Рішення № 79283681, 11.01.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16247/18

Провадження № 2/127/2750/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

11.01.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником ? частини житлового будинку №50, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Бойка. Право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 28.08.1992 року, посвідченим державним нотаріусом Першої вінницької нотаріальної контори ОСОБА_3

В цьому житловому будинку зареєстрований також повнолітній внук позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації з 2000 року. З того часу позивач його не бачила та не спілкувалась із ним, жодних зв’язків сторони не підтримують.

Відповідач створює істотні перешкоди в користуванні та розпорядженні житлом, оскільки його формальна реєстрація заважає вільному користуванню та розпорядженню майном позивача.

В судовому засіданні позивач підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради позов не визнав.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази в справі, та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником ? частини житлового будинку №50, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Бойка. Право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 28.08.1992 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Вінницької нотаріальної контори ОСОБА_3

Співвласником ? частки будинку є дочка позивача і мати відповідача – ОСОБА_4, яка 26.12.2018 р. подала заяву про те, що підтримує зняття з реєстрації за місцем проживання свого сина ОСОБА_2, який зареєстрований в частині будинку, належній її матері ОСОБА_1 і також підтверджує, що ОСОБА_2 з червня 1998 року в будинку по вул.. І.Бойка, 50 в м. Вінниці не проживає, його особистих речей будинку немає.

В даному житловому будинку зареєстрований повнолітній внук позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Родинні зв’язки сторін підтверджуються повторним свідоцтвом про народження серії І-АМ №016477, виданим 08.09.1996 року, де вказано, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_5. При цьому, 24.09.1983 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на Власюк, що підтверджується повторним свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-АМ №30164.

ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації з 1998 року. З того часу позивач його не бачила та не спілкувалась із ним, жодних зв’язків сторони не підтримують.

Згідно з довідкою квартального комітету мікрорайону «Слов»янка» від 13.06.2018 р. №852 та від 20.12.2018 р. №2132 відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, але не проживає згідно із свідченнями сусідів з червня 1998 року.

Відсутність відповідача за місцем реєстрації тривалий час ставить позивача у скрутне матеріальне становище, адже вона повинна оплачувати витрати на комунальні послуги із розрахунку ще й за відповідача.

Відповідач створює істотні перешкоди в користуванні житлом, оскільки його формальна реєстрація заважає вільному користуванню майном, належним позивачу.

Положеннями ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава гарантує не лише свободу його придбання, але й можливість користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Звернення позивача до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням є однією із форм захисту власником своїх прав.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи те, що факт непроживання відповідача за місцем реєстрації понад один рік встановлений, а визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням має для позивача юридичне значення, суд вважає позовні вимоги позивача щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, доведеними.

Згідно з положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є достатньою підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку за місцем проживання.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. На стягненні судових витрат з відповідача позивач не наполягала.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 321, 346, 391, 405 ч. 2 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком №50 по вул. Івана Бойка в м. Вінниці, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Позивач може оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України повні відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1, адреса місця реєстрації : м. Вінниця, вул. Івана Бойка, 50, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця реєстрації : м. Вінниця, вул. Івана Бойка, 50.

Повне судове рішення складено 18.01.2019 року.

Суддя