Рішення № 79284954, 14.01.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6159/18

2/212/137/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді: Чорного І.Я.,

з участю секретаря: Поперечної А.С.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Акціонерного Товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, в зв’язку із ушкодженням здоров’я.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач по справі ОСОБА_1 посилається на те, що пропрацював на підприємстві відповідача ПАТ «Суха Балка» з 1996 року на різних посадах та 01 серпня 2016 року був звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, відповідно до статті 38 КЗпП України. Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1, було встановлено професійне захворювання за діагнозом - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня. За висновком МСЕК від 23 січня 2018 року серії 12 ААА № 046415, позивачу була первинно встановлена втрата професійної працездатності 15% - безстроково. Причиною професійного захворювання є робота в умовах впливу шкідливих факторів.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, що вказані в поданому до суду позові, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на відзив, що долучений до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач по справі ОСОБА_1, пропрацював на підприємстві відповідача ПАТ «Суха Балка» з 1996 року на різних посадах, а саме з 12 січня 1996 року на шахті «Ювілейна» (дільниця 12) підземним підривником з повним робочим днем в підземних умовах; з 28 серпня 1996 року на шахті «Ювілейна» (дільниця 2) підземним підривником з повним робочим днем в підземних умовах; з 27 квітня 2005 року на шахті «Ювілейна» (дільниця № 32) підземним перекидальником; з 26 листопада 2015 року підземним перекидальником на дільниці № 39 шахти «Ювілейна», 01 серпня 2016 року був звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, відповідно до статті 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача, та наказом № 141-ос від 01 серпня 2016 року.

Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1, було встановлено професійне захворювання за діагнозом - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві було проведено розслідування з приводу отримання хронічного професійного захворювання, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 21 листопада 2017 року.

За висновком МСЕК від 23 січня 2018 року серії 12 ААА № 046415, позивачу була первинно встановлена втрата професійної працездатності 15% - безстроково.

Причиною професійного захворювання є робота в умовах впливу шкідливих факторів. Працюючи на підприємстві відповідача, виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,35 рази перевищує ГДК (4,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Вмісту в повітрі робочої зони пилу відноситься до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); параметри шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); показники важкості праці відносяться до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); мікроклімат відноситься до 3 класу 2 ступеня (шкідливі), що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 21 листопада 2017 року.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач деякий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивач в зв’язку з отриманим професійним захворюванням, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Змушений систематично проходити курси амбулаторного лікування, на що витрачає свій час, який раніше використовував на власні справи. Професійне захворювання обмежує його у побуті, зокрема він не має можливості виконувати більшість домашніх робіт, які, враховуючи стан його здоров'я, мають робити члени його родини. Внаслідок таких обмежень він постійно відчуває себе тягарем. Відчуття того, що він ніколи не буде здоровою людиною постійно переслідує його внаслідок чого він постійно перебуває в стані психічного напруження. Внаслідок професійного захворювання докорінно змінився уклад його життя, що підтверджується витягами з лікарняних епікризів.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством відповідача ОСОБА_3 акціонерним товариством «Суха Балка», суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації, з огляду на наступне.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача. Таким чином відшкодування шкоди спричиненої працівникові покладається на власника підприємства, роботодавця.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 15000 гривень 00 копійок, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Акціонерного Товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Суха Балка» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Суха Балка» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь держави – судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. Я. Чорний