Рішення № 79285867, 14.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/131/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019 Справа № 908/2387/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61502, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9-А)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 31.10.2018, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ЗП№085114 від 27.12.2018, адвокат.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" про стягнення 26.148,57 грн., які складаються з: 2.198,49 грн. витрат, понесених позивачем при усуненні дефектів мотор-насосів та 23.950,08 грн. штрафних санкцій за договором від 31.10.2017 №П/Т-172164/НЮ.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.12.2018 №П-806/18, відповідно до п.2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи перебування судді-доповідача ОСОБА_3 на лікарняному з 11.12.2018, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/2387/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2018 справу №908/2387/18 передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/131/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 14.01.2019. Відповідачу суд запропонував надати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявності).

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Після виходу з нарадчої кімнати відбувся збій програмно-апаратного засобу з фіксування судового процесу, про що начальником відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій складено відповідний акт. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 14.01.2019 підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором від 31.10.2017 №П/Т-172164/НЮ. Внаслідок неякісного виконання відповідачем капітального ремонту мотор-насосів, позивач поніс витрати при усуненні дефектів мотор-насосів на суму 2.198,49 грн. Також, приймаючи до уваги положення договору та приписи діючого законодавства, позивач нарахував та просить стягнути штрафні санкції. Позов заявлено на підставі ст. ст. 217, 224. 230 України.

Також, враховуючи приписи ст. 166 ГПК України, надав відповідь на відзив, відповідно до якої спростовує заперечення відповідача та просить суд позов задовольнити.

Відповідач заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав. Враховуючи положення ст. 165 ГПК України надав відзив, відповідно до якого частково визнав заявлені позовні вимоги в частині нарахування штрафу в розмірі 2% від договірної ціни вартості ремонту обладнання, що становить 2.138,40 грн. Надав докази добровільної оплати (платіжне доручення №4925 від 14.09.2018) витрат на усунення дефектів в сумі 2.198,49 грн. В решті вимог, а саме про стягнення штрафу за неякісно надані послуги у розмірі 20% від неякісно виконаних робіт (21.384,00грн.) та пені у розмірі 0,1% від вартості робіт з ремонту за кожен день простою (427,68грн.) відмовити. В обґрунтування правової позиції посилався на наступне: дефекти виявлені під час його експлуатації не можна вважати прихованими, оскільки, при прийняті обладнання з ремонту відбулося його випробування. Тому, на думку відповідача, підписаний ОСОБА_2 приймання-передачі робіт є достатнім доказом того, що на момент подачі з ремонту обладнання було справним. Стосовно пені, яка передбачена п. 2.10 договору, зазначив, що позивач жодних доказів понесення збитків не навів та не підтвердив. З урахуванням наведеного просив позов задовольнити частково. Також відповідач у відзиві зазначив, що ним укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_2 Розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідно до попереднього розрахунку склав 2.500,00 грн.

В судовому засіданні 14.01.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Служба локомотивного господарства" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (замовник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "КВІК-2006" (виконавець, відповідач у справі) 31.10.2017 уклали договір №П/Т-172164/НЮ (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов’язується у 2017 році надати замовнику послуги з капітального ремонту лінійного обладнання тепловозів (далі – обладнання) згідно специфікації (додаток №1) і графіка подачі в капітальний ремонт та видачі з капітального ремонту обладнання (додаток №2), які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору відремонтоване обладнання повинно відповідати правилам капітальних ремонтів: ЦТ-0122, ЦТ-0124, ЦТ-0187, ЦТ-0116. Виконавцем обов'язково надається замовнику документальне підтвердження проведення інспекторського контролю обладнання (тільки за послуги з капітального ремонту трубокомпресорів РDН-50 тепловоза ЧМЕ-3 та гідромеханічних редукторів ГМР тепловоза ЧМЕ-3).

Пунктом 2.6 договору сторонами узгоджено, що при виході з ладу обладнання у гарантійний період замовник повинен протягом 3-х робочих днів викликати телеграмою представника виконавця для сумісного огляду цього обладнання та визнання причин його відмови.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору визначається протоколом узгодження договірної ціни на капітальний ремонт обладнання (додаток №4) і складає 5.154.120,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 859.020,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.3 договору фактичний стан обладнання відображається в акті здачі обладнання в капітальний ремонт, підписаному уповноваженими представниками замовника та виконавця у двох примірниках. Представники замовника та виконавця складають і підписують попередній дефектний акт.

Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що приймання обладнання з капітального ремонту здійснюється на території замовника після проведення приймання-здавальних випробувань протягом трьох робочих днів, при яких перевіряється якість наданих послуг, недійсність роботи обладнання у відповідності з його функціональним призначенням. При проведенні приймально-здавальних випробувань повинні бути представники замовника та уповноважені представники виконавця, які підписують двосторонній акт приймання обладнання з капітального ремонту.

У разі виявлення недоліків при наявності послуг сторони складають акт з переліком недоліків і терміном їх усунення. Усунення недоліків проводяться за рахунок виконавця. У цьому випадку оплата здійснюється після усунення недоліків (п. 5.2.3 договору).

Пунктом 5.2.4 договору передбачено, що після закінчення приймально-здавальних випробувань замовник та виконавець визначають фактичні витрати на виконання капітального ремонту та складають акт приймання обладнання з капітального ремонту в двох примірниках, а також виконавець надає замовнику документи з якості на замінені матеріали та запасні частини.

Враховуючи п. 1.1 договору, сторонами підписана Специфікація (додаток №1), відповідно до якої ремонту підлягають мотор-насос МН9250/100 тепловоза ТЕП-70 в кількості 30 штук загальною вартістю 891.000,00 грн.

В додатку №4 до договору учасниками правочину складений протокол узгодження договірної ціни. Відповідно до якого капітальний ремонт мотор-насосу МН-250/100 тепловоза ТЕП-70 за одну одиницю становить 35.640,00 грн. з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи 10.11.2017 комісією ВП "Локомотивне депо Основа" РФ "Південна залізниця" підписаний ОСОБА_2 приймання гідромоторів, відповідно до якого 10.11.2017 від ТОВ "ТВК "КВІК 2006" після виконання капітального ремонту надійшли мотор-насоси у кількості 12 штук, №№81, 101, 102, 103, 104, 105, 1216. 3402, 30704, 120327, 120340, 316431. Комісія дійшла висновку, що мотор-насоси МН250/100 технічно справні та придатні до експлуатації.

Акт приймання обладнання з ремонту № 1 та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 2 були підписані сторонами 10.11.2017, між тим, як зазначив позивач, та, що не спростував відповідач, мотор-насоси на тепловози не встановлювалися, а перебували в запасі локомотивного депо.

07 грудня 2017 року під час виконання поточного ремонту № 1 тепловозу ТЕП70 №075, на даний тепловоз встановлено мотор-насоси №№ 1216, 101 та 316431. Під час перевірки роботи мотор-насосів на тепловозі було виявлено, що тиск, який створюють мотор-насоси, не відповідає нормі.

На підставі вищевикладеного, на виконання пунктів 2.5, 2.6 договору, а також п. 5.6 наказу Мінтрансу від 22.04.2002 № 261 "Про затвердження та введення в дію Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу", 08.12.2017 вих. № ТЧ-3 філії ПЗ на адресу відповідача було направлено повідомлення-виклик уповноваженого представника для спільного огляду та встановлення причин гарантійної відмови відремонтованого обладнання, складання акта-рекламації.

На виконання п. 5.14 Наказу Мінтрансу від 22.04.2002 № 261 "Про затвердження та введення в дію Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу", згідно з яким усунення дефектів ремонту на місці в депо Виконавцем або на заводі може проводитись шляхом заміни вузлів, агрегатів та деталей на однотипні чи відремонтовані тим же видом та об'ємом ремонту, 11.12.2017 представник відповідача інженер-конструктор ТОВ "ТВК "КВІК-2006" ОСОБА_4 передав виробничому підрозділу "Локомотивне депо Основа" замість несправних мотор-насосів №№ 1216, 101, 316431 мотор-насоси МН-250/100 №№ 17912, 17925, 17926. Замінені мотор-насоси були оглянуті комісією депо, визнані технічно-справними та такими, що допускаються в експлуатацію.

24.01.2018 між сторонами був складений акт-рекламація № 1, відповідно до висновків якого (п. 15) випадок виходу з ладу мотор-насосів стався внаслідок неякісного виконання капітального ремонту на ТОВ "ТВК КВІК-2006", зауваження про порушення експлуатації мотор-насосів (п. 13) були відсутні. Відповідно до пунктів 16-17 акта-рекламації, мотор-насоси МН-250/100 № 1216, № 101, № 316431 підлягали заміні в умовах локомотивного депо Основа силами працівників локомотивного депо Основа за рахунок ТОВ "ТВК КВІК-2006".

Заміна несправних мотор-насосів №№ 1216, 101, 316431 на справні №№ 17912, 17925, 17926 відбулося на території виробничого підрозділу "Локомотивне депо Основа" силами позивача.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором на його адресу була спрямована претензія №НЗТ-10/14 від 28.02.2018 з проханням перерахувати замовнику витрати понесені депо при усуненні дефектів мотор-насосів в розмірі 2.198,49грн., штраф, який встановлений п. 2.7 договору в розмірі 2.138,40 грн. та штраф у розмірі 21.384,00 грн., який визначений в п. 7.5 договору.

Претензія залишена без відповіді, понесені витрати та штрафні санкції без оплати.

Як зазначає позивач здійснення заміни мотор-насосів МН250/100 тепловоза ТЕП-70 з клапанною коробкою №№ 1216, 101 та № 316431 (без клапанної коробки) на якісні №№ 17912, 17925, 17926 свідчить про визнання відповідачем неякісного виконання капітального ремонту мотор-насосів за договором, що в свою чергу стало підставою для звернення з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до калькуляцій витрат локомотивного депо Основа ПЗ на заміну гідронасосів МН250/100 №316431, №2116 тепловозу ТЕП70 №075 приписки Локомотивного депо Ромни та калькуляцій витрат на заміну гідромотора МН250/100 №101 вказаного тепловозу, позивачем понесені витрати на усунення дефектів в розмірі 2.198,49грн.

Разом з тим, суду надані докази добровільної сплати відповідачем зазначеної суми 14.09.2018, про що свідчить платіжне доручення №4925. Так, в наданому платіжному дорученні в графі призначення платежу зазначено: "відшкодування витрат замовника зг. п. 2.7 договору від 31.10.2017 №П/Т-172164/НЮ".

Приймаючи до уваги той факт, що позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду - 09.11.2018 (поштовий штамп на конверті), а оплата понесених позивачем витрат здійснена - 14.09.2018, тобто до моменту звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволені даної вимоги.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо якісного ремонту обладнання позивача, останній, враховуючи п. 2.7 договору нарахував до стягнення штраф у розмірі 2.138,40 грн., враховуючи п. 7.5 договору нарахував штраф у розмірі 21.384,00 грн., а також враховуючи п. 2.10 нарахував пеню в розмірі 427,68 грн.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкції повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що у випадку виходу з ладу обладнання у гарантійний період з вини виконавця, якщо його дефекти можуть бути усуненні в умовах депо, виконавець здійснює усунення дефектів протягом 15-ти календарних днів з моменту складання акту-рекламації, сплачує замовнику штраф у розмірі 2% договірної ціни виконаного ремонту обладнання та витрати на усунення дефекту, понесені замовником

Відповідно до розрахунку позивача штраф складає 2.138,40 грн. (35.640,00 грн. (вартість капітального ремонту одного мотор-насоса МН250/100 тепловоза ТЕП70) х 2% (договірна ставка) х 3 (кількість одиниць) = 2138,40 грн.)

Відповідач у відзиві зазначив, що зазначена позовна вимога є обґрунтованою та визнається відповідачем в порядку ст. 46 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, визнання відповідачем неналежного виконання капітального ремонту обладнання (мотор-насосів) позивача, що призвели до понесення позивачем витрат на усунення недоліків в рамках договору № П/Т-172164/НЮ від 31.10.2017, відповідає обставинам справи, а вимога позивача про стягнення 2.138,40 грн. штрафу задовольняється судом.

Пунктом 7.5 договору сторонами узгоджено, що за неякісне надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг.

Відповідно до розрахунку позивача 20% штрафу складає 21.384,000 грн. (35.640,00 грн. (вартість капітального ремонту одного мотор-насоса МН250/100 тепловоза ТЕП70) х 20% (договірна ставка) х 3 (кількість одиниць) = 21.384,00 грн.)

Матеріалами справи доведений факт неякісного надання відповідачем послуг з ремонту мотор-насосів в рамках договору № П/Т-172164/НЮ від 31.10.2017.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дана вимога обґрунтована та підлягає задоволенню

Заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування штрафу в розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг, судом відхилені виходячи з наступного:

Як з’ясовано під час розгляду справи приймально-здавальні випробування, що були проведені, лише гарантували позивачу право посилатися на недоліки, які були б встановлені при прийнятті.

Частиною 2 ст. 853 ЦК України визначено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки),

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Положеннями ст. 859 ЦК України унормовано, що якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

До того ж, в п 2.5 договору узгоджено, що при виході з ладу обладнання у гарантійний період сторони зобов'язані керуватися положеннями Наказу Мінтрансу від 22.04.2002 №261 "Про затвердження та введення в дію положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу". Відповідно до п. 5.1 наказу, виконавець гарантує відповідність відремонтованого рухомого складу, вузлів та агрегатів вимогам технічної документації на ремонт та модернізацію, та їх працездатність на протязі гарантійного терміну, при умовах виконання Замовником вимог по їх технічному обслуговуванню та експлуатації, викладених в Правилах ремонту, інструкціях та іншій нормативно-технічній документації, затвердженій у встановленому порядку.

Таким чином, єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неякісно виконаний капітальний ремонт, є порушення позивачем вимог по технічному обслуговуванню та експлуатації мотор-насосів, викладених в Правилах ремонту, інструкціях та іншій нормативно-технічній документації, затвердженій у встановленому порядку.

Разом з тим, суду на надані відповідні докази порушення позивачем умов експлуатації несправних мотор-насосів.

Підписання представником відповідача акта-рекламації від 24.01.2018 № 1 з висновком про те. що випадок виходу з ладу мотор-насосів стався саме внаслідок неякісного виконання ремонту на ТОВ "ТВК КВЇК-2006", без зауважень є свідченням про те, що належних підстав щодо зняття гарантій виявлено не було.

Таким чином, відсутні підстави для звільнення відповідача від обов'язку сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг, що складає 21 384,00 грн. Тобто вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 427,68 грн. суд зазначає наступне:

Пунктом 2.10 договору встановлено, що з метою погашення збитків замовника від простою в гарантійний строк обладнання, при виході його з ладу по вині виконавця, він сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 вартості ремонту за кожний день простою по усуненню дефектів, але не більше 5% вартості ремонту обладнання.

Аналіз наведених умов договору свідчить, що підставою для нарахування пені є завдання замовнику збитків від простою в гарантійний строк обладнання.

Разом з тим, позивач, як то передбачено ст. 74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів понесення збитків, завданих простоєм.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 427,68 грн., внаслідок їх недоведеності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов’язань у відповідності до умов договору, відповідач суду не надав. Факт безпідставного застосування до відповідача штрафних санкцій в повному обсязі не спростовано.

Надані заперечення частково прийняті судом при надані оцінці доводам позивача.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги частково задовольняються судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 1.585,04 грн. (23.522,40 грн. (задоволена сума) : 26.148,57 грн. (заявлена сума) х 1762,00 грн.) = 1.585,04 грн.). Решта судових витрат залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 529, 530, 610, 629, 910 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Квік-2006" 26.148, 57 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Квік-2006" (69014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38284929) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код 40081216) 2.138,40 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім грн. 40 коп.) штрафу, 21.384,00 грн. (двадцять одну тисячу триста вісімдесят чотири грн. 00 коп.) штрафу, 1.585,04 грн. (одну тисячу п’ятсот вісімдесят п’ять грн. 04 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 2.198,49 грн. витрат на усунення дефектів та 427,68 грн. пені відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 січня 2019 року.

Суддя О.В. Федорова