того, пояснення спеціалістів не є доказом в силу ст. ст. 84, 95 КПК України, якими визначено, що показання, як доказ - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

За такими обставинами суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та виправдання обвинуваченого.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази та витрати по справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, визнати невинуватим та виправдати.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази та витрати по справі - відсутні.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.А. Ковальчук